Справа № 500/1179/21
21 травня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Корфа Петра Казиміровича звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні,
зобов'язати Виконавчий комітет Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку в сумі 151 380,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2019 ОСОБА_1 був затверджений на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в Лопушненській сільській раді, йому присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 18.11.2020 позивач звільнений з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області на підставі частини першої статті 51 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до рішення Лопушненської сільської ради № 9 від 18.11.2020.
Позивач зазначає, що в день звільнення з ним не було проведено розрахунок, зокрема, щодо виплати йому вихідної допомоги відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також не було видано наказу про звільнення, як це передбачено вимогами частини другої статті 47 КЗпП України, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі статті 44, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. ОСОБА_1 відмовлено у такій виплаті з посиланням на те, що його було звільнено у зв'язку із закінченням повноважень Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради на підставі частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР.
ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради, яка полягає у невиплаті йому вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку, передбаченої положеннями статті 44, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є протиправною, оскільки порушує права, гарантовані трудовим законодавством України.
Зазначає, що проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання. До правовідносин, пов'язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. А тому припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України. Таке твердження повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі № 186/294/16-а та 06.08.2020 у справі № 186/294/16-а.
Позивач наводить розрахунок суми вихідної допомоги, відповідно до якого середня зарплата становить 25 230,00 грн, шестимісячний середній заробіток складає 151 380,00 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.04.2021 від Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради надійшов відзив на позов (а.с.31-34). Відповідач у відзиві на позов його заперечує, вказує, що спірні правовідносини не регулюються статтями 44, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Наводить положення статей 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ), відповідно до яких на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Посада, на якій перебував позивач (заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів рад), передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов'язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.
Стаття 20 вказаного Закону № 2493-ІІІ визначає підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. За правилами частини першої статті 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також за наявності інших підстав (порушення присяги, досягнення віку тощо).
Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені у статті 40 КЗпП України.
Стаття 41 ЗКпП України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, встановлює додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, при цьому жодних застережень стосовно розповсюдження вимог вказаної статті на посадових осіб місцевого самоврядування ані вказана норма, ані інші правові норми, що регулюють питання проходження служби в органах місцевого самоврядування, не містять, що виключає можливість застосування положень статті 41 КЗпП Укріпи до спірних правовідносин.
Припинення повноважень заступника сільського голови не є звільненням з ініціативи власника, оскільки така підстава зумовлена припиненням повноважень виконавчого органу сільської ради.
Відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, де міститься тлумачення змісту пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП, з якого вбачається, що вона регулює припинення повноважень окремими категоріями працівників, а саме передбачає можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб.
У свою чергу Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» № 1255-VII від 13.05.2014 положення статті 44 КЗпП також були доповнені додатковими гарантіями для осіб, повноваження яких припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме передбачена таким особам компенсація для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців. Тобто законодавець передбачив, що вихідна допомога у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців у статті 44 КЗпП має компенсаційний характер та спрямована на захист інтересів осіб, повноваження яких припинені без наведення підстав.
У випадку ж припинення повноважень заступника сільського голови наявна обґрунтована підстава, передбачена частиною першою статті 51 № 280/97-ВР закінчення строку повноважень виконавчого комітету сільської ради, що в свою чергу не передбачає підстав для виплати компенсації за припинення повноважень, оскільки наявна законодавча підстава припинення повноважень посадової особи.
Відповідач вказує на правову позицію застосовану Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 у справі № 760/9269/15-ц, де зазначено, що пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб'єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма. Зауважує, що правова позиція Верховного Суду у справі № 186/294/16-а від 31.05.2018 та від 06.08.2020, на яку посилається позивач, не підлягає до застосування до спірних правовідносин, оскільки у справі №186/294/16-а встановлені інші фактичні обставини.
Відповідач просить відмовити у позові.
Інших заяв по суті справи до суду від учасників справи не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 рішенням Лопушненської сільської ради від 03.10.2019 №826 «Про затвердження заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» був затверджений на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 04.10.2019 (а.с.6).
Розпорядженням Лопушненського сільського голови від 03.10.2019 № 88-к «Про присвоєння рангу заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Лопушненської сільської ради ОСОБА_1 » ОСОБА_1 присвоєно 7 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування (а.с.7).
Відповідні записи про прийняття на службу та присвоєння рангу внесені до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Рішенням першої сесії восьмого скликання Лопушненської сільської ради № 9 від 18.11.2020 «Про утворення виконавчого комітету ради, призначення його чисельності та затвердження персонального складу» утворено новий склад Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради, встановлено чисельність виконавчого комітету ради в складі 14 осіб, затверджено персональний склад виконавчого комітету. Таке рішення прийняте на підставі підпункту 5 пункту 1 статті 26, статті 51 Закону № 280/97-ВР.
18.11.2020 у зв'язку з затвердженням нового складу виконавчого комітету припинилися повноваження попереднього складу виконавчого комітету, до якого за посадою входив заступник сільського голови ОСОБА_1 .
На підставі цього рішення Лопушненської сільської ради № 9 від 18.11.2020 до трудової книжки позивача внесено запис про його звільнення з 18.11.2020 з посади у зв'язку із закінченням строку повноважень Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, на підставі частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.5).
04.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Лопушненської сільської ради із заявою про виплату йому вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі статті 44, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с.9).
Листом №02-07/720 від 10.12.2020 за підписом голови Лопушненської сільської ради, ОСОБА_1 було роз'яснено про те, що його звільнено у зв'язку із закінченням повноважень Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради на підставі частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР, а тому йому не може бути виплачена вихідна допомога при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку, так як його звільнення не підпадає під пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с.10).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі шестимісячного середнього заробітку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За змістом частини першої статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування, з-поміж іншого, включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (частина третя статті 51 Закону № 280/97-ВР.
Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (частина шоста статті 51 Закону № 280/97-ВР).
На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови (частина сьома статті 51 Закону № 280/97-ВР).
Приписами частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2006 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено: посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Частиною першою статті 3 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (частина третя статті 7 Закону № 2493-ІІІ).
Згідно зі статтею 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.
Правилами статті 20 Закону № 2493-ІІІ визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» цим та іншими законами України.
Судом встановлено, що позивач рішенням Лопушненської сільської ради від 03.10.2019 №826 був затверджений на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, а отже був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статей 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження сільська рада припинила у зв'язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету, до складу якого він входив за посадою, що було зумовлено виборами до Лопушненської сільської ради і формуванням нового складу цього виконавчого органу.
Посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, зокрема склад виконавчого комітету відповідної сільської ради, але й настанням інших обставин, з якими Закон пов'язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
Аналізуючи рішення першої сесії восьмого скликання Лопушненської сільської ради № 9 від 18.11.2020 «Про утворення виконавчого комітету ради, призначення його чисельності та затвердження персонального складу», яким утворено новий склад виконавчого комітету Лопушненської сільської ради, встановлено чисельність виконавчого комітету ради, затверджено персональний склад виконавчого комітету, підстави його прийняття, суд приходить до висновку, що позивача звільнено з підстав, встановлених частиною першою стаття 51 Закону № 280/97-ВР, а саме: у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого комітету у зв'язку з формуванням після виборів нового виконавчого комітету, припинення повноважень, в тому числі, посадових осіб місцевого самоврядування, які за посадою входили до цього виконавчого органу і виконували свої обов'язки на постійній основі.
Суд акцентує увагу на тому, що статтею 51 Закону №280/97-ВР врегульовано питання припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв'язку із сформуванням нового складу виконавчого комітету внаслідок проведення місцевих виборів і саме на підставі цієї статті позивач був звільнений, про що зазначено у записі в його трудовій книжці.
Позивач займав виборну та строкову посаду, а тому мав усвідомлювати наслідки сформуванням нового складу виконавчого комітету у результаті проведення місцевих виборів.
При цьому суд звертає увагу, що при здійсненні правозастосування, суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акта.
Стаття 51 Закону №280/97-ВР має на меті правове врегулювання відносини пов'язаних з формуванням виконкому ради та припинення повноважень членів такого виконкому, серед яких в обов'язковому порядку є особи, які займають виборні посади, які затверджуються відповідною радою.
У той ж час пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП, про який зазначає позивач як підставу для виплати вихідної допомоги, урегульовані питання розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Статтею 41 КЗпП України унормовано додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Зокрема, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Суд звертає увагу на те, що частину 1 статті 41 КЗпП було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 року № 255-VІІ. Зазначений Закон набрав чинності 01.06.2014 і метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства.
Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб'єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма, про що у своїх постановах наголошував Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №760/9269/15-ц (провадження № 61-151 св 17), постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020, справа №205/4196 (провадження 14-670 цс 19) пункти 15-16).
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем трудового договору з позивачем, про що йдеться в статті 41 КЗпП України, не укладалось, оскільки його посада є виборною та затверджується відповідною радою, що також унеможливлює застосування до цих правовідносин положень цієї статті КЗпП України.
Визначальною ознакою звільнення на підставі будь-якого пункту частини першої статті 41 КЗпП України є саме ініціатива власника або уповноваженого ним органу.
Обставини звільнення ОСОБА_1 з посади не є такими, що виникли з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому до них ні за яких умов незастосовний пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Водночас суд зазначає, що застосування до посадових осіб виконавчого комітету сільської ради пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП, не відповідає положенням частини четвертої статті 20 Закону №2493-ІІІ, згідно з якою перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби, оскільки це суперечить спеціальному закону, який встановлює необхідні гарантії щодо безперервності працевлаштування. Також запропоноване позивачем правозастосування створює передумови до свавільного звільнення посадових осіб виконавчих органів влади новою адміністрацією ради, що є недопустимим у правовій державі та порушує наведені вище гарантії (у даному разі мова йде не про виборні посади).
Отже, припинення повноважень у зв'язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету не слід ототожнювати з припиненням виконання повноважень керівним складом господарських товариств, що презюмується у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відтак у даному випадку наслідки та гарантії, передбачені статтею 44 КЗпП України, не застосовуються,
Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Суд вказує, що вихідна допомога є гарантією працівника у випадку звільнення з ініціативи роботодавця. В той же час, в даному випадку звільнення позивача відбулось у зв'язку із закінченням строку його повноважень, відповідно до Закону № 280/97-ВР, тобто на підставі, що передбачені іншими законами.
Оскільки позивача звільнено на підставі частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР, а вихідна допомога в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток передбачена лише в разі звільнення через припинення трудового договору з підстав пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні позивача не підлягає задоволенню, відповідач діяв правомірно і будь-якої бездіяльності по відношенню до позивача не вчинив.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №186/294/16-а є недоречними, позаяк у даній справі позивач був звільнений саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, і ухвалюючи відповідне рішення про стягнення вихідної допомоги при звільненні, Верховний Суд наголошував на тому, що розпорядження, яким позивача звільнено з посади першого заступника міського голови відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, не було спірним у цій справі, і на час вирішення Верховним Судом справи у встановленому порядку не скасовано і протиправним не визнано.
Натомість суд застосовує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 28.11.2019 у справі №541/1104/16-а, щодо непоширення положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України на правовідносини, пов'язані з припиненням служби в органах місцевого самоврядування на підставі норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також за подібних обставин прийнята постанова Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 802/2081/18-а, у якій позивача, як заступника голови Оратівської РДА, звільнено із займаної посади через закінчення строку повноважень Голови адміністрації. У постанові Верховний Суд зазначив: «Норму щодо підстави для розірвання трудового договору - припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП) запроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII з 1 червня 2014 року з метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльності. На переконання суду касаційної інстанції, у розумінні вказаної норми звільнення у відповідності до пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким Оратівська РДА не являється. Своєю чергою, позивач у розумінні вказаної норми права не є спеціальним суб'єктом, щодо якого може бути застосована така норма та врахована при прийнятті рішення щодо виплати вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП».
Отже, враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини, суд вважає, що відповідач не порушив прав позивача, позовні вимоги є необгрунтованими, у позові слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Виконавчий комітет Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (вулиця Шевченка, 12, село Лопушне, Кременецький район, Тернопільська область, 47054, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04395716).
Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.