Справа № 214/3843/21
2-о/214/101/21
про залишення заяви без руху
20 травня 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомініч С.В., дослідивши матеріали заяви №214/3843/21
ОСОБА_1 (місцезнаходження: терапевтичне відділення КП «Криворізька клінічна лікарня №2» КМР, майдан 30-річчя Перемоги, буд. 2, м. Кривий Ріг),
поданої представником заявника - Антоненком Валерієм Анатолійовичем ( АДРЕСА_1 )
заінтересована особа - Саксаганський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Володимира Великого, буд. 47к, м. Кривий Ріг),
про встановлення факту постійного проживання на території Україні, -
Представник заявника ОСОБА_2 звернувся до суду 19.05.2021 з заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Зоря Софієвського району Дніпропетровської області, на момент проголошення незалежності України - 24.089.1991, безперервно і по теперішній час, на території України, з метою оформлення до будинку милосердя.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Однак, ознайомившись із змістом та формою заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.ст. 175, 177, 318 ЦПК України, а саме.
Представником заявника не повністю зазначено найменування суду, до якого подано заяву, а саме найменування суду зазначено як «Саксаганський районний суд», в той час як вірною назвою судової установи є «Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області», що також зазначено в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Представником заявника в якості заінтересованої особи вказано Саксаганський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яке, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не є юридичною особою, у зв'язку з чим представнику слід уточнити коло осіб, які беруть участь у справі.
У пункті третьому Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 зі змінами, указано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
На підставі цієї Постанови у пункті 4 Листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 вказано, що судам слід мати на увазі, що питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону №2235-III також Указом Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27.03.2001 №215/2001, яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань. Також в листі вказано, що судам слід чітко додержуватися вимог зазначених нормативних актів, що регулюють питання громадянства стосовно позасудового порядку вирішення набуття чи прийняття до громадянства України, а також у разі, коли встановлення юридичного факту не тягне для заявника правових наслідків, судам слід закривати провадження у таких справах.
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.
У тексті заяви представником заявника зазначенні посилання на докази в підтвердження проживання ОСОБА_1 на території України до 1981 року (народження, навчання, проходження військової служби), однак не викладено обставин, де саме на території України знаходився ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України - 24.08.1991, або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» - 13.11.1991, та якими доказами це підтверджується.
Як слідує з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний до позовної заяви додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зі змісту заяви слідує, що факт проживання ОСОБА_1 на території України підтверджується тим, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 народився, з 1967 по 1979 роки навчався, з 1979 по 1981 роки проходив військову службу у лавах Радянської армії, однак доказів цього представник заявника до матеріалів заяви не долучає, а у випадку неможливості самостійного надання - не ставить питання про їх витребування у встановленому законом порядку.
На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, представником у заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; до заяви не додано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Щодо доданих до заяви доказів, то суд зауважує, що вони не засвідчені у порядку, встановленому ч. 5 ст. 95 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Аналогічний порядок засвідчення копій документів встановлений й п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55). За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом»; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Окремо суд звертає увагу заявника та його представника, що засвідченню підлягають тільки ті докази, оригінали яких знаходяться у заявника. Про наявність оригіналів у іншої особи заявник та його представник повинні зазначити у порядку, встановленому ч. 5 ст. 95 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, що станом на 19.05.2021, день звернення до суду, складає 454,00 грн.
Положенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору.
Як визначено ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Однак, в порушення вимог Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 175, 177 ЦПК України заявником судовий збір в розмірі 454,00 грн не сплачено, оригінал квитанції чи іншого платіжного доручення, оформленого у відповідності до вимог закону до заяви не долучено. Доказів, які б визначали підстави звільнення заявника від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення його від сплати, представником заявника суду не надано, конкретних підстав про це у заяві не зазначено.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Оглянувши матеріали заяви та додані до неї документи суддя встановив, що в заява підписана представником заявника - адвокатом Антоненком В.А., який подав її до канцелярії суду. На підтвердження своїх повноважень Антоненко В.А. долучив до заяви доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.05.2021 №286.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Однак до матеріалів заяви ОСОБА_2 не долучено доказів в підтвердження його статусу як адвоката, що визначає наявність сумнівів в поданні ним заяви від імені ОСОБА_1 як належним представником.
Таким чином, оскільки заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177, 318 ЦПК України, то згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати заявникові строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду, в іншому випадку заява буде вважатись неподаною та повертається заявникові.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 175, 177, 185, 187, 258, 260, 318 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , подану представником заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа: Саксаганський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території Україні, - залишити без руху.
Надати заявникові та його представнику строк для усунення недоліків та приведення заяви у відповідність до вимог ст.ст. 175, 177, 318 ЦПК України, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Копію ухвали направити заявникові та представнику заявника за адресами, вказаними в заяві - для виконання. У разі невиконання ухвали суду заява буде вважатися неподаною та повернена заявникові разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає
Суддя Хомініч С.В.