Справа № 161/5413/21
Провадження № 2/161/2169/21
19 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі Фурман Ю.В.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
23.03.2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 02.12.2016 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Сімейне життя із відповідачем не склалась, прийнято рішення про припинення стосунків. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини.
Враховуючи викладене, просить постановити рішення, яким стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, а також судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивач надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, просив суд визначити розмір аліментів згідно чинного законодавства.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що за час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , на якого позивачка просить стягнути аліменти (а.с.7 ).
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено судом, сторони не можуть дійти згоди щодо утримання їх малолітнього сина , тобто між ними існує спір з цього питання.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, будь-яких утриманців за собою немає.
Малолітній ОСОБА_3 здоровий, на обліку у лікарів не перебуває, самостійних доходів не має.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та малолітньої дитини, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на його утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім та справедливим.
При цьому, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач здатний сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Так, зокрема позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 1200 грн.
В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучає до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги б/н від 20.11.2020 року, ордер на надання правничої правової допомоги від 20.11.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №18 від 19.03.2021 року, розрахунок понесених та очікуваних витрат (а.с. 9-13).
Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 500 грн.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Керуючись ст. ст.10, 81, 141, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-182, 184 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 908 гривень судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на малолітню дитину у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 травня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук