Справа № 541/891/21
Номер провадження3/541/326/2021
21 травня 2021 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області О. В. Ситник, розглянувши матеріали, які надійшли від Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП не встановлено,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 0017670 від 21.04.2021 року, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , 21 квітня 2021 року о 12 год. 50 хв. здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі, транспортним засобом ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, стверджує що господарською діяльністю по перевезенню пасажирів не займався, фішку таксі встановив на автомобіль тимчасово, для акційних знижок на автозаправній станції.
Вивчивши клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до такого висновку.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа , яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, особа , на яку законом покладено обов'язок складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; об'єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом.
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як субєкт підприємництва, будь якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, повязану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
На підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область подано протокол про адміністративне правопорушення № 0017670 від 21.04.2021 року, від підпису якого та дачі пояснень, отримання копії останній відмовився, що зафіксовано без участі свідків.
Також до матеріалів справи долучене фото транспортного засобу ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , з шашкою Таксі.
Разом з тим із змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення жодним чином не вбачається, кому ж надавались послуги з перевезення, чи сплачувались при цьому цими особами кошти.
Що стосується як доказу фото автомобіля, суд не знаходить законних підстав вважати, що воно хоч якимось чином свідчить про здійснення господарської діяльності.
Тобто, до матеріалів справи не долучено жодного доказу про господарську діяльність ОСОБА_1 по наданню послуг таксі-перевезень 21.04.2021 року о 12 год. 50 хв., а саме: відсутні докази, які підтверджують факт замовлення особами послуг перевезення та отримання ОСОБА_1 коштів за таку діяльність, що здійснюється ним на систематичній основі. Крім того, відсутні докази, що транспортний засіб ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 чи використовується ним для надання послуг з перевезення пасажирів на таксі
Фото автомобіля з шашкою Таксі може свідчити про пропозицію надання таких послуг, проте до адміністративної відповідальності не може бути притягнута особа, яка лише мала намір вчинити неправомірне діяння.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Сам по собі протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може свідчити про наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів даної справи, протокол було складено за відсутності будь-яких фактичних даних, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. В матеріалах справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_1 саме господарською діяльністю з перевезення пасажирів, отримання ним доходу від такої діяльності, та винність його у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, а також пояснення осіб, які користувались послугами з перевезення, за які ОСОБА_1 отримував кошти, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано. Долучена до матеріалів справи роздруківка фото автомобіля ОСОБА_1 з закріпленою на даху автомобіля шашкою таксі не доводить наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, протиправність дій та винність даної особи у його вчиненні.
За таких обставин суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що необхідних доказів, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись статтями 40-1, 164, 245, 247, 251, 280, 283, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. В. Ситник