Справа №: 164/305/21
п/с: 2/164/341/2021
19 травня 2021 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Шумік О.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтувала тим, що житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 , належать їй на праві приватної власності. У вказаному будинку зареєстрований відповідач, однак за цією адресою з 2000 року не проживає, оскільки постійно проживає за кордоном. В добровільному порядку ОСОБА_2 з будинку, що належить позивачу, не виписався і не збирається цього робити. Факт непроживання відповідача в будинку, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад один рік без поважних причин підтверджується довідками Маневицької селищної ради Волинської області № 560 від 5 лютого 2021 року, № 1070 від 17 лютого 2021 року, актом обстеження умов проживання від 17 лютого 2021 року. Вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю в ньому без поважних причин понад один рік і повинен бути виписаним з даного помешкання. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Враховуючи те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров?я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 на праві приватної власності. У вказаному будинку зареєстрований відповідач, однак за цією адресою з 2000 року не проживає, оскільки постійно проживає за кордоном. В добровільному порядку ОСОБА_2 з будинку, що належить позивачу, не виписався і не збирається цього робити. Факт непроживання відповідача в будинку, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад один рік без поважних причин підтверджується довідками Маневицької селищної ради Волинської області № 560 від 5 лютого 2021 року, № 1070 від 17 лютого 2021 року, актом обстеження умов проживання від 17 лютого 2021 року. Зазначені обставини не оспорюються сторонами, а також це встановлено з досліджених судом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125562001 від 29 травня 2018 року, будинкової книги для прописки громадян, що проживають в житловому будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , довідок Маневицької селищної ради Волинської області № 560 від 5 лютого 2021 року, № 1070 від 17 лютого 2021 року та № 1375 від 18 лютого 2021 року, акту обстеження умов проживання від 17 лютого 2021 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 травня 1976 року.
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 відсутній в будинку у АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, з 2000 року, тобто більше одного року, без поважних причин, він втратив право користування вказаним житловим будинком, а тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 , підлягають до повного задоволення.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 29, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150, 156, 163, 167 ЖК України, Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" від 11.12.2003 року, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя районного суду О.В. Невар