20 травня 2021 року
Київ
справа №500/423/19
адміністративне провадження №К/9901/17139/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року
у справі № 500/423/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.10 протоколу № 121 від 24 листопада 2017року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до п.п. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі - 413 400,00 грн.
- стягнути суму в розмірі 200 000,00 грн. за завдану моральну шкоду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 10 рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом № 121 від 24 листопада 2017 року. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 3000,00 грн за завдану моральну шкоду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 10 990,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України. В решті позовних вимог відмовлено.
06 травня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не додано до касаційної скарги документа про сплату судового збору, натомість скаржник просить відстрочити сплату судового збору.
З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. ст. 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини пов'язані з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.
Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що заявник у цій ситуації не є суб'єктом, на якого поширюється дія ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" з питання відстрочення сплати судового збору, а отже фактичний склад цієї справи не містить підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень для встановлення іншої, більш пізньої дати сплати судових витрат. Тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами касаційного розгляду справи.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є фізична особа, яка заявила вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року у розмірі 1 921,00 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 536,80 (200 % (1 921,00 * 0,4) грн.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; призначення платежу: "*; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.
Керуючись ст.ст. 121, 329, 330, 332, 333 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19.
Залишити без руху касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 500/423/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко