79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.05.2021 справа № 914/91/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних сумішей «Еко-Дім»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАК»
про стягнення 58778,82 грн.
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних сумішей «Еко-Дім»» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАК» про стягнення 58778,82 грн., з яких 45061,27 грн. - основний борг, 5558,67 грн. - пеня, 4506,13грн. - штраф, 1350,39 грн. - 3% річних та 2302,36 грн. - інфляційні втрати.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 13.04.2021р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 06.05.2021р.
Сторони явку представників в судове засідання 06.05.2021р. не забезпечили.
05.05.2021р. на адресу суду надійшло клопотання (вх.№10479/21) представника позивача про розгляд справи без його участі, до якого долучено докази часткових оплат боргу відповідачем.
Станом на 06.05.2021р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
20.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних сумішей «Еко-Дім» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімак» (покупець) укладено договір №20/02/20 поставки товарів (договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату в умовах договору.
Згідно пунктів 1.2 - 1.3 договору асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною.
У пункті 4.1 договору сторони погодили форму оплати, а саме: передоплата 0 (нуль) відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми протягом 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.
Як стверджує позивач, ним, відповідно до видаткових накладних від 27.02.2020р., 09.04.2020р., 18.05.2020р., 25.06.2020р., поставлено товар на загальну суму 104495,00 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за договором в розмірі 59433,73 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками. Як зазначено у позовній заяві, неоплаченою залишилася заборгованість в розмірі 45061,27 грн.
Згідно пунктів 5.2., 5.3. договору, у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування. У випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше, ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач на підставі пунктів 5.2 та 5.3. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 5558,67 грн. та штраф в розмірі 4506,13грн.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 2302,36 грн. інфляційних втрат та 1350,39 грн. 3% річних.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 58778,82 грн., з яких 45061,27 грн. - основний борг, 5558,67 грн. - пеня, 4506,13грн. - штраф, 1350,39 грн. - 3% річних та 2302,36 грн. - інфляційні втрати.
Як вбачається з матеріалів справи та як стверджує позивач, після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 22000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними накладними №ЗС-0000009 від 27.02.2020р. на суму 22777,50 грн., № ЗС-0000010 від 27.02.2020р. на суму 22045,00 грн., № 0000031 від 09.04.2020р. на суму 9215,00 грн., № 0000054 від 18.05.2020р. на суму 23487,50 грн. та № 0000089 від 25.06.2020р. на суму 26970,00 грн.
До подання позовної заяви відповідачем частково сплачено суму боргу в загальному розмірі 59433,73 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 24.06.2020р., 31.07.2020р., 07.08.2020р., 07.10.2020р., 04.11.2020р., 09.12.2020р. та 15.12.2020р.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача на момент подання позовної заяви до суду становила 45061,27 грн.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений йому товар на суму 22000,00 грн. після відкриття провадження у справі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 02.02.2021р., від 27.01.2021р., від 01.03.2021р. та від 27.04.2021р.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 22000,00 грн. основного боргу слід закрити у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 23061,27 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1350,39 грн., інфляційних втрат в розмірі 2302,36 грн., штраф в розмірі 4506,13 грн. та пеню в розмірі 5558,67 грн.
Однак, із поданого розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені та 3% річних, оскільки ним не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно першим днем виникнення заборгованості відповідно до видаткових накладних від 27.02.2021р. є 31.03.2021р., а не 29.03.2020р., від 09.04.2021р. є 12.05.2021р., а не 10.05.2021р., від 25.06.2020р. 28.07.2020р., а не 26.07.2020р., як це зазначає позивач у поданому розрахунку позовних вимог.
Судом було здійснено перерахунок 3 % річних та пені з врахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а також було перевірено розрахунок штрафу та інфляційних втрат.
Здійснивши такий перерахунок, суд дійшов висновку, що обгрунтованими та підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1335,75 грн.
Суд зазначає, що перерахунок пені був здійснений окремо по кожному невиконаному зобов'язанню та з урахуванням того, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення 5558,67 грн. пені підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення 2302,36 грн. інфляційних втрат є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, як вбачається із матеріалів справи, прострочення в оплаті товару мало місце понад 30 днів, відтак розрахунок штрафу відповідає умовам договору, у зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення 4506,13 грн. штрафу є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1437 від 14.01.2021р.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, керуючись статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1419,81 грн., оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімак» (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 74, квартира 30, ідентифікаційний код 30028507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних сумішей «Еко-Дім» (79056, місто Львів, вулиця Бескидська, будинок 44, ідентифікаційний код 33213481) 23061,27 грн. - основного боргу, 1335,75 грн. - 3% річних, 2302,36 грн. - інфляційних втрат, 5558,67 грн. - пені, 4506,13 грн. - штрафу та 1419,81 грн. - судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 22000,00 грн. основного боргу.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 17.05.2021р.
Суддя М.М. Петрашко