Справа №: 164/320/21
п/с: 2/164/347/2021
20 травня 2021 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Шумік О.І.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають одну малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року шлюб між ними було розірвано. У відповідності до судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 9 квітня 2020 року, винесеного у справі № 164/379/20, з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 5 березня 2020 року та до досягнення ним повноліття. Відповідач ОСОБА_2 ніде не працює, від виконання судового рішення про стягнення аліментів ухиляється, матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини не надає. Позивач вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина, заборгованість по аліментах виникла з причин, які не є поважними, а тому він зобов'язаний сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів. За розрахунками позивача у відповідності до ст. 196 СК України сума неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 5 березня 2020 року по 31 січня 2021 року становить 33030гривень 39 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 33030 гривень 39 копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 5 березня 2020 року по 31 січня 2021 року на суму 33030 гривень 39 копійок.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 лютого 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Маневицького районного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають одну малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 9 квітня 2020 року, винесеного у справі № 164/379/20, з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 5 березня 2020 року та до досягнення ним повноліття. ОСОБА_2 ніде не працює, від виконання судового рішення ухиляється, матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини не надає. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини, однак сплачувати визначені рішенням суду кошти на утримання дитини категорично відмовляється, заборгованість по аліментах виникла з причин, які не є поважними. Зазначені обставини підтвердила позивач в судовому засіданні, вказані обставини не заперечував відповідач, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 червня 2019 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року, довідки-розрахунку заборгованості по аліментах № 1714 від 29 січня 2021 року, судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 9 квітня 2020 року.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз?яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв?язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано до суду будь-яких заперечень на заявлені позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, а також доказів про безпідставність заявлених позивачем вимог. Відповідачем не доведено, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що наявні визначені законом підстави для нарахування неустойки за прострочення сплати аліментів.
Оскільки зобов?язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з?ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов?язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов?язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року та 1 липня 2015 року (справи №6-81цс13 та №6-94цс-15).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , будучи зобов'язаним сплачувати аліменти згідно рішення суду, від сплати визначених судовим рішенням коштів на утримання дитини ухиляється, внаслідок чого з його вини виникла заборгованість по аліментах, відповідач має можливість надавати допомогу на утримання свого малолітнього сина, не вживав заходів для погашення заборгованості по аліментах, аліменти сплачувати категорично відмовлявся, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на суму 33030 гривень 39 копійок, які відповідач ОСОБА_2 визнав в судовому засіданні у повному обсязі, підлягають до повного задоволення в межах заявлених позовних вимог, які позивачем не збільшувались в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на рахунок ГУК у Волин.обл/смт Маневичі/22030101 (рахунок отримувача: UA188999980313191206000003560, код отримувача 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 908 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 20, 180, 196 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя с. Череваха Маневицького району Волинської області, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 33030 (тридцять три тисячі тридцять) гривень 39 копійок неустойки за прострочення сплати аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на рахунок ГУК у Волин.обл/смт Маневичі/22030101 (рахунок отримувача: UA188999980313191206000003560, код отримувача 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя районного суду О.В. Невар