21 травня 2021 року м. Рівне № 460/3260/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796XII за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17.07.2018 року; 2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796XII за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 3) зобов'язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року.
Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали, позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що строки звернення пропущені з поважних причин. Про виплату допомоги в неповному розмірі позивачу стало відомо лише з листа від 30.03.2021 року №01/5-14-1464. Також зазначає, що правопорушення є триваючим, а відповідачем не дотримано принципу "належного урядування". Просить поновити строки звернення до суду з даним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких учиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд зауважує, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Також важливо зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Більше того, суд роз'яснює, що грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування.
З огляду на вказане вище, при вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбачені чинним законодавством для вирішення спорів пов'язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші.
За правилами частини першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 09.04.2021, що стверджується відтиском на поштовому конверті.
При цьому, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17.07.2018 року, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Щодо доводів позивача про те, що про порушення свого права він дізнався з листа відповідача від 30.03.2021 № 01/5-14-1464, то на думку суду, такі не можуть бути поважною причиною пропуску строку, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не могли позбавити його можливості звернутися після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017) та ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції з 15.12.2017).
З матеріалів справи слідує, що звертаючись 23 березня 2021 року до відповідача із заявою про виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, визначеної Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач вже знав, що у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, така допомога йому виплачувалась у неналежному розмірі, а з 17.07.2018 року, не виплачувалась взагалі.
Відтак, суд вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 30 березня 2021 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Такий висновок відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Варто також зауважити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд також роз'яснює, що невиконання відповідачем приписів Закону № 796, в тому числі з урахуванням рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними певних положень Закону № 796 або інших законів, якими вносилися зміни до Закону № 796, що виразилося у невиплаті (виплаті в меншому розмірі) позивачу спірної грошової допомоги (тобто, здійснення відповідачем неналежного урядування), фактично є підставою для звернення до суду з позовом про захист порушеного права та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з таким позовом, оскільки наведена обставина жодним чином не перешкоджала позивачу звернутися до суду в межах строку звернення, визначених КАС України, як в редакції до 15.12.2017, так і після.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, не можуть вважатися поважними.
Зважаючи на норму ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
За правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Позаяк, позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цією позовною заявою, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 908грн згідно квитанції № 95 від 06.04.2021, оригінал якої знаходиться у справі.
З огляду на зазначене, позивачу слід повернути сплачений ним судовий збір у вказаній сумі.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду у справі № 460/3260/21, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, повернути ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908грн (дев'ятсот вісім гривень).
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Комшелюк