Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/919/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства "Фесто", місто Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл", місто Харків
про стягнення 133 994,63 грн.
без виклику учасників справи
Дочірнє підприємство "Фесто" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл" (відповідача) 133 994,63 грн., з яких: 118 757,10 грн. - сума основного боргу за Договором поставки № АП2/19774-02 від 18 лютого 2019 року, 5 198,55 грн. - три проценти річних та 10 038,98 грн. - інфляційні збитки. Також позивач просить покласти на ТОВ "Леда Стіл" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 березня 2021 року позовну заяву Дочірнього підприємства "Фесто" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/919/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 25.03.2021 про відкриття провадження у справі № 922/919/21 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61033, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 319. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить довідка відділення поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.04.2021.
Жодних відомостей щодо інших засобів зв'язку із відповідачем матеріали справи не містять.
Керуючись приписами пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд приходить до висновку, що ТОВ "Леда Стіл" належним чином повідомлено про розгляд справи № 922/919/21.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Так, розглянувши справу № 922/919/21 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18 лютого 2019 року між Дочірнім підприємством "Фесто" (надалі - Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Іпріс", код ЄДРПОУ 31340426 (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № АП2/19774-02, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти у власність Покупця товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в комерційних пропозиціях або рахунках, а Покупець зобов'язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених Договором умовах. Загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається на протязі строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов Договору окремими партіями товару (пункти 1.1., 1.2. Договору).
Згідно пункту 4.1. Договору загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається на протязі строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов Договору окремими партіями товару.
Пунктами 5.1., 5.2 Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний сплатити 50% передоплати і решту 50% оплати протягом 15 банківських днів з дати його поставки. Датою поставки партії товару за цим Договором вважається дата передачі цієї партії товару експедитору, що вказана в товарно-транспортній накладній, або дата виписки видаткової накладної.
У відповідності до пункту 5.3 Договору всі платежі, що надійшли від Покупця на рахунок Постачальника в якості сплати отриманого на підставі цього Договору товару, незалежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів Покупця, які хронологічно виникли раніше
Звертаючись до суду із даним позовом ДП "Фесто" вказує на те, що у лютому-грудні 2019 року позивач поставив відповідачу товари згідно погоджених сторонами рахунків-пропозицій на суму 970 134,32 грн. Однак, вартість товарів відповідач сплатив лише частково - у розмірі 851 377,22 грн.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Акту звіряння розрахунків від 31 січня 2020 року, підписаного представниками та скріпленого печатками сторін, залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Іпріс" на 31.12.2019 становив 226 505,90 грн.
07 травня 2020 року відбулась зміна назви відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Іпріс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл", і в подальшому - у 2020 році ТОВ "Леда Стіл" також було частково погашено заборгованість перед ДП "Фесто" за комплектуючі згідно Акту звірки та рахунку від 18.11.2019 на суму (всього) 107 748,80 грн. (згідно виписки Банку по особистому рахунку позивача).
Наявність боргу підтверджується ТОВ "Леда Стіл" також у наявних в матеріалах справи відповідях на претензії ДП "Фесто" від 28.05.2020 за вих. № 44/2020 і від 23.07.2020 за вих. № 113/2020.
Відповідно, неоплаченим залишається отриманий відповідачем за Договором поставки № АП2/19774-02 товар на суму 118 757,10 грн. за наступними поставками:
- видаткова накладна № 1470122710 від 29.07.2019 - дата поставки 30.07.2019, строк оплати 20.08.2019 на 6 435,59 грн. (решта);
- видаткова накладна № 1470123107 від 06.08.2019 - дата поставки 07.08.2019, строк оплати 28.08.2019 на 58 037,95 грн.;
- видаткова накладна № 1470123735 від 23.08.2019 - дата поставки 27.08.2019, строк оплати 17.09.2019 на 21 277,85 грн.;
- видаткова накладна № 1470126282 від 29.10.2019 - дата поставки 30.10.2019, строк оплати 20.11.2019 на 10 249,68 грн.;
- видаткова накладна № 1470127741 від 04.12.2019 - дата поставки 05.12.2019, строк оплати 26.12.2019 на 22 756,03 грн.
Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних на суму 5 198,55 грн. та інфляційні збитки на суму 10 038,98 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Дочірнього підприємства "Фесто" до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та жодних доказів остаточної оплати товару за Договором поставки № АП2/19774-02 від 18 лютого 2019 року не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Фесто" в частині стягнення основного боргу в розмірі 118 757,10 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
До матеріалів справи ДП "Фесто" надано розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат по кожному зобов'язанню відповідача окремо.
Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення сума процентів річних - 5 198,55 грн. та сума інфляційних збитків - 10 038,98 грн. не суперечать вимогам чинного законодавства та арифметично вірними. За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову Дочірнього підприємства "Фесто" в цій частині.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено у повному обсязі, а відтак витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн. покладаються також на Товариство з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл".
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -
Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Фесто" задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леда Стіл" (місцезнаходження: 61033, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 319; код ЄДРПОУ 31340426) на користь Дочірнього підприємства "Фесто" (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 11; код ЄДРПОУ 13683489) суму основного боргу за Договором поставки № АП2/19774-02 від 18 лютого 2019 року в розмірі 118 757,10 грн., три проценти річних в розмірі 5 198,55 грн., інфляційні збитки в розмірі 10 038,98 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" травня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/919/21