21 травня 2021 року Справа № 915/251/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
розглянувши матеріали заяви ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІРМА “ФІДЕЯ” (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 1А, офіс 10, код ЄДРПОУ 41223117)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БРЕНД ОИЛ” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 72, код ЄДРПОУ 42020375)
про: стягнення заборгованості,
У провадженні господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/251/21 за позовом ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» до ТОВ «БРЕНД ОИЛ» про стягнення з заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №040518-1 від 04.05.2018 в сумі 590376,53 грн, з яких: 342201,20 грн - сума боргу, 124272,43 грн - 36% річних, 22068,88 грн - пеня, 85550,30 грн - штраф та 16283,72 грн - інфляційні втрати, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 80000,00 грн та судовий збір.
19.05.2021 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 17.05.2021 (вх. № 7525/21) про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог 590376053 грн, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “БРЕНД ОИЛ” та знаходяться на рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду.
Заяву обгрунтовано тим, що в період з травня 2020 року по лютий 2021 року відповідач не сплатив існуючі за договором заборговність у розмірі 342201,20 грн, щодо відповідача відкриті провадження в господарських справах №915/62/21, 915/348/21 про стягнення заборгованості, а також відповідно до даних YouControl станом на 28.02.2021 у власності відповідача знаходилось два транспортних засоби, а станом на 24.03.2021 у власності відповідача знаходиться вже один транспортний засіб, що на думку позивача свідчить про вжиття відповідачем заходів з реалізації належного йому майна. Відповідач вважає, що невжиття заходів до забезпечення подову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надає оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором в загальній сумі 590376,53 грн.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження своїх доводів про необхідність забезпечення позову не надано жодних доказів.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного належного у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження наявності будь-яких обґрунтованих підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 590376,53 грн, зокрема, доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, в тому числі грошових коштів, або здійснює підготовку до вчинення таких дій тощо, відтак всі доводи заяви про забезпечення позову б/н від 17.05.2021.
Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Висновок стосовно того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.
Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про
Керуючись ст. ст. 136- 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» про забезпечення позову у справі б/н від 17.05.2021 (вх. № 7525/21) про забезпечення позову у справі № 915/251/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.О.Ржепецький