20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/2214/17
адміністративне провадження № К/9901/8512/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного
перевіривши касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 17 лютого 2015 року № 6 Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради в частині відхилення проєкту рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 », зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано оформлене протоколом № 6 від 17 березня 2015 року рішення Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради в частині відхилення проекту рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ».
Зобов'язано Київську міську раду, в особі Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування розглянути проект рішення "Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 ), з урахуванням висновків суду.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Київської міської ради, в особі Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування внести на розгляд найближчого пленарного засідання Київської міської ради проект рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 » відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Київська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
В касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.
Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року складено 03 лютого 2021 року та отримано Київською міською радою 08 лютого 2021 року, що підтверджується копією конверта Шостого апеляційного адміністративного суду та інформацією із сервісу пошукових відстежень АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 0102932278186.
Згідно із електронним маркуванням 0104405525248 Укрпошта Стандарт касаційна скарга направлена до Верховного Суду 10 березня 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року Київська міська рада 22 квітня 2021 року подала клопотання на усунення недоліків касаційної скарги із зазначенням обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
В той же час, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на усунення недоліків касаційної скарги, яке обґрунтовано запровадженням на території України карантинних заходів, що унеможливило вчасне виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху.
Ознайомившись із клопотанням скаржника, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення, оскільки причини пропуску такого строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку загального позовного провадження.
Предметом спору у цій справі є рішення, оформлене протоколом від 17 лютого 2016 року № 6 Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради в частині відхилення проєкту рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Підставою касаційного оскарження судових рішень Київська міська рада вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу обґрунтовує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак, колегія суддів критично оцінює вищевказані посилання, оскільки вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Київська міська рада не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.
Касаційна скарга, а також додаткові пояснення до касаційної скарги, викладені в клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги, в частині наведених в ній обґрунтувань, містять лише викладені фактичні обставини у справі, нормативно-правове обґрунтування із посиланням на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про столицю України-місто-герой Київ», Регламент Київської міської ради в частині повноважень Київської міської ради приймати відповідні рішення, а також позицію скаржника про те, що судами ухвалено судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зауважити, що у постановах від 17 грудня 2018 року у справі № 583/1212/16-а та від 26 квітня 2021 року у справі № 640/8471/19 у подібних правовідносинах, Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що протокол постійної комісії не може бути оформлений за змістом у формі рішення, оскільки це не відповідає положенню частини 10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Закон України «Про місцеве самоврядування» не наділяє постійні комісії повноваженнями щодо прийняття рішень, а отже пункт 10 Положення не відповідає в цій частині вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Прийняте рішення стосується прав та інтересів позивача через те, що таке рішення прийняте в процедурі вирішення питання про приватизацію визначеної ним земельної ділянки, а тому таке рішення впливає як на результат, так і на строки його вирішення.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийняті в якості належних та достатніх підстав, передбачених положеннями частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства, для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити Київській міській раді строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.
2. Поновити Київській міській раді строк на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
3. Касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
4. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний