Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позову
19 травня 2021 р. справа № 520/7832/21
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської райдержадміністрації Харківської області про: 1) визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; 2) зобов'язання Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, -
встановив:
07.05.2021р. у зв'язку з недоліками в оформленні матеріалів адміністративного позову у вигляді ознак заявлення позову поза межами строку звернення до суду, а також відсутністю у тексті позову жодних відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків підписанта або про номер та серію паспорта громадянина України підписанта.
Дану ухвалу позивачем було отримано 13.05.2021р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.05.2021р. до суду надійшла заява представник позивача, яка містила відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків підписанта позову.
Також у заяві представник позивача наполягав на відсутності у спірних правовідносинах ознак пропуску строку звернення до суду, оскільки такий строк має обраховуватися з дати, коли позивач дізнався про набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, спірні правовідносини у якій є аналогічними правовідносинам у даному спорі. Заявник стверджує, що дізнався про вказаний судовий акт у квітні 2021р., а до суду звернувся 06.05.2021р., а тому строк звернення ним не пропущений, і відповідно клопотання про його поновлення не заявляється.
З цього приводу суддя вважає за необхідне наголосити, що у силу ч.2 ст.44 та ч.1 ст.45 КАС України усі суб"єти права повинні добросовісно опікуватись станом власних прав (інтересів) та обов'язків.
Запровадження інституту давності та наслідків закінчення (збігу, спливу, завершення перебігу) процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суддя вважає, що заявнику слід взяти до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а у спорах між приватною особою - громадянином та Державою в особі компетентного адміністративного органу з приводу призначення, нарахування виплати пенсії (тобто у правовідносинах, які є подібними до спірних), установлений ст.122 КАС України строк звернення до суду застосовується; для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 18.11.2020р. у с праві №380/5202/20 на відносини з приводу виплати разової грошової допомоги до 5 травня у порядку Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється 6-місячний строк на звернення до суду.
За правилом ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду слід обраховувати з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, за загальним правилом, у спірних правовідносинах цей строк має обраховуватися з календарної дати отримання громадянином у власність коштів від органу публічної адміністрації у межах ініційованої останнім процедури переказу безготівкових грошей, коли позивач поза розумним сумнівом мав об'єктивну можливість пересвідчитись, що отримав виплату у меншому розмірі, ніж очікував.
Проте, як вже було зазначено в ухвалі про залишення позову без руху, у силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, суд дійшов до висновку, що задля забезпечення для приватної особи найсприятливіших умов для захисту своїх прав у судовому порядку, у спірних правовідносинах строк звернення до суду слід обраховувати з 01 жовтня кожного календарного року. У спірному випадку це 1 жовтня 2020 року.
Суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.122 і ч.1 ст.123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом (перебіг подій у розгляді Верховним Судом зразкової справи №440/2722/20) не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду.
У даному конкретному випадку фізична свобода вчинення людиною діяння з приводу складання позову та вчасного звернення до суду мала абсолютний характер.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до висновку про неусунення недоліку позову в частині відсутності вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
При цьому, суд зазначає, що положення ст.123 КАС України в частині недотримання визначеного ст.122 КАС України строку на звернення до суду кореспондують приписам ч.6 ст.161 КАС України.
Відтак, у разі наявності події заявлення особою вимоги поза межами процесуального строку згідно з ст.122 КАС України або іншого спеціального закону (котра, слід розуміти - подія, існує об'єктивно безвідносно до думки будь-яких учасників суспільних відносин) відсутність в матеріалах позову клопотання про поновлення строку на звернення до суду є недоліком в оформленні матеріалів позову.
Звідси слідує, що позов без клопотання про поновлення строку на звернення до суду слід кваліфікувати у якості оформленого без дотримання вимог ст.161 КАС України незалежно від того факту на якому етапі відправлення правосуддя судом буде виявлено цей факт.
Отже, положення ч.6 ст.161 КАС України прямо кореспондують приписам ч.13 ст.171 КАС України.
Неусунення недоліків в оформленні позову в частині відсутності юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення строку на звернення одночасно створює підстави для залишення позову без розгляду згідно з ч.3 ст.123 КАС України, ч.15 ст.171 КАС України, п.7 ч.1 ст.240 КАС України, п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Перелічені норми процесуального закону є ідентичними за змістом та наслідками, а тому застосування судом будь-якої з цих норм об'єктивно не здатне призвести до порушення прав та інтересів приватної особи.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №520/11044/19.
Оскільки заявник повинен був подати заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, але такої заяви не подав, наполягаючи на вчасності звернення із позовом, то недоліки в оформленні позову за ч.6 ст.161 КАС України слід визнати неусунутими, а тому матеріали позову слід повернути заявникові.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя, -
ухвалив:
1.Позов - повернути.
2.Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
4.Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).
Суддя Сліденко А.В.