Справа №295/6192/21
Категорія 44
2/295/1979/21
20.05.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 30.01.2018 року Богунським районним судом м.Житомира ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 про відшкодування шкоди (у задоволенні позову відмовлено).
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05.01.2021 року позивачу також відмовлено у перегляді рішення за нововиявленими обставинами. В обгрунтування існування нововиявлених обставин позивач вказував на постановлення Богунським районним судом м.Житомира ухвали від 03.03.2020 року, яка вступила у законну силу відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 28.05.2020 року, про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України на підставі ст .49 КК України за строком давності.
Позивач зауважує, що в постанові Житомирського апеляційного суду від 15.04.2021 року, постановленою за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 05.01.2021 року про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами, вказано: обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухвалення судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Вказуючи на заподіяння відповідачем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що встановлено ухвалою Богунського районного суду м.Житомира про закриття кримінального провадження, наявність майнової та моральної шкоди, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 300 грн. та моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження по справі суд виходить з таких обставин.
Позивач ОСОБА_1 в 2017 році звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів: ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 40000 грн., ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 120000 грн., ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 25000 грн., ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 40000 грн., а всього 200300 грн. та 40075 грн. При цьому посилався на те, що 28.12.2016 року між позивачем та відповідачами виник конфлікт, під час якого позивачу нанесено тілесні ушкодження, в наслідок чого він зазнав фізичного болю та душевних страждань, був вимушений проходити лікування, тобто неправомірними діями відповідачів йому завдано матеріальну та моральну шкоду.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 30.01.2018 року позов залишено без задоволення.
При цьому, суд виходив з відсутності достовірних доказів на підтвердження заподіяння відповідачами матеріальної та моральної шкоди позивачу.
Так, у рішення зазначено: «згідно висновку експерта №2668 від 12.12.2017 року на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , локалізація та кількість тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 не відповідають даним протоколів проведених слідчих експериментів за участю останнього та за участю ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку експерта №4017 від 27.12.2017 року судити про причинно-наслідковий зв'язок між спричиненими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 у вигляді синців на обличчі та крововиливу на слизовій верхньої губи справа з погіршенням його здоров'я не мається можливим.
Вищевказані обставини встановлені постановою слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Грабовського Д.О. від 18.01.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016060020007855 від 29.12.2016 року у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 протиправних діянь, спрямованих на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та вчинення хуліганських дій, направлених на грубе порушення громадського порядку».
Судом встановлено, що в 2020 році позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2020 року провадження у справі за відповідним позовом закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з тим, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
В подальшому позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.01.2018 року по цивільній справі №295/6989/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; постановити нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 75 грн. та моральну шкоду в сумі 120000 грн. При цьому посилався на те, що підставою для перегляду рішення суду є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, що містяться в ухвалі суду від 28.05.2020 року про закриття кримінального провадження.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05.01.2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 05.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції залишено без задоволення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача та які об'єктивуються у поданих доказах.
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Суд приходить до висновку про фактичне отримання за судовим рішенням, яке набрало законної сили, розв'язання спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.
Обставини, які на думку позивача можуть покладатись в необхідність відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - тобто є підставою позову - є виникнення 28.12.2016 року між позивачем та відповідачем конфлікту, під час якого позивачу нанесено тілесні ушкодження, в наслідок чого він зазнав фізичного болю та душевних страждань, був вимушений проходити лікування.
Саме такі обставини були предметом дослідження та дістали оцінки за їх доказовим підкріпленням згідно судового рішення від 30.01.2018 року, яке набрало законної сили.
Необхідно зазначити, що судове рішення - ухвала суду про закриття кримінального провадження відносно відповідача на підставі ст. 49 КПК України не встановлює нові обставини щодо подій 28.12.2016 року та які можуть бути новою підставою для пред'явлення вимог, а виявляють лише нові докази, зібрані під час досудового розслідування відносно таких подій з підтверджуючими відомостями про винуватість особи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на зміст ст.ст. 76-82 ЦПК України слід дійти висновку, що у виниклому спорі постановлена у кримінальному провадженні ухвала про закриття кримінального провадження містить деталізацію зібраних під час досудового розслідування доказів, виказує оцінку таким доказам на підтвердження винуватості відповідача у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу за наслідком подій 28.12.2016 року. Саме такі події покладаються в обгрунтування заявлених вимог позивачем за поданим позов.
Як зазначалось вище, судовим рішенням від 30.01.2018 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою внаслідок протиправних дій відповідачів, вчинених 28.12.2016 року.
З огляду на викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов