Дата документу 14.05.2021 Справа № 554/8034/20
Провадження № 2/554/194/2021
14 травня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого-судді Чуванової А.М.
за участю секретаря Таран В.І.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Яковенко С.І.,
представник Полтавської обласної прокуратури - Цибульська М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди, в якому просив стягнути з Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 255000 гривень.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 08.10.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №42018170000000266 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено слідчому Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєву Д.В. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області.
У зв'язку з довготривалим проведенням досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_1 звертався до Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області зі скаргою в порядку ст.308 КПК Ураїни на недотримання розумних строків.
Листом в.о.керівника Полтавської місцевої прокуратури Радійчука Д.І. заявника повідомлено про надання письмових вказівок слідчому, що досудове розслідування триває, його хід контролюється.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17.03.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого з підстав наявності сумнівів щодо його неупередженості та відведено слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. від проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2020 року було встановлено процесуальний строк досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України - два місяці.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Полтавської області зі скаргою на недотримання розумних строків під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Зважаючи на те, що прокурором безпідставно було відмовлено у розгляді зазначеної скарги в порядку ст.308 КПК України, ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді із відповідною скаргою.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 01.06.2020 року було зобов'язано місцеву прокуратуру Полтавської області в межах повноважень, наданих Законом України «Про прокуратуру» та КПК України, розглянути в порядку ст.308 КПК України його скаргу на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
27.03.2019 року ОСОБА_1 було подано заяву слідчому про визнання потерпілим, а 28.03.2019 року - про проведення слідчих (розшукових) дій та витребування документів. Вказані клопотання слідчим розглянуті не були. Тому, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 16.06.2020 року було зобов'язано слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №42018170000000266, внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.03.202019 року та 28.03.2019 року. До цього часу клопотання не розглянуті, судове рішення слідчим не виконане.
Відсутність на даний час іншого ефективного засобу юридичного захисту від порушення його прав у сукупності із довготривалістю та неналежним проведенням досудового розслідування спричиняє ОСОБА_1 значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях та негативних переживаннях від криміналізації правоохоронних органів, з вини як досудового розслідування, так і прокуратури позивач позбавлений відчуття правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що осягнути в повній мірі рівень його моральних страждань надзвичайно важко, однак враховуючи всі перелічені вище фактори, оцінює моральну шкоду в розмірі 255000 гривень.
Ухвалою суду від 02.09.2020 року було відкрито провадження за даною позовною заявою за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.
Відповідач - НП Головного управління Національної поліції в Полтавській області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Вказав, зокрема, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування (а.с.31-35).
Відповідач - Полтавська обласна прокуратура подав до суду відзив, в якому просив вімовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначив, що само твердження позивача про неефективність досудового розслідування у кримінальному провадженні не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Також у позові ОСОБА_1 не зазначено з яких саме міркувань він виходив, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 255000 гривень, та якими належними та допустимими доказами це підтверджується (а.с.55-61).
Ухвалою суду від 07.10.2020 року було замінено відповідача по справі прокуратуру Полтавської області на належного відповідача - Полтавську обласну прокуратуру.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали відповідь на відзив, в якому просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.89-91).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив вимоги задовольнити повністю. Вказав, що тривалий час досудове розслідування не здійснюється; вбачається бездіяльність слідчого та прокурора, що підтверджується численними ухвалами слідчих суддів.
Представник позивача - адвокат Яковенко С.І. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що з 2018 року триває досудове розслідування, є багато ухвал слідчих суддів про бездіяльність правоохоронних органів.
Представник Полтавської обласної прокуратури - Цибульська М.Л. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що ОСОБА_1 не є потерпілим, він є заявником. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди.
Представники відповідачів: Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби до суду повторно не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, допитавши як свідка ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали кримінальних проваджень: №1-кс/554/1616/2020 та №1-кс/554/1638/2020, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 17.03.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого з підстав наявності сумнівів щодо його неупередженості та відведено слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. від проведення досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 22.05.2020 року було встановлено процесуальний строк досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України - два місяці.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 01.06.2020 року було зобов'язано місцеву прокуратуру Полтавської області в межах повноважень, наданих Законом України «Про прокуратуру» та КПК України, розглянути в порядку ст.308 КПК України скаргу на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність слідчих, прокурорів при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, наявністю ухвал слідчих суддів за скаргами ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).
Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №638/14536/16-ц.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 255000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратурою, що виразилася в неефективності, бездіяльності в ході розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України у цьому виді деліктних зобов'язань необхідно довести як наявність шкоди так і її заподіяння, причинний зв'язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи.
Суд вважає, що позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди слідчим, прокурором, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов'язків.
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на ухвали слідчого судді, проте відповідне рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих і процесуальних прокурорів під час досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000266, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, не приймалось компетентними органами, а задоволення заяви про відвід слідчого, скарги в поряду ст.308 КПК України, з приводу встановлення процесуальних строків не свідчить про протиправність дій правоохоронного органу, оскільки орган досудового розслідування діяв в межах своїх процесуальних повноважень; не свідчать про наявність його вини та завдання цим шкоди позивачу; дії або бездіяльність працівників органу досудового розслідування, прокуратури не є неправомірними в розумінні закону.
Крім того, сам факт задоволення скарг заявника ОСОБА_1 не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження бездіяльності у встановленому нормами КПК України порядку, яке позивачем було реалізовано.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 28 січня 2019 року (справа № 686/7576/18), яку відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Так, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 255000 гривень.
Що стосується посилань позивача на затягування процесу досудового розслідування суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «розумного строку» надано ч. 1 ст. 28 КПК України.
Частиною 2 ст.28 КПК України визначено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Таким чином, доводи позивача в частині тривалого розслідування кримінальної справи, повинні розглядатися у відповідності до положень кримінально-процесуального законодавства.
Відповідний порядок щодо оскарження рішень слідчого, прокурора в ході досудового розслідування встановлено главою 26 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що бездіяльність правоохоронного органу, яка на його думку виразилась у тривалому розслідуванні, визнана незаконною.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому шкоди діями відповідачів. За таких обставин в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення моральної шкоди належить відмовити в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.
Покази ОСОБА_1 , як свідка, жодним чином не спростовують доводів відповідачів та висновку суду, оскільки фактично дублюють пояснення позивача, дані ним в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.15,23,1174,1176 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23» Міністерства юстиції України за адресою: 36000, м.Полтава, вул.Пушкіна,91, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: 36014, м.Полтава, вул.Пушкіна,83, код ЄДРПОУ:40108630;
відповідач: Полтавська обласна прокуратура, місцезнаходження: 36020, м.Полтава, вул..1100-річчя Полтави,7, код ЄДРПОУ: 029100600;
відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонан,6, код ЄДРПОУ: 37567646.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2021 року.
Суддя: А.М.Чуванова