12 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/177/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Федчука Павла Сергійовича
про стягнення заборгованості в сумі 78 424,20 грн, а саме: заборгованості по тілу кредиту - 56 244 грн, заборгованості по відсотках - 0,04 грн, заборгованості по комісії - 20 182,50 грн, пені - 1 283,78 грн, штрафу - 713,88 грн
представники сторін не прибули.
Суть справи:
Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Федчука Павла Сергійовича про стягнення заборгованості в сумі 78 424,20 грн.
Ухвалою від 05.04.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов заяви-договору №ID6468273 від 31.05.2019 зобов'язань щодо сплати кредиту. Це зумовило виникнення у відповідача заборгованості, а також нарахування йому відсотків, комісії, пені та штрафу, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
Ухвалою суду від 28.04.2021 року відкладено судове засідання на 12 травня 2021 року.
Сторони у судове засідання 12.05.2021 року не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання ухвал на адреси, які зазначаються у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2021 року.
Водночас, позивач подав заяву про розгляд справи без його повноважного представника. В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".
З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 року у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання. Адже такі дії зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо не отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення приватного підприємця про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що останній є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву, у встановлений судом строк, не скористався. Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 222 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 31 травня 2019 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Федчуком Павлом Сергійовичем (Позичальник) підписана Заява-договір №ID6468273 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (далі - Договір). Заява підписана сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису сторін.
Відповідно до пункту 1.1 Договору за умови наявності вільних коштів Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Згідно пункту 1.2 Договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Умови надання кредиту визначені у розділі 2 Договору, а саме: розмір кредиту - 75 000,00 грн; валюта кредиту - гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 2,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки-фіксована; термін і порядок погашення-згідно графіку погашення, зазначеного в додатку 1 до цього Договору; термін повернення кредиту - 31.05.2022.
У п.3.3. Договору погоджено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є Кредитним договором (п.4.1. Договору).
Умови Договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладаються лише шляхом приєднання до договору в цілому (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 Договору).
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що підписання Договору є підтвердженням наміру Позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання Договору.
До справи позивач подав "Витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (далі-Правила), що затверджені рішенням правління АТ "Таскомбанк" 17.01.2019 (протокол №03-2).
Відповідно до п.18.1.13 цих Правил, при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк ТАС24/БІЗНЕС, або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно з п. 18.2.23.8 Правил Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
За умовами п.18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання), Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
На виконання положень Заяви - договору № ID6468273 від 31.05.2019 позивачем було перераховано на рахунок приватного підприємця кредитні кошти у розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ФОП Федчука П.С. за Договором станом на 11.11.2020 складає 78 424,20 грн, із яких: 56 244,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 0,04 грн заборгованість по відсотках, 20 182,50 грн заборгованість по комісії, 1 283,78 грн пеня та 713,88 грн штраф.
На підтвердження наявності кредитної заборгованості ФОП Федчука П.С. позивач подав до справи виписки по рахунку підприємця за період з 31.05.2019 по 11.11.2020.
Окрім того, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся до нього з повідомленням-вимогою №28164/70 від 23.11.2020, в якій повідомив Позичальника про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення. Відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість за договором у визначений строк не погасив.
Наведене слугувало підставою для звернення банківської установи до суду за захистом її порушених прав.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких міркувань.
Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення ст. 638 ЦК України передбачають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до приписів ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході судового розгляду позивачем належним чином доведено факт виконання банком - позичальником свого зобов'язання. Докази цього наявні в матеріалах справи (копії виписки по рахунку за період з 31.05.2019 по 11.11.2020).
В той же час, як встановлено з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача, останній належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого у приватного підприємця виникла заборгованість з повернення позивачу 56 244,00 грн по тілу кредиту (в т.ч. простроченої).
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останнім прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати комісії та процентів згідно графіку погашення кредиту виконані не були. Доказів на підтвердження належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
За результатом перевірки розрахунків відсотків за користування кредитом на суму 0,04 грн за період з 31.05.2019 по 11.11.2020 та комісії за період з 31.05.2019 по 11.11.2020 рік на суму 20 182,50 грн судом порушень не виявлено. Вказані розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, враховуючи на наявне у банківської установи право вимоги дострокового повернення кредиту згідно з ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь АТ "Таскомбанк" заборгованості за тілом кредиту у розмірі 56 244,00 грн простроченої заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування кредитом на суму 0,04 грн та комісії у розмірі 20 182,50 грн.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 3.3 кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо порушення термінів внесення платежів, позивачем останньому нарахована пеня у розмірі 1 283,78 грн за період з 11 травня 2020 року по 11 листопада 2020 року.
Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом за який вона стягується, з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. Даними правовими нормами визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Аналогічні за змістом приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, Закон України від 16 червня 2020 року № 691-IX яким були внесені відповідні зміни до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та ГК України, має зворотну дію в часі.
Враховуючи наведені положення, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 року позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки період нарахування пені збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Також у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо порушення термінів внесення платежів, позивачем останньому нарахований штраф у розмірі 713,88 грн за період з 11 травня 2020 року по 11 листопада 2020 року.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Акціонерне товариство "Таскомбанк", в обґрунтування наявності у нього права на нарахування та стягнення штрафу, посилалося на Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", що є публічними і розміщені на веб-сайті позивача, які долучені позивачем до позовної заяви.
Проте, позивачем не було подано до суду доказів, у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, того, що саме ці Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" у поданій Банком до суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи кредитний Договір.
Крім того, позивачем також не було подано доказів того, що вказані Правила на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили положення щодо сплати штрафу.
При цьому, витяг з Правил не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк".
Крім того, суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Верховним Судом у постанові від 17.07.2020 року по справі №910/8189/19 було наголошено, що у справі № 342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207, 626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:
- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;
- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 , 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статями 625 , 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову
При цьому, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020 року по справі №910/8189/19 було відхилено доводи АТ КБ "Приватбанк" про наявність у юридичної особи в силу свого правового статусу можливості усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, а, отже, про відсутність підстав для застосування висновку по справі № 342/180/17-ц. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення спору слід виходити з наданого Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норми права, а не суб'єктного складу сторін спору.
Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для врахування наданого позивачем витягу з Правил обслуговування корпоративних клієнтів під час вирішення питання про стягнення штрафу, оскільки доказів на підтвердження ознайомлення відповідача із вказаним витягом матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначає, що підстави та умови, за яких АТ "Таскомбанк" має право вимагати стягнення штрафу наданими суду Правилами у будь-якому випадку також не передбачено.
Наведене, а також положення Закону України від 16 червня 2020 року № 691-IX, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, має наслідком відмову у позові в частині стягнення із відповідача штрафу у розмірі 713,88 грн.
В силу викладених у ч.1 ст. 74 ГПК України процесуальним норм, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи.
Приватний підприємець жодним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку позовні вимоги не спростував. Як наслідок, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, та з'ясувавши наявність факту його порушення суд ухвалює рішення про захист цього права. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федчука Павла Сергійовича (с.Раштівці, Чортківський район, Тернопільської області, 48235, іден. код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. С.Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443): 56 244 (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн 00 коп. заборгованості тілу кредиту; 0 (нуль) грн 04 коп. заборгованості по відсотках, 20 182 (двадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 50 коп. заборгованості по комісії, 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн 18 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 21.05.2021.
Суддя О.В. Руденко