Справа № 159/2042/21
Провадження № 2-а/159/52/21
14 травня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді - Лесика В.О.,
за участі секретаря - Посполітак Г.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Хохлова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, інспектора відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області Сорочука Олексія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Стислий виклад позиції позивача.
08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому прохає скасувати постанову серії ДП18 №235431 від 29.03.2021 року, винесену інспектором роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Сорочуком Олексієм Володимировичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним, що згідно оскаржуваної постанови він 29.03.2021 року о 13 год. 42 хв., в м.Ковель по вул.Володимирська - Княгині Ольги керуючи транспортним засобом марки «Ford Transit Custom» проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, а також на законну вимогу не пред'явив відповідних документів, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію ТЗ, полісу ОСЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п.п.8.7.3 (ґ), 2.4 ПДР України, тобто скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КупАП, На підставі ч.2 ст.36 КУпАП об'єднані в одне провадження та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Вважає, що зазначеного правопорушення не вчиняв, оскільки проїхав на зелений сигнал світлофора, який дозволяв рух транспортних засобів відповідно до вимог п.п. 8.7.3 (а) ПДР України. Доказом того є червоний сигнал світлофора в 12 год. 42 хв., який на той час був ввімкнений перед патрульним автомобілем під керуванням інспектора Сорочука О.В. , який знаходився перпендикулярно до руху його автомобіля, і даний факт чітко вбачається з відеозапису з реєстратора вказаного автомобіля, який наданий на вимогу його захисника. З цього запису слідує, що жовтий сигнал світлофора ввімкнувся в той час, коли схожий на його автомобіль закінчив проїзд вказаного перехрестя. Після вказаного нібито порушення, інспектор поліції його зупинив не відразу, а тривалий час спокійно рухався за його автомобілем.
Позивач звертає увагу також, що у випадку відсутності скоєння правопорушення поліцейський не вправі вимагати у водія його посвідчення, документи на транспортний засіб та інше. Зазначене положення закріплено в статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній в Постанові від 22 жовтня 2019 року.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 08.04.2021 року.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Стислий виклад заперечень відповідача.
23.04.2021 року представником відповідача було подано відзив на позов. З якого вбачається, що позов не визнає і заперечує проти його задоволення.
Вважає, що поліцейський діяв правомірно в межах своїх службових повноважень, зафіксувавши порушення позивачем вимог ПДР України і відповідно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на законних підставах.
Позиція учасників судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю з наведених в ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, надіславши відзив на позовну заяву та відеозапис з місця події.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Предметом оскарження є постанова серії ДП18 №235431 від 29.03.2021 року, винесена інспектором роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Сорочуком Олексієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення на підставі ст.36 КУпАП, у виді штрафу в сумі 510 гривень.
За змістом оскаржуваної постанови позивач 29.03.2021 року о 13 год. 58 хв. в м.Ковель по вул.Володимирська - Княгині Ольги, керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, а також водій на законну вимогу не пред'явив відповідних документів, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 8.7.3 (ґ), 2.4 ПДР України, тобто скоїв адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КупАП.
Позивач заперечує факт вчинення ним вищевказаних правопорушень передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує про безпідставність позову та наявність у діях позивача складу адмінправопорушення. На підтвердження зазначених у відзиві обставин представником відповідача долучено відеозапис з місця події.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши надані письмові докази та відеозаписи з місця події, приходить до однозначного висновку про задоволення позовних вимог з таки підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п 8.7.3.(ґ) (жовтий-забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів) та п.2.4 ПДР, тобто скоєння правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
На підтвердження такого висновку долучено відеозапис, який було відтворено в ході судового засідання. При перегляді останнього встановлено, що зробити однозначний висновок про порушення водієм проїзду перехрестя не можливо. Навпаки, з іншого дослідженого відеозапису, який було надано на вимогу захисника, встановлено зворотнє, а саме: відсутність в діях водія зазначених вище порушень, а відтак слід прийти до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КупАП.
На переконання суду, за таких обставин відсутній в діях позивача і склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст.35 вказаного Закону і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема, в п.п 1-3 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожнього-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/1068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатнього підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус судів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.
В силу ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Оскільки, представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем ПДР України, суд приходить до переконання про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі ст. ст. 9, 72, 77, 229, 242-246, 250, 286 КАС України, ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ст.ст. 251,258,280 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» суд,
Позов задовольнити повністю.
Постанову інспектора роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Сорочука Олексія Володимировича від 29 березня 2021 року серії ДП 18 №235431, якою піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн. скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 18 травня 2021 року.
Головуючий: В.О.Лесик