Дата документу 18.05.2021 Справа № 553/131/21
Провадження № 4-с/554/27/2021
18 травня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Чуванової А.М.,
за участю секретаря - Таран В.І.,
за участю учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
представник заявника: адвокат Марченко Г.І.,
представник стягувача: Левенець Ю.Р.,
державний виконавець: Архипенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження; заінтересовані особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлія Василівна,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, в якій просив визнати дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлії Василівни протиправними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, що складені державним виконавцем Архипенко Ю.В. 24.03.2021 року у ВП №64952734.
В обґрунтування скарги заявник вказав, що 24.03.2021 року державним виконавцем Архипенко Ю.В. відкрите виконавче провадження №64952734 на виконання ухвали про забезпечення позову по справі №553/131/21 у спосіб заборони відчуження нерухомого майна.
Заявник вважає постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, що складені державним виконавцем Архипенко Ю.В., протиправними.
Так, державний чи приватний виконавець не має права вчиняти дії по забороні відчуження майна, тим більше складаючи постанову про арешт майна боржника. Зазначив, що Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб користування ним. Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову.
Вважає, що саме виконавче провадження №64952734 відкрите протиправно та відомості про арешт майна внесені державним виконавцем також протиправно.
Ухвалою суду від 13.04.2021 року було відкрито провадження по даній скарзі та справа призначена до судового розгляду.
Старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. подала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Вказала, що на виконанні в Подільському відділі державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження №64952734 від 24.03.2021 року з примусового виконання ухвали №553/131/21, виданої Октябрським районним судом м. Полтави про накладення заборони відчуження на нерухоме майно в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 24.03.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на законних підставах, у порядку та строки, визначені чинним законодавством України про виконавче провадження, зокрема, керуючись ст.ст.3,4,12,13,26,28 Закону України «Про виконавче провадження», які направлені на адреси сторін. Заяви стягувача від 24.03.2021 року подані в строки та мали своїм наслідком правомірне винесення державними виконавцями постанов про відкриття виконавчого провадження (а.с.24-28 - відзив).
Згідно заперечень представника Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, просить відмовити в задоволенні вимог. Зазначив, що доказів порушення своїх прав та свобод ОСОБА_1 до скарги не долучив. Верховний Суд у постанові по справі №643/12/369/19 від 19.02.2021 року наголосив, що суттєвого значення у виборі застосування способу забезпечення позову, а саме між арештом майна та забороною його відчуження - немає, оскільки обидва способи за правовою сутністю однаково обмежують право відповідача розпоряджатися майном. Тим більше, опис майна виконавцем не проводився, заборона його використання не оголошувалася, а тому за своєю суттю дії виконавця зводилися саме до духу, а не букви ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 16.03.2021 року про забезпечення позову Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд». Постановою про арешт квартири ОСОБА_1 виконавець не обмежив право боржника щодо її використання, квартиру не опечатував, на зберігання нікому не передавав. Тобто своїми діями виконавець лише обмежив право ОСОБА_1 на розпорядження цією квартирою шляхом накладення арешту, який передбачає лише заборону її відчуження. Повідомив також, що ОСОБА_1 вже було порушено заборону відчуження нерухомого майна, встановлену постановою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2021 року у справі №553/2694/20. Факт відчуження нерухомого майна підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22.04.2021 року.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Марченко Г.І. скаргу підтримали, просили задовольнити. Адвокат зазначила, що виконавець вніс відомості про арешт майна, а не заборону відчуження; державний виконавець перевищив свої повноваження, інший спосіб застосував. Вказала, що на торги не може бути передано майно у разі заборони відчуження нерухомого майна. Просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки заява від стягувача подана неповноважним представником та державний виконавець повинен був повернути ухвалу без виконання, оскільки в ній не зазначено строк пред'явлення до виконання.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» Левенець Ю.Р. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги. Пояснив, що в скарзі не обґрунтовано порушення прав заявника, опису не проводилося, не опечатувалося майно. Представник подав заяву на відкриття виконавчого провадження разом із довіреністю до виконавчої служби, довіреність законна, тому заява подана повноважним представником.
Старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. в судовому засіданні свій відзив підтримала, але згодна на будь-яке рішення суду.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №553/131/21, провадження №2/554/1385/2021, матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. від 24.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64952734 з примусового виконання ухвали №553/131/21, винесеної Октябрським районним судом м. Полтави про накладення заборони відчуження на нерухоме майно в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (а.с.5).
Постановою старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. від 24.03.2021 року накладено арешт на майно: квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9).
24.03.2021 року старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64952734 (а.с.10).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Представник заявника, обґрунтовуючи вимоги, вказала на неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки заяву від стягувача було подано неповноважним представником та ухвалу суду державний виконавець повинен був повернути, оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення до виконання.
Як зазначає державний виконавець у відзиві, заперечуючи проти скарги, ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на законних підставах, у порядку та строки, визначені чинним законодавством України про виконавче провадження, зокрема, керуючись ст.ст.3,4,12,13,26,28 Закону України «Про виконавче провадження», які направлені на адреси сторін.
Згідно з вимогами ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
За змістом ч.1 ст.26 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Статтею 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Отже ухвала суду про забезпечення позову підлягає примусовому виконанню, яке здійснюється органами державної виконавчої служби, а тому є безпідставним посилання заявника на відсутність довіреності представника стягувача при подачі заяви про примусове виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, доводи сторони заявника щодо наявності підстав для повернення виконавчого документа, оскільки довіреність представника стягувача не надавала йому повноважень звернення із заявою про примусове виконання ухвали суду, є безпідставними.
З приводу заяви адвоката про те, що державний виконавець мав би повернути ухвалу суду без виконання, оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення до виконання, суд наголошує, що вжитий судом захід забезпечення позову є обов'язковим для виконання державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення - ухвали суду від 16.03.2021 року, що відповідає передбаченим ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» засадам виконавчого провадження - верховенству права, обов'язковості виконання рішень та законності.
Враховуючи, що державний виконавець при надходженні виконавчого документу діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», підстав для задоволення скарги в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається.
Що стосується вимог скарги про скасування постанови про накладення арешту на майно боржника, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі №553/131/21 накладено заборону відчуження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с.37-38).
Однак, постановою старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Ю.В. від 24.03.2021 року було накладено арешт на майно: квартиру АДРЕСА_2 .
Отже, державний виконавець обрав інший вид забезпечення, оскільки такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежить, у тому числі, і право на користування таким майном, оскільки згідно вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження власника майна у праві на користування вказаним нерухомим майном.
Враховуючи обраний судом захід забезпечення позову, його вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним та повинно виключити можливість обмеження права володіння чи користування нерухомим майном у повному обсязі.
Таким чином, скарга в частині скасування арешту майна боржника підлягає задоволенню.
Що стосується вимог скарги в частині скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем Архипенко Ю.В. 24.03.2021 року у ВП №64952734, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону N 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною другою статті 74 Закону N 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18) та N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі N 2-01575/11 (провадження N 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі N 545/2246/15-ц (провадження N 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах N 370/1288/15 (провадження N 14-612цс18) та N 766/740/17-ц (провадження N 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі N 758/8095/15-ц (провадження N 14-134цс19).
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, спір у даній справі полягає у зверненні стягнення витрат виконавчого провадження з боржника, накладеного постановою державного виконавця (не суду) у виконавчому провадженні.
У такому випадку рішення, дії посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження; заінтересовані особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлія Василівна,- в частині скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, що складена державним виконавцем Архипенко Ю.В. 24.03.2021 року у ВП №64952734 - слід закрити.
Що стосується вимог заявника про визнання протиправними дій державного виконавця, суд вважає відмовити у задоволенні цих вимог за безпідставністю, оскільки заявник так і не обґрунтував та не конкретизував ці вимоги в ході судового розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.447-451,255,256,263-265,268 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження; заінтересовані особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлія Василівна,- задовольнити частково.
Скасувати постанову про арешт майна боржника від 24.03.2021 року старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлії Василівни у виконавчому провадженні №64952734, винесену на підставі ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 16.03.3021 року про накладення заборони відчуження на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .
В задоволенні інших вимог скарги - відмовити.
Провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження; заінтересовані особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Архипенко Юлія Василівна,- в частині скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, що складена державним виконавцем Архипенко Ю.В. 24.03.2021 року у ВП №64952734 - закрити. Роз'яснити заявнику право звернутися з такою скаргою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21.05.2021 року.
Суддя: А.М.Чуванова