Справа 222/1747/20
Провадження 2-о/222/9/2021
18 травня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:
судді Доценко С.І.,
за участі:
секретаря судового засідання Болбат Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське, Нікольського району, Донецької області цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,-
Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер. Фактично на час смерті ОСОБА_2 проживав разом із заявницею в будинку АДРЕСА_1 , але за зазначеною адресою зареєстрований не був. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у виді: земельної ділянки загальною площею 1,00 га, що розташована на території Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області, житлового будинку АДРЕСА_2 та п'ятьох ощадних книжок з коштами. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 не зверталася до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що фактично прийняла спадщину, проживаючи разом з чоловіком. Тому, просила суд встановити факт постійного проживання до часу відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1 , , для реалізації своїх спадкових прав.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. На задоволенні заяви наполягала.
Заінтересована особа - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Сахова М.А.в судове засідання не з'явилася. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника, представника заявника, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії, при цьому факти, що мають юридичний характер це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 01.01.1971 року с. Яструбичі Радехівського району Львівського області, ОСОБА_2 , 1949 року народження, 01.01.1971 року одружився з ОСОБА_3 , 1951 року народження, яка після одруження прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ». (а.с. 8)
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.05.20215 року виконкомом Касянівської сільської ради Володарського району Донецької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7)
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не відкривалася. (а.с.48)
Згідно довідок Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області №822 та № 823 від 11.12.2020 року та акту від 11.12.2020 року, складеного депутатом Касянівської сільської ради Харагирло І.В., ОСОБА_2 на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав без реєстрації разом з дружиною ОСОБА_1 , 1951 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.25, 26, 27)
Відповідно до копії державного акту серії ЯЖ № 430878, копії витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3026969 від 10.03.2004 року та копій ощадних карток, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,000 га, яка розташована на території Касяніської сільської ради Володарського району, домоволодіння АДРЕСА_2 та п'ятьох банківських рахунків. (а.с. 11, 14, 15-19)
З постанови приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу від 09.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 у зв'язку не наданням нею доказів постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. (а.с.9)
Закон встановлює строк для прийняття спадщини у шість місяців з часу її відкриття (ст.1270 ЦК України) і пов'язує прийняття спадщини з поданням нотаріусу відповідної заяви.
Проте, такий порядок прийняття спадщини стосується спадкоємців, які постійно не проживали зі спадкоємцем на час відкриття спадщини (ст.1269 ЦК України).
Таким чином, закон не зобов'язує спадкоємця, який бажає прийняти спадщину та постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у встановлений законом строк звертатися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 по день смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , яка настала в травні 2015 року, дійсно проживала разом з ним в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядала чоловіка бо він хворів та після його смерті поховала на кладовищі с. Кременівка.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Виходячи із правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18 від 10.01.2019 року встановлено, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Таким чином, суд вважає доведеним на підставі наданих доказів, що заявниця на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки від цього залежить реалізація спадкових прав заявниці ОСОБА_1 , а тому задовольняє заяву шляхом встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
Іншого способу реалізувати своє право заявниця не має.
Судові витрати у справі окремого провадження відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 293, 294, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Вільхівка Іршавського району Закарпатської області, зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя С.І. Доценко