Справа №295/3466/21
2-з/295/97/21
20.05.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Козлова Андрія Івановича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про часткове визнання недійсним шлюбного договору, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати частково недійсним з моменту вчиненні шлюбний договір від 21.01.2021 року, укладений між сторонами, а саме пункт 3.2, пункт 4 указаного договору. В обгрунтування вимог вказано, що на підставі указаного договору відповідачу передано у власність нерухоме майно, що поставило позивача у невигідне матеріальне становище, суперечить нормам матеріального права та є підставою для визнання частини положень договору недійсним.
19.05.2021 року представник позивача - адвокат Козлов А.І. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 1810136300:09:003:0007, площею 0,0619 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення № 25, загальною площею 996,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 , що належать на праві власності ОСОБА_2 .
У заяві адвокат посилається на те, що ОСОБА_2 , передбачаючи зміну правового режиму власності на нерухоме майно, може здійснити негайне відчуження будь-якій особі шляхом укладання договору дарування або укладання будь-якого іншого правочину спрямованого на його відчуження. Вказане свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння істотної шкоди законним правам та інтересам позивача, що пов'язані з реальною безповоротною втратою майна та можуть виникнути об'єктивні обставини неможливості виконання в майбутньому рішення суду в разі задоволення позову.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункти 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У постанові від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Предметом позову є визнання частково недійсним шлюбного договору, укладеного між сторонами 21.01.2021 року, на підставі якого ОСОБА_2 стала одноособовим власником майна, придбаного в період перебування сторін в шлюбі.
Сторони перебувають в шлюбі з 17.08.2002 року.
Згідно інформаційної довідки від 19.03.2021 року в період з 2002 року ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1810136300:09:003:0007, площею 0,0619 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення № 25, загальною площею 996,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .
У спірному договорі сторони погодили, що майно, що набуте дружиною після реєстрації щдюбу є її особистою приватною власністю та на таке майно не розповсюджуються положення ст. 60 СК України щодо правового режиму спільної сумісної власності подружжя.
У позові ОСОБА_1 зазначає, що за домовленістю сторони повинні були укласти договір про поділ майна подружжя, за яким право власності на обсяг спірного майна мало перейти до позивача. Після укладення шлюбного договору, договір про поділ майна не було укладено та по даний час відповідач з різних причин відмовляється укладати такий договір.
Як передбачено частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Беручи до уваги викладене, враховуючи вид та мету забезпечення позову, те, що позивач оспорює положення шлюбного договору щодо правового режиму майна подружжя, яким закріплено, що набуте дружиною майно під час шлюбу є її особистою приватною власністю, враховуючи, що відповідач, як власник майна вправі розпорядитись ним у будь-який момент на власний розсуд, суд вважає обґрунтованим посилання представника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим, оскільки позивач, згідно змісту позову, заявляє про свої права на 1/2 частину майна, згідно шлюбного договору, суд вважає, що в даному випадку доцільним та співмірним позовним вимогам є забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 1810136300:09:003:0007, площею 0,0619 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Накласти арешт на 1/2 частину приміщення № 25, загальною площею 996,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали негайно направити до Департаменту реєстрації речових прав - для виконання та сторонам по справі - для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Чішман