19.05.2021 cправа№ 914/1161/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Банзули М.С. розглянув заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ
до відповідача: Приватного підприємтсва «АЛМАЗПРОМРЕСУРСИ», м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м. Львів
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом в якому просить стягнути солідарно з Приватного підприємтсва «АЛМАЗПРОМРЕСУРСИ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 2145 від 29.03.2019 року у сумі 2 000 000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов генерального договору про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 2145 від 29.03.2019 року та договорів поруки, які укладені з метою забезпечення кредитних зобов'язань відповідача-1.
Так, у забезпечення виконання зобов'язань укладені:
- договір поруки № Т 26.03.2018 I 6740 від 29.03.2019 року з ОСОБА_1 ;
- договір поруки № НІ 6741 від 29.03.2019 року з ОСОБА_2 .
За вх. №1873/21 від 05.05.2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту, в межах позовних вимог, на рухоме майно, яке належить на праві власності Відповідачу - 2 ОСОБА_1 а саме:
- транспортний засіб MAN TGX 18.400, рік виготовлення 2011, дата реєстрації 17.04.2019 року, об'єм двигуна 10518;
- напівпричіп SCHMITZ S 01, рік виготовлення 2002, дата реєстрації 01.03.2012 року.
Позивач у заві про забезпечення позову зазначає, що у зв'язку із тим, що Відповідач-1 повністю уникає виконання своїх обов'язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується. Позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов'язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування: діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, покладених Кредитним договором. Відповідно до запитів за ПП «АЛМАЗПРОМРЕСУРСИ» та ОСОБА_2 транспортних засобів не зареєстровано.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухомого майна за ПП «АЛМАЗПРОМРЕСУРСИ» не зареєстровано.
Таким чином, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника, у зв'язку з значною заборгованістю та недостатністю майна для її погашення.
АТ «ТАСКОМБАНК» відомо, що у приватній власності Відповідача-2 ОСОБА_1 є рухоме майно, а саме:
- транспортний засіб MAN TGX 18.400, рік виготовлення 2011, дата реєстрації 17.04.2019 року, об'єм двигуна 10518;
- напівпричіп SCHMITZ S 01, рік виготовлення 2002, дата реєстрації 01.03.2012 року.
Заявник стверджує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими вимогами.
Для визначення середньоринкової ціни вищевказаного транспортного засобу було проведено пошук за параметрами: марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна на сайті http://auto.ria.com/uk/. В результаті проведеного пошуку приблизна ціна транспортного засобу МАМ ТGХ 18.400 становить - 18 150,00 $, що в еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США = 27,9014 грн), станом на 26.04.2021 року становить 506 410,41 грн. А середньоринкова ціна напівпричіпа SCHMITZ S 01 становить 6 450,00 $, що в еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США =27,9014 грн), станом на 26.04.2021 року становить 179 964,03 грн.
Таким чином, загальна середньоринкова ціна транспортного засобу МАN ТGХ 18.400 та напівпричіпа SCHMITZ S 01, станом на 26.04.2021 становить 506 410,41 грн. +179 964,03 грн. = 686 374,44 грн., в той же час заборгованість Відповідача - 1 за Генеральним договором про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 2145 від 29.03.2019 року станом на 07.04.2021 року становить - 1 519 292.58 грн.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Позивач стверджує, що предмет позову по даній справі та заявлений Позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно Відповідача-2, є співмірним, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У зв'язку з вище викладеним, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно зазначене вище.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
В питаннях забезпечення позову правова позиція Верховного Суду зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до нормативних приписів статті 73 ГПК України встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються на підставі доказів.
За змістом статей 2, 13 цього Кодексу судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Зі змісту поданої позивачем заяви про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, оскільки жодних доказів на підтвердження інформації щодо того, що відповідачем2 здійснюються дії з підготовки документів для відчуження належного на праві власності нерухомого майна, збираються відповідні довідки, готуються проекти договорів тощо, позивачем до суду надано не було.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення грошової заборгованості, у зв'язку з невиконанням кредитного договору в частині повернення кредиту.
Доводи АТ «ТАСКОМБАНК» є необґрунтованими та не свідчать про достатню ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, якщо таке буде прийняте на користь позивача. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Позивачем не наведено відомостей стосовно того, що у відповідачів відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банку, або інше майно, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості у випадку задоволення позовних вимог в даній справі. Тобто, позивачем не обґрунтовано обраного ним способу забезпечення позову про солідарне стягнення заборгованості в розумінні співмірності та адекватності.
Суд також звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають вживатися як превентивні заходи можливого невиконання рішення суду, а не як заходи відповідальності сторони чи погіршення майнового стану сторони спору.
При цьому, суд зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Шляхом укладення договорів поруки, позивач вже передбачив заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник жодного належного доказу на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування заяви, суду не надав.
Сам факт порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань, наявності грошової заборгованості, невиконання вимог, щодо погашення заборгованості та відсутність у відповідача 1 та відповідача 3 транспорних засобів не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову.
Крім того з долученої до заяви про забезпечення позову інформації з реєстру МВС суд не має об'єктивної можливості встановити приналежність даних виписок до відповідачів по справі. В даних виписках виключно «від руки» зазначена приналежність до відповідачів і такі в свою чергу не завірені відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Із поданих матеріалів заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не вважає, що позивачем доведено представленими доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку прийняття такого на користь позивача), неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без невжиття обраного позиваечм заходу забезпечення. Враховуючи наведене, суд зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (вх. №1873/21 від 05.05.2021 року) про забезпечення позову у справі № 914/1161/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 20.05.2021 року
Суддя З.В. Горецька