Справа № 219/10507/20
Провадження № 2/219/724/2021
Іменем України
20 травня 2021 року м. Бахмут Донецької області Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Азямової О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Деменкової Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Бахмутської міської ради Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержаних від безпідставно збереженого майна, -
16.11.2020 позивач Бахмутська міська рада Донецької області звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержаних від безпідставно збереженого майна. В обґрунтування позову вказує, що з на території м.Бахмут Донецької області було зафіксовано факт використання земельної ділянки комунальної власності Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади без правовстановлюючих документів. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 21.01.2014 року ОСОБА_2 , став власником нерухомого майна - будівлі (3-х поверховий виробничий корпус), яка розташована на сформованій земельній ділянці комунальної власності Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади з кадастровим номером 1410300000:00:019:0500 площею 0,3080 га за адресою АДРЕСА_1 . Листом від 01.02.2019 № 01/07-70 відповідачу було направлено претензію щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1410300000:00:019:0500 площею 0,3080 га за адресою АДРЕСА_1 . 14.02.2019 року, після проведеної виконкомом Бахмутської міської ради претензійної роботи, відповідач звернувся до Бахмутської міської ради із заявою про надання земельної ділянки комунальної власності Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади, розташованої по АДРЕСА_1 для розміщення виробничої бази.
Підпунктом 2.5 пункту 2 рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/126-2486 від 27.02.2019 надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут в оренду фізичній особі ОСОБА_2 , площею 0,3080 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 1410300000:00:019:0500, для розміщення виробничої бази, терміном на 5 років. Відповідач не вчинив дій щодо підписання та державної реєстрації договору оренди землі, тобто вищезазначене рішення Бахмутської міської ради не було реалізовано. На підставі цього Управлінням муніципального розвитку Бахмутської міської ради був підготовлений та надісланий лист від 11.05.2019 року за №01/07-365 щодо терміновості вчинення дій щодо підписання та державної реєстрації договору оренди землі. Зазначений лист «залишився без реагування. 12.11.2020 начальником відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради у присутності в.о. начальника відділу архітектури і містобудування Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки комунальної власності, розташованої по АДРЕСА_1 на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля, яка на теперішній час не використовується для будь-якої діяльності та є зачиненою. В період з 01.01.2017 по 30.11.2019 орендна плата за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не здійснювалась, відтак, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, власником будівлі фактично збільшено свої доходи, а Бахмутською міською радою (потерпілий) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати). На сьогоднішній день відповідач правомірно володіє лише будівлею, яка розташована на сформованій земельній ділянці комунальної власності Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади з кадастровим номером 1410300000:00:019:0500 площею 0,3080 га за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки не зареєстровано. Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Станом на час звернення з позовною заявою, заходи щодо оформлення правовстановлюючого документу на зазначену земельну ділянку відповідачем не здійснені, земельна ділянка використовується з 21.01.2014 року по теперішній час без виконання фінансових зобов'язань щодо внесення плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів розраховано Бахмутською міською радою за період з 01.01.2017 по 30.11.2019, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регулярною ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідач у період з 01.01.2017 по 30.11.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою оренду плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, яка відповідно до розрахунку складає: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в розмірі 30 147 грн. 35 коп., з 01.01.2018 по 31.12.2018 в розмірі 30 147 грн. 35 коп., з 01.01.2019 по 30.11.2019 в розмірі 27 588 грн. 40 коп., а всього в розмірі 87 883 грн. 10 коп. При цьому, Бахмутська міська рада позбавлена можливості передати спірну земельну ділянку в користування іншим особам, оскільки на вказаній ділянці розташована нерухомість, що належить відповідачу.
Таким чином, не укладання договору оренди та не здійснення відповідачем оплати за землю (у встановлених порядку та розмірі, передбачених для орендних правовідносин) за використання спірної земельної ділянки, призвело до фактичного безоплатного користування останнім спірною земельною ділянкою та позбавило позивача права отримувати дохід від здавання спірної земельної ділянки в оренду на законних для цього підставах. Відтак, з урахуванням встановлених законом строків позовної давності відповідач має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею за період з 15.11.2017 по 31.12.2017 в сумі 3 882,20 грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 30 147,35 грн., з 01.01.2019 по 30.11.2019 - 27 588,40 грн., а всього в розмірі 61 617 грн. 95 коп.
Згідно з інформацією Головного Управління ДПС у Донецькій області № 80551/10/05-99-04-24-15 від 28.10.2020 від фізичної особи ОСОБА_2 у період з 01.07.2017 по 28.10.2020 сплачено земельний податок за користування зазначеною земельною ділянкою у сумі 1942,38 грн. У зв'язку із зазначеним, відповідач має сплатити кошти, збережені від використання земельної ділянки без оформлення права користування нею у сумі 59 675 грн. 57 коп. (61 617,95 грн- 1 942,38 грн.)
На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Бахмутської міської ради Донецької області, суму у розмірі 59 675 грн. 57 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.2020 по вказаній справі було відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач та представник позивача відзив на позовну заяву не надали.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, показання свідка ОСОБА_4 приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.
Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).
Грунтуючись на приписи даної норми та викладеного вище, до відповідача перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій знаходиться набуте у власність нерухоме майно.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
Отже, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
За приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
В силу частин 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно ч.1 ст.18 вищеназваного Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Статтею 33 Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна щодо суб'єкта від 20.10.2020 року ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу 21.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С., є власником нерухомого майна загальною площею 3372,7 кв. м, а саме: 3-х поверхового виробничого корпусу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 271633214103 (а.с.12-13).
Рішенням Артемівської міської ради від 27.07.2011 року № 6/9-176 затверджено розмір коефіцієнтів до ставки земельного податку для визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Артемівська. Рішення набирає чинності з 01.10.2011. Цим рішенням визначені коефіцієнти до ставки земельного податку для визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки, у тому числі розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14-15,16-17).
З витягу із технічної документації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (Міськрайонне управління у Бахмутському районі та в м. Бахмуті) станом на 01.01.2015 проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1410300000:00:019:0500, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та ін. призначення, цільове призначення земельної ділянки 11.02, площею 3080 кв. м. З даного Витягу вбачається, що середня вартість земельної ділянки - 137,48 грн за 1 кв. м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 004 911,60 грн, вартість 1 кв. м згідно технічної документації з нормативно грошової оцінки земель, без урахування Кі -241,79 грн (а.с.18).
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру надано інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за якою встановлено, що земельна ділянка розташована адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0500, знаходиться у комунальній власності, вид використання - для розміщення виробничої бази, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оброни та іншого призначення (а.с.19)
Згідно з інформацією Головного Управління ДПС у Донецькій області від 28.10.2020 № 80551/10/05-99-04-24-15, фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.07.2017 по 28.10.2020 за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (виробнича база) сплачено земельного податку з фізичних осіб у сумі 1942,38 грн. (а.с.20).
Відповідно до ПОЛОЖЕННЯ про Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, затвердженого Рішенням ради 27.11.2019 № 6/135-2773, в новій редакції, до складу Управління входить, у тому числі, відділ земельних ресурсів Управління.
4.2.У сфері земельних відносин Управління
4.2.1.Готує і вносить на розгляд Бахмутської міської ради проекти програм з питань земельних відносин, з обґрунтуванням потреб та визначенням переважних напрямів використання території Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади.
4.2.2.Готує проекти рішень Бахмутської міської ради та її виконкому, розпоряджень міського голови, наказів Управління з питань земельних відносин та здійснює контроль за їх виконанням.
4.2.3.Готує проекти договорів оренди (продажу) земельних ділянок комунальної власності, розташованих у межах Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади, а після їх укладання забезпечує їх облік та зберігання.
4.2.4.Сприяє проведенню на конкурсній основі земельних торгів з продажу та передачі в оренду земельних ділянок.
4.2.5.Проводить роботу щодо набуття Бахмутською міською об'єднаною територіальною громадою права комунальної власності на безхазяйне майно та відумерлу спадщину у вигляді земельних ділянок.
4.2.6.Здійснює контроль за виконанням умов договорів оренди (продажу) земельних ділянок комунальної власності, розташованих у межах Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади в межах повноважень, передбачених діючим законодавством України.
4.2.7.В разі необхідності готує матеріали для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок або для участі у судових справах, пов'язаних з земельними спорами, у порядку встановленому законодавством.
4.2.8.Виконує інші функції, пов'язані з виконанням покладених на відділ завдань з питань земельних відносин, передбачених діючим законодавством України.
4.3.4. Підготовлює:
4.3.4.1. Проекти рішень Бахмутської міської ради та її виконкому, розпоряджень міського голови та наказів Управління з питань управління комунальною власністю.
4.3.4.2. Проекти договорів оренди майна комунальної власності, а після їх укладання забезпечує їх зберігання у відповідності до чинного законодавства.
4.3.4.3. В разі необхідності матеріали для внесення змін до договорів оренди (приватизації) майна комунальної власності або для участі у судових справах, пов'язаних зі спорами стосовно комунальної власності, у порядку встановленому законодавством.
4.3.5. Разом з органами, уповноваженими Бахмутською міською радою управляти майном комунальної власності Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади здійснює контроль за виконанням умов договорів оренди (приватизації) майна комунальної власності.
4.3.9. Виконує інші функції, пов'язані з виконанням покладених завдань з питань управління комунальною власністю, передбачених діючим законодавством України.
7.1.8. У порядку контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України, виконанням рішень Бахмутської міської ради, її виконкому, розпоряджень міського голови, наказів Управління, які належать до компетенції Управління здійснювати перевірки діяльності суб'єктів господарювання та фізичних осіб на території Бахмутської міської об'єднаної територіальної громади у порядку встановленому чинним законодавством.
Пунктом 4.7 посадової інструкції начальника відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, затвердженої 10.10.2016 року, визначено, що начальник має право брати участь у перевірках суб'єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб з питань земельних відносин, у межах компетенції відділу, здійснювати обстеження земельних ділянок та об'єктів, розташованих на них, відповідно до затверджених програм та планів проведення відповідних заходів або за дорученням керівництва Бахмутської міської ради, її виконкому, міського голови, начальника Управління (а.с.129-133).
З акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2020 року вбачається, що начальником відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Фуршовою С.Ю. у присутності в.о. начальника відділу архітектури і містобудування Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Данилюк А.В. здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівлі, які на теперішній час не використовуються для будь-якої діяльності та є зачиненими (а.с.21).
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт14.1.147пункту14.1статті14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Рішенням Бахмутської міської ради від 22.02.2017 № 6/98-1788 (є в загальному доступі мережі Інтернет на сайті Бахмутської міської ради)
міська рада вирішила встановити у м. Бахмуті розміри ставок місцевих податків і зборів по Плати за землю - земельного податку (п.1.1.3):
1.1.3.1. За земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у відсотках від їх нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01 січня поточного року:
1.1.3.6. За земельні ділянки (в межах населеного пункту), що знаходяться у власності, які надані для промисловості, виробництва, будівництва у розмірі 1,0 відсотка.
1.1.3.7. За земельні ділянки комунальної власності (в межах населеного пункту), які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання державної та комунальної форми власності у розмірі 1,0 відсотка.
1.1.3.8. За земельні ділянки (в межах населеного пункту), що перебувають у власності для комерційного використання (залежно від виду економічної діяльності платника податку з урахуванням цільового призначення земельної ділянки):
з) для інших земельних ділянок - у розмірі 3,0 відсотка.
1.1.3.10. За земельні ділянки комунальної власності (в межах населеного пункту), на яких розташовані об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності фізичних осіб - громадян, суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), але які не мають правовстановлюючих документів на земельні ділянки або знаходяться у стадії оформлення у розмірі 3,0 відсотка.
1.1.3.13. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на території міста Бахмута та не може перевищувати 12,0 відсотків нормативної грошової оцінки.
Для розрахунку розміру річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду суб'єктам господарювання, фізичним особам в залежності від цільового призначення земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту до ставки земельного податку, затвердженого рішенням Артемівської міської ради від 27.07.2011 № 6/9-176 «Про затвердження розміру коефіцієнтів до ставки земельного податку для визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Артемівська» із внесеними до нього змінами, встановити ставку земельного податку у розмірі 1,0 відсотка від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01 січня поточного року.
1.1.3.14. Плата за договором про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмута за своєю суттю тотожна орендній платі за земельну ділянку.
Як вже встановлено судом, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності, на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2014 року.
Втім, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно площею 3372,7 кв. м, придбане ним за договором купівлі-продажу, зокрема, укладення відповідного договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.
Згідно узагальненої таблиці щодо розрахунку доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав (без правовстановлюючих документів) земельною ділянкою у виді орендної плати фізичною особою ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 за 2017-2019 роки, проведеної начальником відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, загальна сума за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а саме: з 01.01.2017 року по 30.11.2019 року складає 87 883 грн. 10 коп. (а.с.23-26).
Згідно узагальненої таблиці щодо розрахунку доходу, збереженого від використання без достатніх правових підстав (без правовстановлюючих документів) земельною ділянкою у виді орендної плати фізичною особою ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 за 2017-2019 роки, проведеної начальником відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, загальна сума за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а саме: з 15.11.2017 року по 30.11.2019 року складає 61 617 грн. 95 коп. (а.с.27-30).
Згідно з листом Бахмутської міської ради від 01.02.2019 № 01/07-70, відповідачу було направлено претензію щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,3080 га за адресою АДРЕСА_1 та необхідність в строк до 14.02.2019 року звернутися до відділу з надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради та надати пакет документів: заяву встановленого зразка та документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці (а.с.31).
14.02.2019 року відповідач звернувся до Бахмутської міської ради із заявою про надання земельної ділянки, загальною площею 0,3080 га розташованої по АДРЕСА_1 для розміщення виробничої бази терміном на 3 місяці, до 05.04.2019 року. Заяву зареєстровано та на ній міститься віза « ОСОБА_5 до розгляду» (а.с.32).
Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/126-2486 від 27.02.2019 «Про оренду земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Бахмут», фізичній особі ОСОБА_2 , надано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Бахмут в оренду площею 0,3080 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 1410300000:00:019:0500, для розміщення виробничої бази, терміном на 5 років (а.с.33).
11.05.2019 року Управлінням муніципального розвитку Бахмутської міської ради, ОСОБА_2 надіслано лист за № 01/07-365 щодо терміновості вчинення дій щодо підписання та державної реєстрації договору оренди землі площею 0,3080 га по АДРЕСА_1 , для чого йому запропоновано терміново звернутися до відділу земельних ресурсів для підписання договору оренди землі (м. Бахмут, вул. Миру, 44, 5-й поверх, каб.521, тел. 440313), а для державної реєстрації договору до Центру з надання адміністративних послуг Бахмутської міської ради (м. Бахмут, вул. Миру, 44 каб.105). Встановлено строк до 10.06.2019 (а.с.34).
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що отримав проект договору оренди земельної ділянки та повідомив, що направляв протокол розбіжностей до договору (арк.с.140). Втім, пояснив, що у зв'язку з карантинними заходами «кинув» протокол у скриньку, а тому доказів його вручення позивачу в нього немає. Протокол розбіжностей датовано 21.03.2019.
16.12.2019 року Бахмутською міською радою, ОСОБА_2 надіслано лист за № 01/05-1034 щодо досудового врегулювання спору та сплати орендної плати за землю у розмірі 87 883 грн. 10 коп., який повернувся з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання 02.01.2020 (а.с.35, 36).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 24 квітня 2019 року, справа № 642/4792/17, від 03 квітня 2019 року, справа № 686/18993/17-ц, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають бути враховані судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Позивачем належними доказами доведено, що відповідач користується земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об'єкт нерухомого майна, без достатньої правової підстави та не сплачує за її користування орендну плату.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17-ц (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Таким чином, враховуючи факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження ним коштів у розмірі орендної плати за її використання, слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписівстатей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні 20.05.2021 представник позивача надав додаткові докази в обґрунтування позовни х вимог, а саме витяг з книги реєстрації договорів та документи на підтвердження сформованої земельної ділянки.
В свою чергу, в судовому засіданні 20.05.2021 представник відповідача наполягала на тому, що начальник відділу земельних ресурсів Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Фуршова С.Ю. мала б діяти згідно своєї посадової інструкції, відповідно до п. 4. 7 якої вона має право здійснювати обстеження земельних ділянок та об'єктів, розташованих на них, відповідно до затверджених програм та планів проведення відповідних заходів або за дорученням керівництва Бахмутської міської ради, її виконкому, міського голови, начальника Управління та зазначила, що позивач та свідок ОСОБА_4 під час розгляду справи підтвердили, що будь- яких програм та планів з цього приводу Бахмутською міською радою не приймалося, а обстеження земельної ділянки проведено за усним дорученням безпосередньо голови ради. Крім того, в цьому ж судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 звертала увагу суду, що позивач порушив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 31.01.2018 № 6/109-2092.
Судом встановлено, що у даному Рішенні вказується: розглянувши службову записку від 24.01.2018 № 01-0447-06 начальника Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Отюніної Н.С. «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», керуючись ст. 26 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із внесеними до нього змінами, ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III із внесеними до нього змінами, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, із внесеними до неї змінами, Бахмутська міська рада вирішила, у тому числі: 1. Затвердити Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, далі - Порядок (додаток 1);
2. Створити та затвердити склад комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (додаток 2).
Затвердженим Порядком передбачено, що визначення розміру збитків покладається на комісію (п.4.1), рішення комісії приймаються простою більшістю голосів від загального складу Комісії, результаті роботи Комісії оформляються протоколом та складається акт в трьох примірниках. До акту додаються відповідні розрахунки, що стали підставою для визначення розміру збитків, а інші надані на розгляд Комісії документи долучаються до матеріалів засідання Комісії (п.4.12). Акт комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам підлягає затвердженню рішенням Бахмутської міської ради (п.5.1).
Однак, на переконання суду дане посилання та доводи для відмови в задоволення позову є недоречним, оскільки:
1)статтями 156, 157 Земельного кодексу України, чинному на час затвердження Порядку,
визначені підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам:
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. 2. Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України".
Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 (чинного на час постановлення Рішення 31.01.2018), на який є посиланян у рішенні, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, відшкодування збитків, шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 28 Закону України «Про оренду землі» збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.
Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з п. 3, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і
споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані*). 4. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). 5. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У разі вилучення (викупу) земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які
прийняли рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.
Також є безпідставним посилання відповідача на приписи Податкового кодексу України, відповідно до якого не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року до 29 лютого 2020 року включно, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб (п.38.7 пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні підрозділи» розділу ХХ «Перехідні Положення»), оскільки згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1276-р, зміненим в подальшому розпорядженням від 07.02.2018 р. № 79-р до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, місто Бахмут не відноситься. Таким чином, відповідач не міг бути звільнений від сплати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).
До того ж, відповідач та його представник не спростовували фактично розміру суми позову, яку розраховано позивачем, розмір земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт нерухомості, що належать йому на праві власності сумніву не піддавався.
Також за результатом з'ясованих обставин, судом встановлено, що відповідачем не вчинялись дії щодо оформлення за ним права користування земельною ділянкою комунальної власності в період з дати придбання споруди, тобто з 21.01.2014, по лютий 2019 року (дату подання заяви до міської ради). Після отримання проекту договору, направив протокол розбіжностей, однак доказів цьому факту суду не надав.
Відповідач не ініціював перед міською радою питання встановлення необхідної для здійснення господарської діяльності площі земельної ділянки, наприклад, менше ніж сформовано за кадастровим номером 1410300000:00:019:0500 - 0,3080 га, що знаходиться в прямой залежності від дій, волевиявлення відповідача, що слідує з приписів ст.123 Земельного кодексу України.
З урахуванням зазначених вище обставин, виходячи з принципу платності користування землею, а також приймаючи до уваги бездіяльність відповідача щодо оформлення права оренди, вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідачем є обгрунтованою.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Згідно ст.15 вказаного вище Закону підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.
Частиною 2 статті 20 Закону визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу вредакції станом на 01.01.2017 передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
В редакції станом на 01.11.2019 приписи Податкового кодексу визначали:
288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Позивачем для розрахунку доходу, збереженого від користування без достатніх правових підстав (без правовстановлюючих документів) земельною ділянкою у виді орендної плати враховувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на рік нарахування, площа земельної ділянки, ставка орендної плати відповідно до рішення міської ради, інші дані, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи та узгоджується з вимогами відповідних нормативних актів. Підстав не враховувати дані, що використані позивачем в обгрунтування суми позову, - немає.
Суд, перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 15.11.2017 по 31.12.2017 в сумі 3 882,20 грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 30 147,35 грн., з 01.01.2019 по 30.11.2019 - 27 588,40 грн., а всього в розмірі 61 617 грн. 95 коп, що розрахунок суми позовних вимог зроблений позивачем з урахуванням строку позовної давності, про що повідомив представник позивача в судовому засіданні, дійшов висновку про його правильність. За мінусом сплаченого земельного податку позивач просить стягнути 59675,57 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 59 675,57 грн. є обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 2102 грн. відповідно до норм ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Бахмутської міської ради Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення коштів, одержаних від безпідставно збереженого майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Бахмутської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 37868870) кошти одержані від безпідставно збереженого майна у розмірі 59 675 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 57 коп. на розрахунковий рахунок UA 078999980334189815000005584, код класифікації доходів 18010900.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Бахмутської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 37868870) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення ухвалено в судовому засіданні 20 травня 2021 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 травня 2021 року. Повний текст рішення складено та підписано суддею 21 травня 2021 року.
Сторони по справі:
позивач: Бахмутська міська рада Донецької області, адреса: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.В. Шевченко
21.05.2021