Справа №265/3419/21
Провадження №2-о/265/550/21
19 травня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Адамової Т. С.,
за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань без участі учасників справи цивільну справу за заявою адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи у певний час,
заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків),
Представник заявника, адвокат Білозьоров О.Б., що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про встановлення факту смерті особи у певний час, заінтересована особа: Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків).
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, що входить до переліку населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, помер батько заявниці - ОСОБА_2 . За фактом звернення до Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) представнику заявника, адвокату Білозьорову О.Б.., що діє на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру та свідоцтва, було відмовлено у реєстрації смерті ОСОБА_2 . Відмова обґрунтована тим, що документи, надані на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , не відповідають формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті». Через наведені обставини, посилаючись на діюче законодавство, звертається до суду з даною заявою, та зазначає, що встановлення факту смерті батька для заявниці ОСОБА_1 має юридичне значення та необхідне для оформлення спадкових та інших майнових прав.
Заявник та її представник до суду не прибули, надали заяву про розгляд справи без їх участі.
Від заінтересованої особи - Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відділу, на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Як встановлено судом, та підтверджується наданими доказами, заявниця була донькою ОСОБА_2 , який згідно паспортних даних народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка, Донецької області.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 представник заявника надав копію лікарського свідоцтва від 08 лютого 2021 року № 41, яке видане установою, розташованою в місті Макіївка Донецької області, що входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р. Згідно даних, що містяться у вказаних документах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області у віці 83 роки; причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.
Листом начальника Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) Новікової Г. від 13 травня 2021 року № 20.4-23-59/1382 представнику заявника, адвокату Білозьорову О.Б. відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі наданої копії лікарського свідоцтва про смерть. Відмова обґрунтована тим, що документ не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, оцінюючи надані представником заявника документи про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.
Керуючись ст.ст. 81, 259, 263, 264, 265, 315, 317, 354ЦПК України, суд
Заяву адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи у певний час - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Макіївка, Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки; місце смерті: місто Макіївка, Донецької області, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.
Лівобережному районному у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) зареєструвати смерть ОСОБА_2 на підставі даного рішення.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст даного рішення складено 19 травня 2021 року.
Суддя Адамова Т.С.