Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2761/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 76)
до 1. Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 7; ідент. код 04059243);
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 16; ідент. код 14095412);
3. Харківської обласної громадської організації "Авангард" (61038, місто Харків, пров. Адигейський, буд. 4, квартира 3; ідент. код 37578912)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна
за участю представників:
прокурора - Хольченков А.О., посвідчення № 057299 від 09.10.2020
першого відповідача - Цуварев О.Ф., довіреність № 08-21/187/2-21 від 11.01.2021, витяг з ЄДРПОУ від 24.11.2020
другого відповідача - Цуварев О.Ф., довіреність № 292 від 14.01.2021, витяг з ЄДРПОУ
третього відповідача - Третьякова Н.Ю., ордер серії ПТ № 106946 від 25.09.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1827 від 08.08.2017, угода про надання правової допомоги № 41гп від 23.09.2019
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2) та Харківської обласної громадської організації "Авангард" (відповідач 3), в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 05.07.2018 № 241 "Про оформлення договору купівлі-продажу";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 № 5595-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською обласною громадською організацією "Авангард", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2191, скасувавши його державну реєстрацію;
- зобов'язати Харківську обласну громадську організацію "Авангард" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а у та нежитловій будівлі літ. "А-2", площею 922,5 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2019 року прийнято позов прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2761/19, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 12:30 25.09.2019.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2019 року було зупинено провадження у справі № 922/2761/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16ц.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2020 року було задоволено клопотання Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (вх. 27254), поновлено провадження у справі 922/2761/19 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на "09" грудня 2020 р. о 12:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2020 року було зупинено провадження у справі № 922/2761/19 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.
22.02.2021 року на адресу суду Харківською обласною прокуратурою подано клопотання (вх. 4372) про поновлення провадження у справі № 922/2761/19, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали таке зупинення, а саме на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2021 р. опубліковано постанову об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 р. у справі № 922/623/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Ухвалою-повідомленням господарського суду Харківської області від 23.02.2021 викликано учасників справи до суду "03" березня 2021 р. об 11:30 з метою поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 було поновлено провадження у справі № 922/2761/19 та призначено проведення підготовчого засідання у справі на "03" березня 2021 р. о 12:00.
У підготовчому засіданні 03.03.2021 у справі задоволено клопотання третього відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 11.03.2021 р. об 11:00.
У підготовчому засіданні 11.03.2021 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 20.04.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "23" березня 2021 р. о 12:00 год.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 у справі було відмовлено у задоволенні клопотання першого відповідача про зупинення провадження по справі; задоволено клопотання третього відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 07.04.2021 р. об 11:30.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 20.04.2021 р. о 12:30.
У судовому засіданні 20.04.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 28.04.2021 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні 28.04.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 11.05.2021 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
Присутній в судовому засіданні 11.05.2021 р. прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник першого та другого відповідачів у судовому засіданні та у наданих заявах по суті спору заперечує проти заявленого позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Крім того, на думку першого та другого відповідачів в позовній заяві не зазначено чим саме та чиї права порушені при укладені спірного договору купівлі-продажу, як і не доведено належними та допустимими доказами порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати.
Представник третього відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, наголошуючи, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою, тобто органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях та орган приватизації у відповідності до наданих йому повноважень вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп; про цьому зазначає, що за час оренди майна третім відповідачем, як орендарем, проводились поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об'єкту оренди, що правомірно надавало ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" право придбати спірне майно шляхом викупу, зокрема на замовлення орендаря були виконані роботи з поточного ремонту покрівлі та ремонту (заміни) вікон будівлі за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, літ. "А-2", площею 922,5 кв.м.; вартість робіт склала 579960,00 грн., тобто ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" були вчинені дії з проведення капітального ремонту спірного об'єкту, які неможливо відокремити, тому останній набув право придбати спірне майно шляхом викупу. При цьому, враховуючи здійснені орендарем невід'ємні поліпшення під час оренди нерухомого майна на час вирішення питання щодо його продажу шляхом викупу, вартість об'єкта оцінки склала 2277500,00 грн., тобто поліпшення зроблені відповідачем по справі збільшили вартість спірного майна більше ніж на 25%.
23 березня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора та відповідачів, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.
Як зазначає прокурор, під час здійснення Харківською місцевою прокуратурою № 2 процесуального керівництва по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 365-2 КК України, а саме в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) було вилучено ряд приватизаційних справ та, зокрема, було встановлено, що 12 квітня 2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач по справі) та Харківською обласною громадською організацією "Авангард" (орендар, третій відповідач по справі) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4841, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1023,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та які відображаються на балансі "Жилкомсервіс". Право на оренду цього майна отримано Орендарем на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації № 589 від 15.03.2012 р. Майно передається в оренду з метою розміщення дитячого клубу (пункт 1.2. договору).
За умовою пункту 3.1 договору вартість об'єкту визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 658200,00 грн.
Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, при наявності письмової згоди орендодавця (пункт 5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (пункт 5.3), у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6).
Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 16.09.2015 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 4841, предмет договору визначено наступним чином: нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а, загальною площею 922,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45 (п. 1.1).
У п. 3.1. додаткової угоди № 4 від 16.09.2015 року унормовано, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 604 900,00 грн.
Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
У подальшому, 13 квітня 2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач по справі) та Харківською обласною громадською організацією "Авангард" (орендар, третій відповідач по справі) укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди нежитлових приміщень № 4841, за умовами якої, зокрема, предмет договору визначено наступним чином: нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а, загальною площею 922,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45 (п. 1.1).
У п. 3.1. додаткової угоди № 7 від 13.04.2018 року унормовано, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 2 223 400,00 грн.
Поряд з цим, судом встановлено, що 24 вересня 2015 року Харківська обласна громадська організація "Авангард" звернулась до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листом (вх. №15688), у якому просила розглянути можливість приватизацію орендованих приміщень. При цьому, як наголошує прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу, зокрема п. 16 вирішено провести відчуження на користь Харківської обласної громадської організації "Авангард" об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу, у нежитловій будівлі літ. «А-2» розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, шляхом викупу.
12 липня 2016 Харківська обласна громадська організація "Авангард" за вх. № 11327 звернулась до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію із визначенням способу приватизації об'єкта шляхом викупу.
З метою здійснення заходів щодо приватизації об'єкта нерухомого майна ХОГО "Авангард" звернулась до Управління комунального майна із заявою про приватизацію з листом (вх. №19788 від 29.12.2017), щодо здійснення експертної оцінки приміщень для приватизації шляхом викупу суб'єктом оціночної діяльності ТБ "УРТБ" для приватизації вказаного майна.
Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснено запит до директора ТБ "УРТБ" Карповича С.Д. (лист від 29.12.2017 № 19267) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ХОГО "Авангард".
У відповідності до висновку ТБ "УРТБ" про вартість об'єкта оцінки нерухомого майна: нежитлових приміщень 2-го поверху 3-го ярусу в літ. "А-2" загальною площею 922,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, вартість нежитлових приміщень на момент оцінки, тобто станом на 31.12.2017 без ПДВ складає 1814600,00 грн.
05 липня 2018 року, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", та наказу Управління "Про оформлення договору купівлі-продажу" № 241 від 05.07.2018, між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківською обласною громадською організацією "Авангард" (покупець) укладено договір № 5595-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Харківською обласною громадською організацією "Спортивний центр "Авангард", за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення 2-го поверху 3-го ярусу № 11-:-39, 12а, 13а в житловому будинку літ. «А-2» загальною площею 922,5 кв.м, за адресою: місто Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, орендовані Харківською обласною громадською організацією "Спортивний центр "Авангард", згідно з договором оренди № 4841 від 12.04.2012. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 2191.
Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення Харківської міської ради «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» та незаконне обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Харківською обласною громадською організацією "Спортивний центр "Авангард", як їх орендарем, оскільки останнім не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренди, а саме з 12.04.2012 р по 24.09.2015, тобто по день подачі заяви орендаря до міської ради для викупу, зокрема невід'ємних поліпшень в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна. При цьому прокурор наголошує, що орендарем не було здійснено жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді, оскільки у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію , а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, а також при оцінці майна не було застосовано Порядок оцінки орендованого нерухомого майна , що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 № 377. Враховуючи викладені обставини прокурор вважає, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Гвардійців-Широнінців, 45, орендоване Харківською обласною громадською організацією "Спортивний центр "Авангард", згідно з договором оренди № 4841 від 12.04.2012, могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині пункту 16, оскільки Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу від 05 липня 2018 року № 5595-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про незаконність та скасування пункту 16 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.
При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належали територіальній громаді м. Харкова.
Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада.
З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов'язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Таким чином, суд погоджується з позицією прокурора щодо того, що захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
З огляду на що, безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.
Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування України").
Прокурор стверджував, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки було прийняте не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом.
Так, статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтями 387, 388 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави, та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що нежитлові приміщення, площею 922,5 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі 2-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, які Рада рішенням від 06.07.2016 № 283/16 вирішила відчужити шляхом викупу ХОГО "СЦ "Авангард", про що зазначено у п. 16 додатку до цього рішення, відноситься до групи А об'єктів приватизації, та перебували у комунальній власності міста Харкова та одночасно знаходились у орендному користуванні ХОГО "СЦ "Авангард" з 12.04.2012 року
Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Згідно з ч. 4 ст.15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється в тому числі шляхом викупу.
Згідно з ст. ст. 4, 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно Фонд державного майна України та органи приватизації, створені місцевими Радами.
Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.
На час, прийняття оскаржуваного рішення, діяла Програма приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затверджена рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016. Основною метою приватизації визначено реалізацію права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; сприяти подальшому розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом збільшення частки приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку об'єкта, що приватизувався, здійснюють ефективне управління їм і сприяють створенню соціально орієнтованої ринкової економіки; підвищувати ефективність діяльності підприємств шляхом створення конкурентного середовища; сприяти процесу стабілізації фінансового стану підприємств, розташованих на території міста Харкова; зменшувати витрати на управління та підтримку малоприбуткових та збиткових комунальних підприємств; підтримувати подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації; підвищувати заінтересованість інвесторів у розвитку інфраструктурі м. Харкова; підвищувати довіру покупців до процесу приватизації; максимальна відкритість та прозорість усіх процедур приватизації для мешканців міста та покупців.
Згідно з положеннями Програми приватизація майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради.
Стаття 140 Конституції України встановлює межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.
Таким чином, аналізуючи законність прийняття спірного рішення Харківської міської ради «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16, судом встановлено, що Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки.
Стосовно посилання прокурора у позовній заяві на порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов'язання повернути спірне майно, слід зазначити наступне.
Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки.
Положеннями статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об'єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об'єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами. Законодавчими актами або законодавством є закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Таким чином, положення ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об'єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.
Положеннями ст. 289 Господарського кодексу України визначено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Пунктом 5.6 договору оренди 4841 від 12.04.2012 року в редакції додаткової угоди № 4 від 16.09.2015 р. унормовано право орендаря, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу Майна, що передане в оренду, на переважне право перед іншими особами на його викуп.
Таким чином, право Харківської обласної громадської організації "Спортивний центр "Авангард" на викуп орендованого майна виникло із договору оренди згідно положень статті 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов'язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме орендарю за умови належного виконання останнім своїх обов'язків за договором оренди.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Харківська обласна громадська організація "Спортивний центр "Авангард" належно виконувала свої обов'язки за договором оренди. Доказів протилежного прокурором не надавалося.
Фактично орган приватизації самостійно прийняв рішення про приватизацію об'єктів у спосіб їх викупу покупцем відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, положеннями ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлені особливості приватизації окремих груп об'єктів, проте в ній не зазначено, що п.1 ч. 1 цієї статті встановлює виключний випадок, коли об'єкт оренди може бути приватизовано шляхом викупу орендарем. Дана норма встановлює додаткові гарантії для добросовісного орендаря, що за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об'єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок №439).
Згідно з п.8.1 Порядку №439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку №439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика №1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики №1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення) порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Пункт 2.2 Порядку №377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час передачі спірного нерухомого майна в орендне користування Харківській обласній громадській організації "Спортивний центр "Авангард" (12.04.2012 р.) приміщення потребували проведення ремонтних робіт, про що було зафіксовано у відповідному акті прийому-передачі від 12.04.2012 р.; станом на 16.09.2015 року, дату укладання додаткової угоди № 4, вартість об'єкту оренди була визначена на підставі висновку про вартість Майна і дорівнювала 604900,00 грн.
ХОГО "Спортивний центр "Авангард" до матеріалів справи надані докази на підтвердження того факту, що на його замовлення, як орендаря спрних нежитлових приміщень, були виконані роботи з поточного ремонту покрівлі та ремонту (заміни) вікон будівлі за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, літ. "А-2", площею 922,5 кв.м.; вартість робіт склала 579960,00 грн., тобто ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" були вчинені дії з проведення капітального ремонту спірного об'єкту, які неможливо відокремити, а саме надано копію договору будівельного підряду № 11/10/2017, укладеного 11.10.2017 р. між ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" та ТОВ "КГС Україна", як підрядником, з доказами його виконання (т. 2 а.с. 38-49).
В свою чергу, за наслідками проведення незалежним експертом оцінки вартість об'єкта нерухомого суб'єктом оціночної діяльності Товарна Біржа "УРТБ" було визначено, що вартість нежитлових приміщень 2-го поверху 3-го ярусу в літ. "А-2" загальною площею 922,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 45, на момент оцінки, тобто станом на 31.12.2017 без ПДВ складає 1814600,00 грн. (вартість об'єкту оцінки, яка розрахована за витратним підходом склала 2277500,00 грн; вартість об'єкт оцінки, яка розрахована доходним підходом склала 1814600,00 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за час оренди майна 3-м відповідачем вартість приміщення з дати укладання договору оренди була збільшена з 604 900,00 грн. до 2277500,00 грн.
При цьому, при вже при укладенні договору купівлі-продажу, сторони керувались Програмою приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затверджена рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, яка визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022.
Та відчужено нерухоме майно було за ціною 2177520,00 грн., про що зазначено у розділі 2 договору купівлі-продажу.
Таким чином, суд наголошує, що вартість спірного майна згідно з матеріалами справи збільшилась з 604 900,00 грн. до 2177520,00 грн., тобто більше ніж на 25%.
При цьому, суд не вбачає в діях ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" вини стосовно неправильного оформлення вказаних документів приватизаційної справи, оскільки 3-м відповідачем були виконані усі вимоги закону, що унормовують умови за якими можлива приватизація нерухомого майна шляхом викупу: ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" правомірно користувалась нерухомим майном з 12.04.2012 до моменту укладення договору купівлі-продажу (липень 2018 р.), належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання; мала правомірні очікування на наявність переважного права перед іншими особами на придбання спірної нерухомості, якою користувалась на підставі договору оренди; при цьому під час перебування нерухомості у користуванні ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" були здійснені невід'ємні поліпшення майна за рахунок яких вартість майна збільшилась з 604 900,00 грн. до 2177520,00 грн., та була відчужена вже за збільшеною ціною.
Водночас, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).
Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.
Так, частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року).
Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
При цьому суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також судом встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо ХОГО "Спортивний клуб "Авангард", Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.
Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо приватизації ними майна.
Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 та Верховного Суду від29.10.2019 у справі №905/2236/18.
З викладеного вбачається, що ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, що підтверджується і самим прокурором, який у позовній заяві зазначив, що «порушення інтересів держави полягає в недотриманні Харківською міською радою вимог законодавства».
При цьому, суд наголошує, що ці порушення мають процедурний характер, а саме не додані документи до приватизаційної справи на підставі яких приймалось рішення та не зазначено про невід'ємні поліпшення здійснені орендарем, разом з тим матеріали господарської справи містять більш вірогідні докази того, що орендарем протягом орендного користування спірним нерухомим майном були вчинені дії з проведення капітального ремонту спірного об'єкту, які неможливо відокремити, що збільшило вартість спірного майна більше ніж на 25% , тому останній мав правомірні очікування та правомірно набув право придбати спірне майно шляхом викупу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").
Таким чином, суд зазначає про те, що виникненню права власності у 3-го відповідача, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі Харківської міської ради, у зв'язку з цим, враховуючи, що право власності набуте ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" законним шляхом, в порядку встановленому законом, тому на обґрунтоване переконання суду, відповідальність за порушення процедур розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам чинного законодавства України не може покладатися на особу, яка розраховувала на їх належність та легітимність, а тому, суд дійшов висновку, що в даному випадку визнання рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" в частині п. 16 додатку до рішення, визнання недійсним договору № 5595-В-С від 05.07.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень призведе до непропорційного втручання в право ХОГО "Спортивний клуб "Авангард" на мирне володіння майном, у зв'язку з чим суд, враховуючи, що порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами місцевого самоврядування порядку розгляду заяв про приватизацію, не знаходить правових підстав для задоволення цих вимог.
Одночасно суд, враховуючи ціну продажу майна наголошує, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, за захистом яких останній звернувся до суду, оскільки не доведено, що майно продано за заниженою вартістю, попиту на це майно та будь-яку можливість відчуження вказаного майна за більшою вартістю.
Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки. При цьому, прокурором не доведено, що прийняте органами влади рішення ухвалене по суті невірно, натомість матеріали справи свідчать про процедурні порушення прийнятого органами влади рішення, що не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього, не поновить будь-яких порушених прав громади, і як наслідок, призведе до додаткових бюджетних витрат.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.
До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
У даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.
Відповідно до вимог статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною 6 статті 319 ЦК України встановлено, що Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Таким чином, з моменту набуття права власності 3-м відповідачем на спірне майно, останній належить право вільно розпоряджатися своїм майном.
Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.
Повне рішення складено "20" травня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков