Справа № 219/1304/21
Провадження № 2/219/1343/2021
21 травня 2021 року м. Бахмут Донецька область
Артемівський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Шевченко Л.В.,
з участю: секретаря судового засідання Азямової О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ПП «Житловик», про розподіл особового рахунку, -
15.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ПП «Житловик», про розподіл особового рахунку, в якому просить зобов'язати приватне підприємство «Житловик» розташоване за адресою: м. Бахмут, вул. Перемоги, 22, код ЄДРПОУ 32131419, розділити особовий рахунок № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 на два та виписати особові рахунки: Перший особовий рахунок - ОСОБА_1 на кімнату № 6 площею 10.8 кв. м квартири АДРЕСА_1 ; другий особовий рахунок - співмешканцям: колишній дружині ОСОБА_2 з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на кімнати № 8 площею 17.3 кв. м та кімнату № НОМЕР_2 площею 11.9 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 ; в спільному користуванні всіх співмешканців залишити: кухню, коридор, ванну, кладову та вбиральню, а також розділити судові витрати між ними чотирма по 227 грн. з кожного.
В обґрунтування позову вказав, що йому та відповідачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві приватної, спільної сумісної власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . З червня 2000 року шлюб між ним та ОСОБА_2 був припинений. Він веде окреме господарство та мешкає окремо в одній із кімнат площею 10.8 кв. м. З 2000 року він один сплачує за житло та комунальні послуги. Співвласники квартири, мають власний дохід, але не платять за житло та комунальні послуги. За домовленістю та згодою всіх мешканців склався наступний порядок користування квартирою: він займає кімнату № 6 площею 10.8 кв. м, відповідачі: колишня дружина та двоє його дорослих сина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , займають у квартирі дві кімнати: кімнату № 3 площею 11.9 кв. м та № 7 площею 17.3 кв. м; всі інші приміщення квартири, знаходяться у спільному користуванні співмешканців. З приводу займаної площі ніяких суперечок не існує, але постійно виникають суперечності з приводу сплати кожним житлово-комунальних послуг.
На підставі викладених обставин позивач вимушений звернутися до суду з метою розподілу особового рахунку на два окремих.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строку для усунення недоліків.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.03.2021 за вказаною цивільною справою було відкрито провадження та призначено судове засідання на 28 квітня 2021 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні 28.04.2021 проти задоволення позовних вимог заперечували, зокрема, ОСОБА_2 зазначила, що немає такого способу захисту як розподіл особового рахунку. В судовому засіданні 21.05.2021 відповідачі погодилися з тим, що може бути розподілено особовий рахунок на два рахунки: один - позивачу та другий - для них трьох: колишньої дружини та двох синів. Яким чином будуть обліковуватися дані щодо користування приміщеннями кухні, ванної кімнати, вбиральні тощо, то вони це не узгоджували з позивачем. Вважають, що вони мають бути у спільному користуванні.
Представник третьої особи - ПП «Житловик, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву (№39 від 26.04.2021 року), в якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не має.
Суд,заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 та відповідачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належить на праві приватної, спільної сумісної власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64,4 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.02.2000 року (а.с.5).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 64,4 кв. м, складається з: 3 кімнат житловою площею 40.0 кв. м, у тому числі: 1-а кімната 11.9 кв. м, 2-а кімната 10.8 кв. м, 3-я кімната 17.3 кв. м, кухні площею 8.6 кв. м, ванної кімнати площею 2.7 кв. м, вбиральні 1.3 кв. м, коридору 9.8 кв. м, вбудованої шафи 0.6 кв. м та обладнана двома балконами по 0.7 кв. м кожний (а.с.6-7).
З довідки виданої ПП «Житловик» про склад сім'ї або зареєстрованих у житловим приміщенні / будинку осіб № 573 від 26.11.2020 (а.с.9) вбачається, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7469 від 26.11.2020, ОСОБА_1 , знаходиться на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, яка за період з січня 2020 по листопад 2020 складає 34056,51 грн. (а.с.10).
05.06.2000 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Артемівським міським відділом реєстрації актів громадського стану зроблено запис № 261 (а.с.11).
23.12.2020 позивачем на адресу ПП «Житловик» надіслано заяву щодо розподілу рахунків на оплату комунальних послуг (а.с.15).
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами 1,4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 29 від 22 грудня 1995 року (з наступними доповненнями) передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють, користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Позивач надав суду копії квитанцій на оплату вартості наданих послуг з опалення за 2020 рік в сумі 5909, 28 грн., які мають бути розподілені між усіма співвласниками майна і позивач має право на відшкодування таких витрат. Однак він до суду з такою вимогою не звертався.
Крім того, позивач надав довідку про наявність заборгованості перед ТОВ «Бахмут- Енергія» в сумі 23068,06 грн. по особовому рахунку НОМЕР_3 , заборгованості за технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж станом на 01.05.2021 в сумі 987,84 грн. в обґрунтування того, що відповідачі не здійснюють оплату цих послуг.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст. 66 ЖК Української РСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п. 7,10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (з наступними змінами та доповненнями) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. За відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 володіє не часткою майна (квартири) в натурі, а є спільним власником майна у цілому.
Враховуючи вищевикладене, діючим законодавством обов'язок по оплаті комунальних платежів, покладений на кожного з співвласників, відповідно до частки співвласника у квартирі. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов'язань по оплаті за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними із співвласника, який таку оплату не проводить. У разі відмови співвласника у добровільному порядку сплатити кошти співвласнику чи співвласникам, особа має право за захистом своїх прав звернутися до суду з відповідним позовом. Тому позивач не позбавлений можливості звернутися в суд з відповідним позовом за захистом своїх прав.
У зв'язку з тим, що оскільки в даних правовідносинах кожен учасник спільної сумісної власності володіє не часткою майна в натурі, а є спільним власником майна у цілому, то розподіл особового рахунку можливий лише за умови виділення часток у натурі (визначення конкретної площі за кожним зі співвласників) чи встановлення порядку користування квартирою.
Крім того, встановлені судом обставини та досліджені докази свідчать про те, що порядок користування між співвласниками належною їм квартирою не встановлювався, а також між сторонами у даній справі не укладено договору про участь у витратах на оплату житлово-комунальних послуг.
Отже, вирішити питання про розподіл особових рахунків, як це передбачено чинним законодавством, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка має намір оформити особовий рахунок на своє ім'я, та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні цих осіб.
Встановлено, що між позивачем та відповідачами не встановлено порядку користування спільним майном, а тому суд позбавлений можливості здійснити розподіл особових рахунків з утримання спільного майна.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що підстави для розподілу особового рахунку відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ПП «Житловик», про розподіл особового рахунку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення ухвалено в судовому засіданні 21 травня 2021 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21 травня 2021 року. Повний текст рішення складено та підписано суддею 21 травня 2021 року.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.В. Шевченко
21.05.2021