Єдиний унікальний номер: 223/1075/20
Провадження номер: 2/223/105/2021
26 квітня 2021 р. м. Вугледар
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» про відшкодування майнової та моральної компенсації у зв'язку з ненаданням послуги,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до Комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» про відшкодування майнової та моральної компенсації у зв'язку з ненаданням послуги.
Позовні вимоги позивачі мотивують тим, що з у період з серпня 2018 року по грудень 2019 року відповідач не виконував свої договірні зобов'язання, а саме: не надавав послуги з централізованого водопостачання до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають позивачки. У позові також зазначено, що відповідач, незважаючи на відсутність водопостачання продовжував нараховувати плату за неспожиті послуги, яку намагався стягнути у судовому порядку. Позивачки зазначають, що їм було заподіяно шкоду здоров'ю, майнову та моральну шкоду у зв'язку із ненаданням послуги, яка полягає у тому, що останні повинні були самостійно забезпечувати себе водою протягом сімнадцяти місяців. Розмір майнової шкоди позивачі оцінюють в 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн., розмір моральної шкоди позивач також оцінює у 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. Тому просять суд, зобов'язати відповідача зробити перерахунок за ненадання послуг в повному об'ємі за сімнадцять місяців; зобов'язати відповідача відшкодувати майнову та моральну шкоду у розмірі 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн., заподіяну у наслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків; за рахунок відповідача поновити розподільчу систему водопостачання за адресою позивача.
Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 18 лютого 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, призначено судове засідання з розгляду справи на 26 квітня 2021 року (а.с. 34).
Від відповідача на адресу суду 10 березня 2021 року, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 18 лютого 2021 року, надійшов відзив на позов, а тому, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» до розгляду в межах цієї цивільної справи.
Згідно з відзивом на позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку із тим, що відповідач, як виробник послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення обслуговує зовнішні мережі. Межею балансової належності мереж виробника та споживача є зовнішня стіна будинку. Обов'язок щодо забезпечення готовності до надання комунальних послуг, покладається на власника такого будинку (співвласників багатоквартирного будинку), якщо цей обов'язок не покладено ним (ними) на управителя чи іншу особу відповідно до закону або договору. Також відповідачем у відзиві зазначено, що послуга з управління багатоквартирним будинком включає в себе, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем, з огляду на що, комунальне підприємство «Водоканал» Вугледарської міської ради» не відповідає за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, оскільки має на балансі лише мережі зовнішнього централізованого водопостачання та не має договірних відносин з споживачами про надання комунальної послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньо будинкових мереж. Щодо звернення позивача до відповідача стосовно врегулювання конфлікту, останній зазначає, що позивачка 21 серпня 2018 року звернулася до комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» із заявою про відсутність водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 у період з 14 серпня 2018 року по 21 серпня 2018 року , на яку позивачу була надана відповідь з посиланням на вищевказані обставини. Відповідач також зауважив, що чинним законодавством регламентовано чіткий порядок встановлення порушення виконавцем зобов'язань перед споживачем, а тому належним та допустимим доказом ненадання або надання послуг неналежної якості виробником є акт-претензія, проте від позивача не надходило заяв щодо складання акту-претензії з приводу ненадання, надання не в повному обсязі послуги споживачу (а.с.36-38).
Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Від позивача на адресу суду 13 квітня 2021 року, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 18 лютого 2021 року, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, але у порушення п.2 ч.5 ст. 178, ч.3 ст.179 Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_1 не надано до суду документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи. Тому суд не приймає надану відповідь на відзив та вважає за необхідне повернути її позивачеві.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, від сторін не надходило.
Суд відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до листа відповідача від 28 серпня 2018 року №01-11/480 комунальне підприємство «Водоканал» Вугледарської міської ради» надає відповідь позивачці щодо відсутності водопостачання за її адресою та зазначає, що воно обслуговує зовнішні мережі, та те, що на ділянці ввідного трубопроводу за адресою позивачки у період з 14 серпня 2018 року по 22 серпня 2018 року аварій не зафіксовано. Також у зазначеному листі відповідач додатково пояснив, що технічне обслуговування і ремонт систем внутрішнього водопроводу та каналізації, як частини інженерного обладнання будинків здійснюється згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, та рекомендував позивачу звернутися до організації, яка здійснює експлуатацію внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення (а.с. 27).
Письмовою заявою від 26 листопада 2018 року, адресованою відповідачу, позивачка повідомила комунальне підприємство «Водоканал» Вугледарської міської ради» про розірвання договору та просила припинити нараховування оплати за неспожиті послуги, а також усунути проблему з водопостачання за її адресою (а.с. 30).
З акту огляду вузла обліку від 24 грудня 2019 року, складеного представником відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні водопостачання та лічильник розподільчої системи (а.с. 28).
Відповідно до роздруківки інформації щодо нарахування та сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою позивачки, останній здійснювалося нарахування за вказані послуги за період з жовтня 2016 року по січень 2020 року (а.с. 29).
Згідно з наданою позивачкою копією проекту типового договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 02 січня 2019 року вбачається відсутність підпису позивачки - ОСОБА_1 (а.с. 10-11).
Згідно з ч.1, п.п. 8, 9 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 1., 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, де, відповідно до п.19 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок щодо забезпечення готовності до надання комунальних послуг внутрішньобудинкових систем, що знаходяться в житловому будинку (у тому числі багатоквартирному) і призначені для надання комунальних послуг, покладається на власника такого будинку (співвласників багатоквартирного будинку), якщо цей обов'язок не покладено ним (ними) на управителя чи іншу особу відповідно до закону або договору.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком включає , зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем).
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, якими визначено порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, внутрішньобудинковими системами визначаються мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.
Позивачками не доведено факту існування договірних правовідносин з відповідачем щодо його обов'язку здійснювати обслуговування внутрішньобудинкових систем, які використовуються для надання централізованого водопостачання та водовідведення. Факт наявності вини відповідача щодо ненадання або надання неякісних послуг з централізованого водопостачання. У зв'язку із чим позовна вимога щодо поновлення за рахунок відповідача розподільчої системи водопостачання за адресою позивачів не підлягає задоволенню.
Частинами 1, 2, 4 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
А отже, належним та допустимим доказом ненадання або надання послуг неналежної якості виробником (відповідачем), в розумінні вищезазначених правових норм, є саме складений акт-претензія. Проте позивачами не надано доказів на підтвердження того, що вони звертались до відповідача з вимогою перевірити якість наданих послуг, за результатами якої складалися акти - претензії.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Вугледарського міського суду Донецької області від 16 липня 2020 року у справі №223/302/20 за позовом комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2016 року по 01 січня 2020 року, у якому суд зазначив, що посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відсутність водопостачання за адресою їх проживання та ненадання комунальним підприємством «Водоканал» Вугледарська міська рада» послуг починаючи з 14 серпня 2018 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не доведені жодними належними та допустимими доказами. Крім того, вказаним рішенням суду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2016 року по 01 січня 2020 року.
Тому позовнавимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за період з 01 жовтня 2016 року по 01 січня 2020 рокуне підлягає задоволенню.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, відсутність обов'язку відповідача здійснювати обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та недоведеність ненадання або надання неякісних послуг з централізованого водовідведення за допомогою зовнішніх мереж відповідачем виключає відповідальність останнього за спричинену майнову та матеріальну шкоду, до того ж позивачки не надали доказів на підтвердження заподіяння їм моральної та майнової шкоди, у чому саме виявилася така шкода та на підставі чого було здійснено розрахунок розміру її відшкодування, а тому, позовна вимога щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної у наслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків у сумі 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн. не підлягає задоволенню.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Позивачками не доведено факту існування договірних правовідносин з відповідачем щодо обслуговування виконавцем внутрішньобудинкових систем, які використовуються для надання централізованого водопостачання та водовідведення.
Суд оцінив усі наявні у матеріалах справи докази та дійшов висновку про необхідність відмовити позивачкам у задоволенні вказаного позову.
Оскільки, відповідно до вимог статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог частини 2 статті 247 Цивільний процесуальний кодекс України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1166, 1168 Цивільного кодексу України, ст. 5, 16, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 247, 258, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Водоканал» Вугледарської міської ради» про відшкодування майнової та моральної компенсації у зв'язку з ненаданням послуги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вугледарського
міського суду Донецької області Дочинець С.І.