Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 травня 2021 р. Справа № 520/4552/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати незаконним та скасувати рішення від 26.03.2021 року по справі №204750000620 відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в редакції Закону №432-VII від 16.01.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області перевести та призначити ОСОБА_1 з 18.03.2021 року пенсії за вислугою років виходячи з 90% від суми заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №83 від 18.03.2021 виданої Харківською міською радою та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед звернення за пенсією) №84 від 18.03.2021 виданою Харківською міською радою без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в редакції Закону №432-VII від 16.01.2003 року та проводити виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VIIІ від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач рішенням відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Позивач станом на момент звернення до відповідача мав загальний безперервний трудовий стаж 42 роки 2 місяці та 28 днів. В тому числі, в органах місцевого самоврядування та державних органах має стаж роботи 33 роки 8 місяців 16 днів, а саме: з 15.08.1985 року по 27.05.2002 року (16 років 8 місяців та 12 днів) працював на різних посадах у міськвиконкомі Харківської міської ради народних депутатів; з 28.05.2002 року по 30.11.2005 року (3 роки 6 місяців і 2 дні) працював на різних посадах Харківської обласної державної адміністрації; з 26.04.2006 року по 28.10.2019 року (13 років, 6 місяців і 2 дні) - працював на різних посадах в Харківській міській раді.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу».
Згідно статті 1 цього Закону, в редакції від 16 грудня 1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 серпня 2016 року у справі №К/800/54011/13 дійшов до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями. Період державної служби в податкових органах у спеціальному званні має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ, яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Зокрема, Конституційний Суд України також неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 (v008p710-99), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (v005p710-02), від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 (v007p710-04), від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 (v020p710-04).
Виходячи із викладеного у зазначених рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників податкових органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії на за вислугою років.
Так, відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як раніше зазначалось, згідно положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, отже, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
Частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення від 26.03.2021 року по справі №204750000620 відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в редакції Закону №432-VII від 16.01.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області перевести та призначити ОСОБА_1 з 18.03.2021 року пенсії за вислугою років виходячи з 90% від суми заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №83 від 18.03.2021 виданої Харківською міською радою та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією) №84 від 18.03.2021 виданою Харківською міською радою без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в редакції Закону №432-VII від 16.01.2003 року та проводити виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VIIІ від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 травня 2021 року.
Суддя Сагайдак В.В.