Справа № 534/1980/20
Провадження № 3/534/172/21
23 лютого 2021 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП,
До Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 08.11.2020 серія ДПР18 № 1602201, у якому зазначено про те, що 28.11.2020 о 00 год 50 хв у м. Горішні Плавні, дачний кооператив «Мічурінець», на території якого водій керував автомобілем «ВАЗ-2103», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув.
У контексті справи, суд зазначає, що в Україні діє принцип презумпції невинуватості.
Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з усталеною практикою розгляду національними судами справ про адміністративне правопорушення вказані норми права, що містяться в ст. 62 Конституції України, застосовуються судами України під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України)
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до абз. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У контексті справи суд зазначає про наступне.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке поставлено за провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (див. постанову ВС КАС у справі №537/2088/17 від 15.05.2019).
Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
З матеріалів справи вбачається, що у копії протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 3) відсутні відомості про точне місце події, у протоколі приладу «Драгер» (а.с. 4а) не вказано точну дату, адресу, де було проведено тест, особа ОСОБА_1 не установлена на підставі належних документів, на відофалах (а.с. 10) не зафіксовано момент керування ОСОБА_1 «ВАЗ-2103», днз НОМЕР_1 .
У сукупності, як наслідок, не є можливим і однозначно констатувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Тож, із суті адміністративного правопорушення, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, випливає, що особами, які склали протокол, за відсутності в матеріалах справи в достатньому обсязі належних та допустимих доказів на підтвердження обставин правопорушення, не доведено наявності порушення порядку і безпеки на транспорті внаслідок дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Між тим, уточнювати, відредактовувати протокол суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку про неустановленість фактів у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознак складу діянь, передбаченого ч. 2 ст. 130.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності складу адміністративних правопорушень.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Ю. Морозов