Дата документу 20.05.2021 Справа № 554/4217/21
Провадження № 2-о/554/97/2021
20 травня 2021 року Октябрський районний суд м.Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.
за участю секретаря Таран В.І.,
за участю учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису; заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-
Заявник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису та просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців колишньому співмешканцю ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказала, що вона співмешкала без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , а саме чотири з половиною роки. Однак, останні півроку стосунки між ними суттєво погіршилися. ОСОБА_2 почав зловживати спиртними напоями, ніде не працював. За його ініціативою постійно виникали сварки та пред'являлися необґрунтовані претензії до неї. Більш того, ОСОБА_2 вміщував свою злість крім неї і на її сина від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наслідком таких дій стало розірвання сімейних стосунків.
15.12.2020 року ОСОБА_2 прийшов до них додому в стані алкогольного сп'яніння щоб забрати свої речі, однак почав кричати та ображати її та сина, бити сина по тулубу, шиї, голові. Заявник викликала поліцію, за даним фактом працівниками поліції проведено профілактичну роботу з ОСОБА_2 . Втім, через кілька тижнів ОСОБА_2 знову почав приїжджати до них додому та ображати заявника і її сина. Він неодноразово телефонував їм та навіть її матері, і в брутальній формі погрожував розправою.
Вважаючи погрози реальними, заявник знову звернулася до поліції. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис АА 207641 та проведено бесіду профілактичного характеру.
Певну кількість часу ОСОБА_2 не турбував їх, проте в подальшому його дії почали повторюватися: телефонні дзвінки з погрозами їй та сину з прихованого телефону; образи, приниження та погрози.
До теперішнього часу ОСОБА_2 продовжує їм розправою та впевнений у своїй безкарності.
Враховуючи вищенаведене, заявник переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_2 до неї та її сина, а також настання тяжких наслідків для їх здоров'я є вкрай високою.
Ухвалою суду від 06.05.2021 року було відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у заяві. Заявник просить видати вказаний обмежувальний припис та встановити зазначені обмеження, оскільки неправомірна поведінка заінтересованої особи може становити небезпеку життю та здоров'ю заявника, дитини.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що конфліктів, погроз, фізичного насильства не було, були сімейні сварки. Він не бив сина заявниці, лише приходив та дзвонив, щоб забрати свої речі, колеса, автомобіль.
Дійсно вони вже не проживають разом, заявник вигнала його у січні 2021 року. ОСОБА_1 після сварки у грудні 2020 року викликала поліцію, відносно нього склали припис. Він кілька днів назад дзвонив заявниці, однак на сьогодні вирішив в судовому порядку ставити питання про поділ майна.
Вислухавши заявника, заінтересовану особу, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співмешкали без реєстрації шлюбу близько чотирьох з половиною років.
ОСОБА_1 є матір'ю дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7 - свідоцтво про народження).
Заявник ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції, у зв'язку з поведінкою ОСОБА_2 (а.с.13-17 -листи-відповіді, довідки).
Всі звернення ОСОБА_1 зареєстровано, було проведено профілактичні бесіди з кривдником, винесено терміновий заборонний припис 27.02.2021 року та проведено з ОСОБА_2 бесіду профілактичного характеру, що підтверджується повідомленням (а.с.15).
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Як наголошено у пунктах 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 цього Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У відповідності до правової позиції постанови Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено наступне. У п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є визначення поняття «домашнє насильство». До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону).
Верховний Суд, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону, дійшов висновку про те, що вимоги заявника про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони кривднику перебувати у квартирі - місці проживання заявника, заборони кривднику наближатися на визначену відстань до 2 км до цього місця проживання підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих суду пояснень учасників справи, між колишніми співмешканцями наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки.
Судом в судовому засіданні досліджені письмові матеріали справи, з яких встановлено, що між сторонами існують неприязні, конфліктні відносини.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄКПЛ.
Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявника та її сина, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно заінтересованої особи - ОСОБА_2 , шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених п. 6 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Однак, суд вважає обов'язок, який просить застосувати заявник, а саме: заборона наближатися на відстань менше 300 м до транспортного засобу, яки належить ОСОБА_1 , немає жодного відношення до обставин справи, а тому в цій частині вимог заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,211,259,263-265,268,350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису; заінтересована особа: ОСОБА_2 ,- задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити такі заходи тимчасового обмеження, заборонивши ОСОБА_2 :
- перебування в місці проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- наближення ближче ніж на 300 м до місця проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
- ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 або контактування з нею та ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В задоволенні інших вимог заяви відмовити.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з ухвалення рішення повідомити Полтавський РУП Головного управління Національної поліції у Полтавській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Октябрської районної у місті Полтаві ради.
Рішення суду про видачу обмежувального припису відповідно до ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2021 року.
Суддя: А.М.Чуванова