Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 травня 2021 р. Справа № 520/3087/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Поштова, буд. 3, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ 04398301) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №284-VIII від 10.03.2021 Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2.0000 га в с. Аполлонівка на території Сахновщинської селищної ради;
- зобов'язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту села Аполлонівка на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, згідно заяви від 05.01.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області із заявою від 05.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території с. Аполлонівка, Сахновщинського району, Харківської області. Листом відповідач повідомив позивачу, що на вказану у схемі бажаного розташування земельної ділянки, на території с. Аполлонівка, Сахновщинського району, Харківської області вже виготовляється землевпорядна документація для ведення особистого селянського господарства. Спірним рішенням Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2.0000 га в с. Аполлонівка на території Сахновщинської селищної ради. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території с. Аполлонівка, Сахновщинського району, Харківської області.
Листом відповідач повідомив позивачу, що на вказану у схемі бажаного розташування земельну ділянку на території с. Аполлонівка, Сахновщинського району, Харківської області вже виготовляється землевпорядна документація для ведення особистого селянського господарства.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
В подальшому 10.03.2021, Сахновщинською селищною радою Красноградського району Харківської області з порушеного заявником питання було прийнято спірне рішення, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2.0000 га в с. Аполлонівка на території Сахновщинської селищної ради.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується представником відповідача.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту спірного рішення Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав, що на вищевказану земельну ділянку дозвіл вже надано іншій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що на вищевказану земельну ділянку вже надане іншій особі рішення сесії селищної ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд вважає безпідставними, оскільки передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 Земельного кодексу України).
Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.
Посилання відповідача, як на підставу для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на рішення Аполлонівської сільської ради від 12.12.2017 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою суд вважає безпідставними, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування оформленого права власності третіх осіб на обрану позивачем для відведення земельну ділянку.
Крім того, рішення Аполлонівської сільської ради від 12.12.2017 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, не є передачею її у власність, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки у власність не заборонено законом.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.
На підставі зазначеного, суд вважає оскаржуване рішення Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення КАС України суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Поштова, буд. 3, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ 04398301) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №284-VIII від 10.03.2021 Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2.0000 га в с. Аполлонівка на території Сахновщинської селищної ради.
Зобов'язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території с. Аполлонівка, Сахновщинського району, Харківської області та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Поштова, буд. 3, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область,64501, код ЄДРПОУ 04398301) суму сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 травня 2021 року.
Суддя Сагайдак В.В.