Справа № 161/9112/21
Провадження № 2/161/2752/21
20 травня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судового засідання Юхим А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом, разом із яким подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що 31 березня 2021 року, він позичив відповідачу грошові кошти в сумі 150000,00 грн., які ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 14 квітня 2021 року.
Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав та у визначений договором строк, грошові кошти не повернув. Позивач, зазначає, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на яку він просить суд накласти арешт, оскільки відсутність заходів забезпечення, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання можливого судового рішення.
Посилаючись на викладене, просить суд, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві привтної власності.
Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи .
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Так заявник просить, суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , разом з цим не надає суду вартісної оцінки даної квартири, що позбавляє суд можливості встановити співмірність заявленої вимоги із ціною позову.
Окрім цього заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, не вніс пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України.
Заявник просить не застосувати заходи зустрічного забезпечення позову, у зв'язку з відсутністю для цього підстав.
Право суду вимагати від особи зустрічного забезпечення гарантоване ст. 151 ЦПК України, де визначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Суд роз'яснює заявнику, що питання про застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, на заявника покладається обов'язок запропонувати зустрічне забезпечення.
Таким чином, пропозиція не застосовувати зустрічне забезпечення так як і відсутність необхідності зустрічного забезпечення не є пропозицією зустрічного забезпечення у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику у зв'язку з недотримання вимог ст.151 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.150-151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта