79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.05.2021 справа № 914/516/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське”
про стягнення 40729,22 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” про стягнення 40729,22 грн., з яких 23131,56 грн. - пеня, 5315,35 - інфляційні втрати, 4535,58 грн. - 3% річних та 7746,73 грн. - збитки.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 13.05.2021р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
11.10.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник), правонаступником якого є Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” (споживач) був укладений договір №6621/18-ТЕ-21 постачання природного газу.
Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 26.10.2018р., додаткову угоду №2 від 31.10.2018р., додаткову угоду №3 від 06.11.2018р., додаткову угоду №4 від 04.12.2018р., додаткову угоду №5 від 18.03.2019р., додаткову угоду №6 від 27.03.2019р., додаткову угоду №7 від 24.04.2019р., додаткову угоду №8 від 21.05.2019р., додаткову угоду №9 від 21.05.2019р., додаткову угоду №10 від 24.06.2019р., додаткову угоду №11 від 27.06.2019р., додаткову угоду №12 від 29.07.2019р., додаткову угоду №13 від 29.07.2019р., додаткову угоду №14 від 27.08.2019р., додаткову угоду №15 від 28.08.2019р., додаткову угоду №16 від 12.08.2019р. та додаткову угоду №17 від 30.08.2019р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №№6621/18-ТЕ-21 постачання природного газу від 11.10.2018р.
Відповідно до умов договору, з урахуванням додаткових угод, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018-2019 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Обсяг природного газу, що передається споживачу передбачено пунктом 2.1. договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.8. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов?язань в частині постачання природного газу за зим договором у відповідному місяці.
Згідно з пунктом 5.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору у власність відповідача було передано природний газ на загальну суму 950787,28 грн., однак відповідач порушуючи умови договору, невчасно здійснював оплату за переданий газ.
З огляду на викладене, позивачем нараховано відповідачу 23131,56 грн. - пені, 5315,35 - інфляційних втрати, 4535,58 грн. - 3% річних.
Крім того, відповідно до додаткової угоди від 18.03.2019 №4 до договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019р.
Відповідно до повідомлення №26-1751/1.17-19 від 21.02.2019 Постачальник повідомив Споживача, що «з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних Договорів;пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абзі)підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01 березня 2019 року Сторонами не застосовуються.
Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019р., передбачено, зокрема, наступне.
Пунктом 3.13. договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що відшкодування постачальну збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13. договору, здійснюється наступним чином:
- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9. договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п.2.1. договору, розраховує збитки відповідно до п.3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. договору;
- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2. договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п.2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання
природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф-Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Як зазначає позивач, відповідач в березні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 10,629 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1. договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№26-696-19 від 15.05.2019р., змінену листом №26-3712-19 від 20.11.2019р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 2431,74 грн. за різницю між замовленим в березні 2019р. обсягом природного газу (25,00 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (14,371 куб.м.).
Як зазначає позивач, відповідач в квітні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,701 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№26-2071-19 від 20.06.2019р., змінену листом №26-3713-19 від 20.11.2019р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 1476,75 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019р. обсягом природного газу (15,0000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019р. природного газу за договором (8,299 куб.м.).
Як зазначає позивач, відповідач в травні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 1,100 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1. договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено акт-претензію за вих.№26-3892-19 від 21.11.2019р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13 та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 235,04 грн. за різницю між замовленим в травні 2019р. обсягом природного газу (7,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в травні 2019р. природного газу за договором (5,900 куб.м.).
Як зазначає позивач, відповідач в липні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,93589 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1. договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№26-3894-19 від 21.11.2019р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13 та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 2754,70 грн. за різницю між замовленим в липні 2019р. обсягом природного газу (4,300 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в липні 2019р. природного газу за договором (5,23589 куб.м.)
Як зазначає позивач, відповідач в серпні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,30389 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 26-3893-19 від 21.11.2019р., якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 848,50 грн. за різницю між замовленим в серпні 2019р. обсягом природного газу (5,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в серпні 2019р. природного газу за договором 5,30389 куб.м.).
За твердженням позивача, станом на момент звернення з позовом до суду, збитки позивача в розмірі 7746,73 грн. в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Отже враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 40729,22 грн., з яких 23131,56 грн. - пеня, 5315,35 - інфляційні втрати, 4535,58 грн. - 3% річних та 7746,73 грн. - збитки.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якій Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” посилається на важке матеріальне становище, а також на те, що в будинку проживає багато пенсіонерів.
Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що мешканці будинку невчасно оплачують за комунальні послуги, а Управління соціального захисту Шевченківського району міста Львова невчасно розраховувалося по пільгах і субсидіях, які надаються мешканцям будинку.
При цьому відповідач зазначає про те, що основна заборгованість, яка виникла за спожитий природній газ була погашена повністю.
З врахуванням наведеного відповідач просить не нараховувати пеню, інфляційні втрати та проценти річних.
Відповідач просить врахувати те, що ОСББ є неприбуткова організація, а заборгованість за використаний газ погашена, у зв'язку з чим відповідач просить не нараховувати пеню, інфляційні втрати та проценти річні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 11.10.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник), правонаступником якого є Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” (споживач) був укладений договір №6621/18-ТЕ-21 постачання природного газу.
Крім того, як встановлено судом, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 26.10.2018р., додаткову угоду №2 від 31.10.2018р., додаткову угоду №3 від 06.11.2018р., додаткову угоду №4 від 04.12.2018р., додаткову угоду №5 від 18.03.2019р., додаткову угоду №6 від 27.03.2019р., додаткову угоду №7 від 24.04.2019р., додаткову угоду №8 від 21.05.2019р., додаткову угоду №9 від 21.05.2019р., додаткову угоду №10 від 24.06.2019р., додаткову угоду №11 від 27.06.2019р., додаткову угоду №12 від 29.07.2019р., додаткову угоду №13 від 29.07.2019р., додаткову угоду №14 від 27.08.2019р., додаткову угоду №15 від 28.08.2019р., додаткову угоду №16 від 12.08.2019р. та додаткову угоду №17 від 30.08.2019р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №№6621/18-ТЕ-21 постачання природного газу від 11.10.2018р.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що долучені до матеріалів справи, однак як вбачається із поданих матеріалів, відповідач невчасно розраховувася за нього.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Щодо нарахування збитків в розмірі 7746,73 грн. суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Однак, слід зазначити, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Ні в заявах по суті справи, ні в ході судового розгляду представник позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення 7746,73 грн. збитків слід відмовити.
Крім того, щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву слід зазначити таке.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське”, просить не нараховувати пеню посилаючись на складний фінансовий стан, а також на те, що ОСББ не є прибутковою організацією.
Враховуючи викладені у відзиві обставини та його прохальну частину, суд дійшов висновку розцінити поданий відзив на позовну заяву також, як і заяву про зменшення розміру пені.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).
За визначенням ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Разом з тим, у застосуванні цієї статті до відповідача, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною 1 статті 4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Згідно із частиною 2 статті 4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені, судом зокрема береться до уваги те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” не є прибутковою організацією, а також той факт, що основна заборгованість відповідачем погашена повністю.
Водночас, як вбачається із поданих відповідачем доказів до відзиву на позовну заяву, Управління соціального захисту Шевченківського району міста Львова невчасно розраховувалося по пільгах і субсидіях, які надаються мешканцям будинку, що зокрема спричинило порушення умов договору щодо здійснення розрахунків за придбаний природній газ зі сторони відповідача.
З врахуванням наведеного відповідач просить не нараховувати пеню, інфляційні втрати та проценти річних.
Проте, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який не є прибутковою організацією, беручи до уваги, що сума основного боргу є погашена, суд вважає за можливе застосувати частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені на 20%, тобто зменшити її розмір на 4626,31 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, враховуючи наведене, в частині позовних вимог що стосуються вимоги про стягнення пені, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 18505,25 грн.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000014955 від 16.02.2021р. на суму 2270,00 грн.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1838,24 грн. судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Голосіївське” (79020, місто Львів, вулиця Під Голоском, будинок 17Б, ідентифікаційний код 36544717) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 18505,25 грн. - пені, 5315,35 грн. - інфляційних втрат, 4535,58 грн. - 3% річних та 1838,24 грн. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.05.2021р.
Суддя М.М. Петрашко