06 квітня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/794/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянув справу за правилами загального позовного провадження
за позовом Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України , вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький
до відповідача Фізичної особи - підприємця Дзюблюк Богдана Михайловича, АДРЕСА_1
про стягнення штрафу у розмірі 19 684,00 грн та пені у розмірі 19 684,00 грн.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Судові процедури.
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.
Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача фізичної особи - підприємця Дзюблюк Богдана Михайловича про стягнення штрафу у розмірі 19 684,00 грн та пені у розмірі 19 684,00 грн.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.12.2020, для розгляду справи №921/794/20 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2020 позовну заяву Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.
11.01.2021 Південно-західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано до Господарського суду Тернопільської області заяву про усунення недоліків (вх. №94), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.12.2020.
Ухвалою суду від 13.01.2021 відкрито провадження у справі №921/794/20 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 09.02.2021.
Ухвалою суду від 09.02.2021 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 921/794/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.03.2021.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначено на 09.03.2021.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 09.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/794/20 до судового розгляду по суті на 23.03.2021.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 23.03.2021 розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 23.03.2021 оголошена протокольна ухвала про відкладення судового розгляду по суті на 06.04.2021.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частини 4 статті 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 ГПК України).
Інші процесуальні дії.
Ухвалами суду від 21.01.2021 та від 16.03.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судових засідань відповідно 09.02.2021 та 23.03.2021 в режимі відеоконференції, відмовлено.
Ухвалами суду від 02.02.2021, від 03.03.2021 клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях відповідно - 09.02.2021, 09.03.2021 в режимі відеоконференції, задоволено.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину несплати відповідачем у визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" строки суми штрафу, накладеного на ФОП Дзюблюк Б.М. рішеннями адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.06.2019 №13-р/к у справі №03-06/06-18 та від 27.09.2019 №25-р/к у справі №02-06/06-18.
За невиконання відповідачем рішень адміністративної колегії, позивачем нарахована пеня в розмірі 19684,00 грн.
В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема ст. ст. 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Просить суд позов задоволити.
Заперечення відповідача.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).
Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: вул. Львівська, 3, м. Тернопіль, вбудоване приміщення гуртожиток (зазначена у позовній заяві), які повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказана адреса, зокрема: вул. Львівська, 3, м. Тернопіль, вбудоване приміщення гуртожиток, відповідає, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Запиті (безкоштовному) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформований Господарським судом Тернопільської області.
Відповідно до ч.ч.3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр містить відомості про найменування фізичної особи - підприємця, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правову форму; місцезнаходження юридичної особи та дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу.
Як визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1).
Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №916/2349/17 .
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.
Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судом.
26 червня 2019 року адміністративна колегія Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №03-06/06-18 щодо ФОП Дзюблюк Б.М. прийняла рішення № 13-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Пунктом 1 резолютивної частини рішення, визнано дії ФОП Дзюблюк Б.М., які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та проведення 06 грудня 2017 року товарною біржею "Подільська" аукціону по реалізації необробленої деревини з поставкою у І кварталі 2018 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції , що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів аукціонів.
Згідно пункту 2 рішення за вчинення порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції " накладено на ФОП Дзюблюк Б.М. штраф у розмірі 19684,00 грн, який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення арешту.
03.07.2019 відділенням супровідним листом №72-02/1258 направлено ФОП Дзюблюк Б.М. копію рішення № 13-р/к від 26.06.2019, яке відповідачем отримано - 31.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2900501580587.
Позивач зазначає, що двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов"язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочався 31.07.2019 та закінчився - 30.09.2019.
У зазначений строк ФОП Дзюблюк Б.М. штраф не сплатив.
Однак, 19.09.2019 відповідач звернувся до позивача з заявою про розстрочення суми штрафу у розмірі 19 684,00 грн шляхом сплати рівними частинами на 12 місяців, у зв"язку з важким фінансовим становищем.
27 вересня 2019 року адміністративна колегія Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 25-р/к у справі №02-06/06-18 "Про розстрочення сплати штрафу", яким розстрочено сплату штрафу у загальному розмірі 19 684,00 грн , що накладений на ФОП Дзюблюк Б.М. рішенням адміністративної колегії за № 13-р/к від 26.06.2019 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а саме з 30.09.2019 до 30.08.2020 рівними частинами у розмірі 1640,00 грн щомісячно.
Як стверджує позивач, штраф накладений рішенням Адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.06.2019 за №13-р/к з врахуванням рішення від 27.09.2019 за №25-р/к, відповідачем не сплачено, що призвело прострочення його сплати, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня за період з 01.10.2019 по 14.12.2020 в сумі 969 929,00 грн.
Проте, оскільки сума нарахованої пені не може перевищувати розмір штрафу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19 684,00 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України".
Норми права, які застосував суд.
Приписами статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 3 статті 42 Конституції України вказує, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Статтею 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, в тому числі справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції.
Відповідно до статті 257 Господарського кодексу України справи про порушення антимонопольно - конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях.
Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України зазначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. До повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Як визначено у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема - спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб"єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об"єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Згідно частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказано, особи, які беруть (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.
Як визначено частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 1 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За приписами статті 56 вказаного нормативно-правового акту рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.
Статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі, адміністративно-господарський штраф (частина 1 статті 239 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 241 Господарського кодексу України вказано, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Мотивована оцінка судом.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Означений нормативно-правовий акт спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Як слідує із матеріалів справи, 26 червня 2019 року адміністративна колегія Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №03-06/06-18 щодо ФОП Дзюблюк Б.М. прийняла рішення № 13-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Пунктом 1 резолютивної частини рішення, визнано дії ФОП Дзюблюк Б.М., які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та проведення 06 грудня 2017 року товарною біржею "Подільська" аукціону по реалізації необробленої деревини з поставкою у І кварталі 2018 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції , що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів аукціонів.
Згідно пункту 2 рішення за вчинення порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції " накладено на ФОП Дзюблюк Б.М. штраф у розмірі 19684,00 грн, який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення арешту.
Порядок вручення рішення передбачений частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
03.07.2019 відділення супровідним листом №72-02/1258 направило ФОП Дзюблюк Б.М. копію рішення № 13-р/к від 26.06.2019, яке відповідачем отримано - 31.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2900501580587 (міститься в матеріалах справи).
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено.
Двомісячний строк сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочався 31.07.2019, а закінчився - 30.09.2019.
У зазначений строк ФОП Дзюблюк Б.М. штраф не сплатив.
Натомість, 19.09.2019 відповідач звернувся до позивача з заявою про розстрочення суми штрафу у розмірі 19 684,00 грн шляхом сплати рівними частинами на 12 місяців, у зв"язку з важким фінансовим становищем.
27 вересня 2019 року адміністративна колегія Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 25-р/к у справі №02-06/06-18 "Про розстрочення сплати штрафу", яким розстрочено сплату штрафу у загальному розмірі 19 684,00 грн , що накладений на ФОП Дзюблюк Б.М. рішенням адміністративної колегії за № 13-р/к від 26.06.2019 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а саме з 30.09.2019 до 30.08.2020 рівними частинами у розмірі 1640,00 грн щомісячно.
Як визначено частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Рішення № 13-р/к та рішення №25-р/к в судовому порядку відповідачем не оскаржувалися.
Отже, рішення №13-р/к та рішення №25-р/к є чинними та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов'язковими до виконання.
Частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.
Доказів оплати штрафу на суму 19 684, 00 грн відповідачем суду не надано.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.
Враховуюче викладене, приймаючи до уваги, що рішення антимонопольного комітету про накладення штрафу є чинним, доказів його виконання (сплати штрафу) відповідачем в добровільному порядку матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 19 684, 00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 19 684,00 грн за несплату штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно з частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
У зв'язку із несплатою відповідачем у повному розмірі штрафу у визначений відділенням строк, останнім визначено та нараховано в період 01.10.2019 по 14.12.2020 пеню у розмірі 19 684,00 грн.
Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу відповідачем становить 3285 днів.
Розмір пені за один день, згідно вказаної формули у ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" становить 19684,00,00 грн (сума штрафу) х 1,5% = 295, 26 грн.
Отже, сума пені за 3285 днів прострочення сплати штрафу складає 295,26 грн х 3285днів = 969 929,00 грн.
У свою чергу, за приписами частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (19 684,00 грн), накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Отже, розмір пені становить 19 684,00 гривень.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що нарахування пені здійснено правильно, у зв'язку з чим пеня у розмірі 19 684,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 19 684,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховується, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/9/19 від 11.11.2019).
Крім того, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).
Також необхідно враховувати, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 22.01.2019 у справі 915/304/18).
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Частиною 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Отже, викладені обставини у їх сукупності свідчать про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача про стягнення штрафу в розмірі 19 684, 00 грн та пені в розмірі 19 684, 00 грн.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати.
Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 2102, 00 грн.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2102,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2102,00 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзюблюк Богдана Михайловича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у м.Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA428999980313060106000022002, код класифікації доходів бюджету - 21081100 (символ звітності 106) штрафу у розмірі 19 684,00 грн та пені у розмірі 19 684,00 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дзюблюк Богдана Михайловича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21312821 - 2 102,00 грн судового збору.
5. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Загальний фонд Державного бюджету України на рахунок УК у м.Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, Банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок UA428999980313060106000022002, код класифікації доходів бюджету - 21081100 (символ звітності 106).
Позивач (стягувач): Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України , вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21312821.
Відповідач (боржник): Фізичної особи - підприємця Дзюблюк Богдана Михайловича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Позивачу: Південно-західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України , вул. Героїв Майдану, 54, м. Хмельницький.
Відповідачу: Фізичній особі - підприємцю Дзюблюк Богдану Михайловичу, АДРЕСА_1 , вбудоване приміщення гуртожиток.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "21" травня 2021 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. з 12.04.2021 по 16.04.2021 перебував у відрядженні (онлайн навчанні), з 05.05.2021 по 07.05.2021 - у відпустці та вихідних і святкових днів).
Суддя Я.Я. Боровець