19.05.2021 м. Дніпро Справа № 912/3868/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Столбченко Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 (повний текст складено 04.03.2021, суддя Глушков М.С.) у справі №912/3868/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", м. Кропивницький, Кіровоградська область,
до Фермерського господарства "Возний Ігор Васильович", Маловисківського району, Кіровоградської області
про стягнення 191 279,01 грн., -
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
04.02.2021 місцевим господарським судом Кіровоградської області прийнято рішення у даній справі, зокрема, про стягнення з відповідача коштів за договором купівлі - продажу.
25.02.2021 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення, прийнятого 04.02.2021 у даній справі, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 відмовлено в задоволенні заяви ФГ «Возний Ігор Васильович». Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що наведені заявником обставини в якості підстави для розстрочки виконання рішення не підтверджуються належними та допустимими доказами (довідки з банку по рахункам підприємства та довідка №5). Судом враховано час виникнення зобов'язання у боржника перед кредитором, а саме з 28.09.2019, водночас, відповідач посилався на неврожай 2020.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду у даній справі, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення заяви ФГ «Возний Ігор Васильович» про розстрочення виконання судового рішення у даній справі. Скаржник в обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне:
- відповідач є виробником сезонної сільськогосподарської продукції, отже, надходження коштів від її реалізації також є нестабільним, що призвело до перебування підприємства в скрутному фінансовому становищі;
- виконання судового рішення у даній справі, з урахуванням фінансового становища, призведе до зупинення господарської діяльності підприємства;
- задоволення заяви відповідача сприятиме не тільки уникненню підстав зупинення діяльності підприємства, а й повному виконанню рішення від 04.02.2021;
- наявна загроза банкрутства ФГ, що підтверджується фінансовими показниками довідок, наданих до матеріалів справи;
- відстрочення виконання рішення у даній справі дозволить відповідачу завершити операційні цикли, вжити заходів для перетворення ліквідних активів у грошові кошти;
- судом не було враховано фактору запровадження карантинних обмежень, через що відповідач у 2020 не отримував прибутку;
- заявлене клопотання ФГ про визнання заборгованості свідчить про намір відповідача виконати свої зобов'язання перед кредитором (позивачем) в повному обсязі.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 у даній справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 у даній справі, розгляд призначений на 19.05.2021.
Учасники справи не скористались своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
19.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з наступних підстав.
5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались правовідносини з купівлі - продажу сільськогосподарської техніки.
Рішенням господарського суду першої інстанції у даній справі провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Возний Ігор Васильович" на користь ТОВ "Агроресурс":
- 137 000,00 грн. основного боргу;
- 36 330,02 грн. пені;
- 3 904,36 грн. 3% річних;
- 3 170,00 грн. 0,1% за користування чужими грошовими коштами
Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.
В подальшому відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання прийнятого судового рішення за наступним графіком:
до 24.02.2022 - 10 000,00 грн.,
до 24.02.2022 - 137 000,00 грн.,
до 24.02.2022 - 36 330,02 грн.,
до 24.02.2022 - 3 904,36 грн.,
до 24.02.2022 - 3 170,00 грн.,
до 24.02.2022 - 2 855,98 грн. (судовий збір).
Обґрунтовуючи правомірність підстав надання розстрочки, заявник посилався на складне фінансове становище, що значно утруднить одномоментне виконання рішення суду, в обґрунтування чого відповідачем надано банківські виписки по рахунках підприємства за період січень 2021, довідка про стан рахунків, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», довідка №5 про фінансовий стан, складена підприємством в довільній формі.
Крім того, заявник посилався на Постанову КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби SARS-CoV-2», зі змінами, якою на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020, що значно вплинуло на фінансовий стан господарства (відсутність доходу).
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.
За приписом ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 331 ГПК України унормовано процедуру відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1 - 3 ст. 86 ГПК України).
За висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України"), межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України» заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р. зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора. При цьому, Господарський суд зазначив, що надання відстрочки виконання рішення у справі сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а отже належним чином виконати рішення суду у справі, що, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін.
Відповідно до ч. 3, 4 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до положень ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Господарським процесуальним законодавством України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 1 і 5 ст. 331 цього Кодексу).
Питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду. Враховуючи, що вирішення питання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій, який в оскаржуваній ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у цій справі, і в цьому випадку колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або із недотриманням "справедливого балансу" між сторонами.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу викладеного в апеляційній скарзі.
На підставі встановлених у п. 6 цієї постанови обставин, апеляційний господарський суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
За приписами національного законодавства судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, про що зауважив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) встановлено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду" в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в обґрунтування доводів для надання розстрочки виконання рішення наведені обставини скрутного фінансового стану підприємства, що, на думку скаржника, підтверджується наданими довідками про стан рахунків підприємства. Колегія суддів, дослідивши перелічені докази на предмет їх достатності підтвердження тих виключних обставин, які є підставами для розстрочення/відстрочення виконання судового рішення у цій справі, дійшла висновку, що місцевим господарським судом було надано належну правову оцінку довідкам відповідача. Між тим, колегія звертає увагу скаржника, на те, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.
Твердження стосовно порушення місцевим господарським судом балансу оцінювання доводів сторін у справі з спірного питання, є помилковими, спростовується змістом судового акту та врахуванням судом першої інстанції у вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для надання відстрочки виконання судового рішення як матеріальних інтересів боржника, так і матеріальних інтересів стягувача у справі.
Апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів існування наміру боржника виконати рішення суду добровільно, факт звернення з заявою про розстрочення та неоскарження судового рішення у даній справі свідчить лише про доведеність вини відповідача з порушення виконання зобов'язання за договірними правовідносинами, що склались між сторонами. Крім того, скаржником не надано доказів існування ліквідних актів, та/або доказів вчинення заходів з отримання прибутку за наслідками використання/реалізації активів.
Щодо можливих наслідків банкрутства підприємства у разі одномоментного виконання судового рішення від 04.02.2021, це твердження відхиляється колегію суддів з огляду його передчасності та недоведеність.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 341 ГПК, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку місцевим господарським судом було здійснено оцінку доказів та наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову в розстроченні виконання рішення у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін.
Аргументи апеляційної скарги стосуються з'ясування обставин, встановлених господарським судом першої інстанції, та фактично зводяться до переоцінки вже оцінених судом доказів у справі.
Посилання відповідача на запровадження карантинних заходів з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, підлягають відхиленню через відсутність доказів підтвердження погіршення матеріального стану підприємства саме внаслідок запровадження заходів запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби SARS-CoV-2.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише відповідача, а й позивача. Позивач також здійснює підприємницьку діяльність в умовах запровадження карантинних заходів, затримка у виконанні судового рішення може негативно вплинути й на його фінансовий стан.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, відтак оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини, повинна здійснюватись судом за правилами ст. 86 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі щодо розстрочення/відстрочення виконання судового рішення у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження та не спростовують висновків, викладених місцевим господарським судом від 02.03.2021, що свідчить про непорушеність прав та інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Стаття 276 ГПК України передбачає обов'язок апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судовий акт прийнятий з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду у даній справі з урахуванням мотивів, наведених в п.п. 6, 7 цієї постанови, ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду першої інстанції.
10.Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 у справі №912/3868/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021 у справі №912/3868/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 20.05.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков