20 травня 2021 року Справа № 480/3323/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3323/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 959240800771 від 22.12.2020, в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 62% від суддівської винагороди;
- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплатити, починаючи з 8 грудня 2020 року, призначене ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з 31 року 6 місяців 9 днів стажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Вищої ради правосуддя № 3409/0/15-20, від 08.12.2020 ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Сумського апеляційного суду у зв'язку з поданням ним заяви про відставку. 17.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, окрім інших документів необхідних для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, ним було надано відповідачу розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснений Сумським апеляційним судом. Відповідно до цього розрахунку, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 31 рік 6 місяців 9 днів. Оскільки на час звернення до відповідача з такою заявою позивач мав статус особи з інвалідністю 3 групи і отримував пенсію по інвалідності, то відповідач здійснив перерахунок з пенсії по інвалідності на щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, позивач вважає, що в порушення вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ, від 25.03.1992, ст. 8 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, від 20.12.1991, та ст. 137 ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, від 2.06.2016, при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання, незаконно визначив стаж роботи позивача на посаді судді 26 років 1 місяць 27 днів та щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 62% від суддівської винагороди, яку позивач отримував у Сумському апеляційному суді на час його звільнення з посади судді, не врахувавши до стажу його роботи на посаді судді 1 рік 11 місяців 20 днів строку проходження строкової військової служби та 3 роки 4 місяці 23 дні стажу роботи на посаді юрисконсульта у спільному агрохімічному підприємстві «Родючість», всього 5 років 4 місяці 13 днів.
Недотримання відповідачем вказаних вимог Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням 31 року 6 місяців 9 днів стажу роботи на посаді судді у розмірі 72% від суддівської винагороди, яку він отримував у Сумському апеляційному суді.
Ухвалою суду від 22.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, замінено відповідача Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області його правонаступником Головним управлінням пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі-Закон № 1402) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Згідно з матеріалами пенсійної справи загальний стаж роботи позивача складає 41 рік 10 місяці 25 днів, у тому числі суддею - 26 років 1 місяць 27 днів.
Відповідач зауважив, що згідно із ст. 137 Закону № 1402 передбачено зарахування до стажу роботи на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Інші періоди роботи до стажу суддів, що враховуються для перерахунку щомісячного грошового утримання суддів не передбачено.
Отже, пенсія позивача має обраховуватися з урахуванням 62% суддівської винагороди.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.11.1983 по 04.11.1985 проходив строкову службу в збройних силах СРСР, з 20.05.1991 по 12.10.1994 - працював на посаді юрисконсульта у спільному агрохімічному підприємстві « Родючість »; з 13.10.1994 по 16.07.2001 - працював на посаді судді Ковпаківського районного суду м. Суми; з 17.07.2001 по 11.12.2018 - працював на посаді судді апеляційного суду Сумської області; з 12.12.2018 по 08.12.2020 - працював на посаді судді Сумського апеляційного суду, що підтверджується трудовою книжкою позивача БТІ № 5980722 (а.с. 14-18).
Рішенням Вищої ради правосуддя № 3409/0/15-20 від 08.12.2020 ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Сумського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 6).
Наказом Сумського апеляційного суду від 10.12.2020 № 17-ОСГ ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату Сумського апеляційного суду 08 грудня 2020 року у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 36).
17.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 34), до якої окрім інших документів додав розрахунок стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , складений Сумським апеляційним судом від 14.12.2020 № 02-23/7/2020 (а.с. 11).
Оскільки на час звернення до відповідача з такою заявою позивач мав статус особи з інвалідністю 3 групи і отримував пенсію по інвалідності, то відповідач здійснив перерахунок з пенсії по інвалідності на щомісячне довічне грошове утримання.
Так, 22.12.2020 відповідачем прийнято рішення про перерахунок пенсії № 959240800771, згідно якого ОСОБА_1 з 11.12.2020 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке складає 62 % розміру суддівської винагороди. При прийнятті вказаного рішення відповідачем врахований стаж роботи позивача на посаді судді 26 років 1 місяць 27 днів (а.с. 9-10).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Відповідно до положень ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Як вже було зазначено судом вище, відповідачем при здійсненні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, було враховано стаж роботи на посаді судді 26 років 1 місяць 27 днів (26 повних років стажу на посаді судді).
З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, календарний період проходження строкової військової служби з 16.11.1983 по 04.11.1985 року (01 рік 11 місяців 20 днів).
Абзацом четвертим пункту 34розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача на посаду судді безстроково питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абз. 2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст.1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865(865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про статус суддів» № 1402-VIIIсудді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової служби.
Вказаний висновок узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі № 9901/382/18 провадження № 11-319сап18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року по справі № 607/8578/17.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018 року), час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Наказом Апеляційного суду Сумської області від 06.11.2002 № 25 судді ОСОБА_1 час строкової військової служби в Збройних Силах з 16.11.1983 по 04.11.1985 зараховано до судового стажу, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткову відпустку (а.с. 12).
Крім того, відповідно до ст. 137 ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, від 02.06.2016, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо яких визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На 13.10.1994, тобто на час обрання позивача суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, діяли умови для обрання суддею визначені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» № 2862- XII, від 15.12.1992, в редакції від 06.04.1994, згідно якої право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який, окрім іншого, має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
На час обрання позивача суддею він мав стаж роботи за юридичною спеціальністю на посаді юрисконсульта спільного агрохімічного підприємства «Родючість» 20.05.1991 по 12.10.1994, а саме 3 роки 4 місяці 23 дні.
Згідно наказу голови апеляційного суду Сумської області № 20-ОСГ від 20.09.2018, цей стаж роботи за юридичною спеціальністю був зарахований у стаж роботи позивача на посаді судді, внаслідок чого він отримував суддівську винагороду з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу судді (а.с. 13).
Як вбачається із розрахунку Сумського апеляційного суду від 14.12.2020 № 02-23/7/2020, стаж, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 31 рік 06 місяців 09 днів та включає період проходження строкової військової служби та період роботи на посаді юрисконсульта спільного агрохімічного підприємства «Родючість» (а.с. 11).
З урахуванням зазначеного, в даному випадку, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахований календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 16.11.1983 по 04.11.1985, що становить 1 рік 11 місяців 20 днів, та період роботи за юридичною спеціальністю на посаді юрисконсульта спільного агрохімічного підприємства «Родючість» 20.05.1991 по 12.10.1994, що становить 3 роки 4 місяці 23 дні.
Тобто, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII складає повний 31 рік (31 рік 06 місяців 09 днів).
Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із його стажу повний 31 рік повинно становити 72 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 22 % (11 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області при прийнятті рішення від 22.12.2020 в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 62% від суддівської винагороди діяло не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2020 у вищевказаній частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 16.11.1983 по 04.11.1985, що становить 1 рік 11 місяців 20 днів, та період роботи за юридичною спеціальністю на посаді юрисконсульта спільного агрохімічного підприємства «Родючість» з 20.05.1991 по 12.10.1994, що становить 3 роки 4 місяці 23 дні.
Також, суд задовольняє позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату, починаючи з 11 грудня 2020 року, призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 31 року 6 місяців 9 днів стажу роботи на посаді судді у розмірі 72% суддівської винагороди.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача з 08.12.2020, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки згідно рішення від 22.12.2020 № 959240800771 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було призначене ОСОБА_1 з 11.12.2020, а до цього він отримував пенсію по інвалідності.
Суд зауважує, що предметом спору у даній справі є розмір призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотках від суддівської винагороди, а не дата, з якої його було призначено.
Отже, позовні вимоги у вищевказаній частині задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 22.12.2020 № 959240800771 в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% від суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 16.11.1983 по 04.11.1985, що становить 1 рік 11 місяців 20 днів, та період роботи на посаді юрисконсульта спільного агрохімічного підприємства «Родючість» з 20.05.1991 по 12.10.1994, що становить 3 роки 4 місяці 23 дні.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату з 11 грудня 2020 року призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 31 року 6 місяців 9 днів, у розмірі 72% від суддівської винагороди на посаді судді Сумського апеляційного суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот) вісім грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко