Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2481/20
Провадження № 2/935/204/21
Іменем України
19 травня 2021 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Янчук В.В.
з секретарем - Кумечко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок ДТП,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок ДТП та просить: стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у розмірі 24 667,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень, а всього 34 667,75 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 09.03.2020 року о 08 години 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи належним ОСОБА_3 автомобілем «Wolkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Червоноармійській у Голосіївському районі міста Києва, не надав переваги в русі транспортному засобу «Lexus» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі в яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив з ним зіткнення. При цьому, автомобіль «Lexus» д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло в припаркований автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень усіх вказаних вище транспортних засобів. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2020 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили 01.06.2020 року. Внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_1 , як власнику автомобіля «Lexus» д.н.з. НОМЕР_2 , було заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатувала автомобіль «Wolkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована ТДВ «Міжнародна страхова компанія», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ДВТ 1914723 від 18.09.2019. 11.03.2020 позивачем було повідомлено ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про настання страхового випадку та подано заяву про виплату страхового відшкодування. Згідно з листом ТДВ « Міжнародна страхова компанія» від 02.06.2020 року № 2000 та виписок по картковому рахунку позивача, останньому здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 35 728,96 грн. Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19-20/7413-АВ про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісно-транспорного засобу від 17 квітня 2020 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7 становить 58 688,51 грн., а вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту і складає 58688,51 грн. Згідно з рахунком № 1465/20/1500056 від 11.03.2020 та квитанції від 11.03.2020 №0.0.164451 5480.1, позивачем за послуги з оцінки вартості матеріального збитку, сплачено кошти у розмірі 1 015,20 грн., а за надіслання телефонограм 693 грн., що є витратами пов'язаними із заподіянням шкоди внаслідок ДТП. Позивачу страховою було здійснення виплату страхового відшкодування у сумі лише 35 728,96 грн., то невідшкодованою залишається майнова шкода в розмірі 22 959,55 грн. та витрати на експертне дослідження та надіслання телефонограм у розмірі 1 708,20 грн.
В результаті даної ДТП, яка сталась з вини відповідача позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовжувати активне, звичне для нього та його сім'ї життя. Все це призвело до зміни емоційно-психологічного стану. У зв'язку з пошкодженням автомобіля він позбавлений можливості тривалий час користуватись транспортним засобом для власних потреб та потреб родини. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року здійснено перехід до розгляду справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду, представник позивача - адвокат Корзаченко В.М. направив заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у передбаченому ст. 128 ЦПК України порядку, про що в матеріалах справи містяться підтвердження, відзив щодо позовних вимог не подавав, інших заяв та клопотань не надходило.
Третя особа - ТОВ « Міжнародна страхова компанія» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Своїм правом щодо надання письмових пояснень відносно позовних вимог не скористались, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - «Lexus ES 350», 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 » ( а.с. 7).
Постановою Голосіївсього районного суду м. Києва від 19.05.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Згідно постанови, ОСОБА_2 о 08 год.00 хв. 09.03.2020, керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 в м. Києві по вул. Червоноармійській, при перестроюванні, не надав переваги в русі транспортному засобу «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 », який рухався в попутньому напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив з ним зіткнення. Автомобіль «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 » відкинуло в припаркований автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень всіх вищевказаних транспортних засобів. Вказаними діями, ОСОБА_2 порушив п.10.3 ПДР України. Постанова суду набрала законної сили 01.06.2020 ( а.с. 8).
Згідно приписам ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ОСОБА_1 , 11.03.2020, звернувся до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.9). ТДВ «Міжнародна страхова компанія», позивачу ОСОБА_1 , було сплачено страхове відшкодування, згідно акту №17557 від 04.06.2020 в розмірі 35 728, 96 грн. (а.с. 10)
Відповідно до повідомлення ТДВ «Міжнародна страхова компанія» № 3200 від 3.08.2020, позивачу ОСОБА_1 , відмовлено у перегляді суми страхового відшкодування (а.с. 12).
Частиною 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Отже, передумовою відшкодування шкоди, заподіяної особі, є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 09.03.2020 за участі автомобіля «Lexus ES 350», 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ».
У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19-20/7413-АВ від 17.04.2020 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, складеного експертом Струк І.А. - матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Lexus ES 350», 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП - 09.03.2020 - складає 58688,51 грн. ( а.с.18-23).
Отже, вартість матеріального збитку завданого автомобілю, що належить позивачу становить 58688,51 грн., ТДВ «Міжнародна страхова компанія» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі - 35728,96 грн., а тому суд дійшов висновку, що з відповідача, як з винної особи у вчиненні ДТП, слід стягнути 22959 грн. 55 коп. на користь позивача.
Окрім того позивачем були понесені витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1015,20 та 693 грн. за надіслання телефонограм, а всього на загальну суму 1708 грн. 20 коп., які він просить стягнути з відповідача.
Суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов до висновку, що необхідно стягнути 1708 грн. 20 коп. з відповідача, як заподіювача збитків, кошти, що понесені позивачем та пов'язані із наслідками ДТП.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальна шкода в наслідок ДТП в розмірі 22959 грн. 55 коп. та 1708 грн. 20 коп. понесених витрат, а всього на загальну суму 24667 грн. 75 коп.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. суд дійшов до наступного висновку.
За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема внаслідок отримання особою душевних страждань у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
В даному випадку, факт пошкодження належного позивачу автомобіля доводиться матеріалами справи, не був спростований в ході судового розгляду, що є достатньою правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
За змістом Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, згідно п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи, що внаслідок пошкодження належного йому майна, позивач відчував крайньо негативні емоції, психологічний дискомфорт, пов'язаний з необхідністю здійснювати дії по відновленню свого автомобіля суд, з урахуванням принципу співмірності, справедливості та виваженості, вважає за можливе визначити розмір морального відшкодування 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач, доводів позивача не спростував, відзив відносно позовних вимог не подав, будь - яких клопотань до суду від останнього не надходило.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, а тому з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1681,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81, 141,265,280,354, 355 ЦПК України, ст. 1166,1187 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок ДТП- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 24 667 гривень (двадцять чотири тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 75 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 ( п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте Коростишівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне рішення суду складено: 19.05.2021 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», місцезнаходження: вул. Мироносицька,99, літ. А-3, м. Харків, код ЄРДПОУ 31236795 .
Суддя Янчук В.В.