Справа № 219/4958/21
Провадження № 2-о/219/329/2021
21 травня 2021 року м. Бахмут Донецької області
Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Азямової О.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області, про встановлення факту смерті, -
18 травня 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, та просив ухвалити рішення, яким встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Макіївка Донецької області, в день ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області.
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області, тобто на території, яка визнана Верховною Радою України тимчасово окупованою. Заявник у заяві зазначив, що отримати свідоцтво про смерть матері у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території, про що йому був виданий документ, окупаційною владою. Встановлення даного факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть, яке у свою чергу є підставою для виникнення певних цивільних прав і обов'язків. За цих обставин заявник змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18.05.2021 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 21 травня 2021 року.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу про встановлення факту смерті у його відсутність, вимоги заяви підтримав та просив їх задовольнити.
Представники заінтересованих осіб - Бахмутського РВ ДРАЦС Східного МУ МЮ (м. Харків) та Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ в Донецькій області в судове засідання також не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дістається висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню за наступними підставами.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такий факт іншим шляхом неможливо.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Серед таких юридичних фактів у ст. 315 ч. 1 п. 8 ЦПК України визначений факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як зазначено в ст. 317 ч. 1 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
З паспорту серія НОМЕР_1 (арк.с.7-9) вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заявник ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження матері заявника ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , довідками № 52/3-92 від 14.01.2021 про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (арк.с.10, 14, 16, 17), та є належним заявником по справі.
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_4 , яка мається в матеріалах справи, мати заявника - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Макіївка Донецької області (арк.с.11-13).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років в м. Макіївка Донецької області, причиною смерті є хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, що вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 283 та довідки про причину смерті №106/у № 283, виданих 07.12.2020 Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Макіївки (арк.с.19).
З наданих заявником фотознімку (арк.с.21) вбачається, що дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , похована з датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заявник вказує, що його мати померла в м. Макіївка Донецької області, а саме на території, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, де він отримав свідоцтво про її смерть ( НОМЕР_5 ) (арк.с.18), однак отриманий документ перешкоджає йому скористатися законними правами про реєстрацію факту смерті для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, оскільки він виданий на тимчасово окупованій території, де органи влади України не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2014 року №1801/5 «Про припинення доступу до деяких реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України» відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області тимчасово припинено доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Місто Макіївка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, як виняток суд бере до уваги та оцінює разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України свідоцтво про смерть від 08 грудня 2020 року НОМЕР_5 , виданого «Міським відділом РАЦС Макіївського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки» та письмову інформацію надану Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Макіївки, дата смерті - 05 грудня 2020 року, причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз.
Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 в певний час і при певних обставинах підтверджений.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.
Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи заявником було обґрунтовано доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог, тому задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факт смерті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 18, 42, 81, 258-259, 263-265, 268, 272, 315-319, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Макіївка Донецької області, в день ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області, Україна.
Відповідно до ст. ст. 317 ч. 4, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Згідно ст. 272 ч. 1 ЦПК України, копію повного судового рішення вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2
Заінтересована особа: Бахмутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 23600180, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Василя Першина, 9.
Заінтересована особа: Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35.
Суддя Л.В. Шевченко
21.05.2021