Справа № 420/2431/20
(додаткове)
21 травня 2021 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/2431/20, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року позов задоволено:
Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1
12.05.2021р. (вх. № 23689/21) до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі 63000 грн.
Згідно ч.1 ст.247 КАС України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності з ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, приватним виконавцем ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/02 від 10.02.2020 року з адвокатом Яновським Вадимом Сергійовичем.
Умовами зазначеного договору передбачено, що вартість послуг складається із вартості наданої правової допомоги в залежності від кількості витрачених годин на її надання та гонорару успіху, що виплачується замовником в залежності від результату вирішення спору. Вартість 1 години надання правової допомоги за даним договором становить 1000,00 грн. (одна тисяча гривень), без ПДВ. У випадку досягнення позитивного результату для Замовника він додатково сплачує виконавцю гонорар успіху в розмірі 50000,00 грн.
08.04.2021 року адвокатом Яновським В.С. та приватним виконавцем ОСОБА_1 було складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1, відповідно до якого позивачем було прийнято надані адвокатом послуги, пов'язані із розглядом справи №420/2431/20, на загальну суму 11000 грн.
21.04.2021 року адвокатом Яновським В.С. та приватним виконавцем ОСОБА_1 було складене акт приймання-передачі наданих послуг № 2, відповідно до якого позивачем було прийнято надані адвокатом послуги, пов'язані із розглядом справи № 420/2431/20, на загальну суму 52000 грн., в т.ч. суму гонорару успіху в сумі 50000 грн, нарахування якого передбачено п.п.3.2, 3.3 договору про надання правової допомоги № 01/02 від 10.02.2021 року.
Платіжними дорученнями №2243 та № 2248 від 23.04.2021 року позивачем було сплачено на користь адвоката Яновського В.С. витрати на правову допомогу відповідно до умов договору № 01/02 від 10.02.2021року в сумі 63000,00 грн.
Згідно ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст.134 КАС України).
За приписами ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
17.05.2021р. та 19.05.2021р. від Міністерства юстиції України до суду надійшли заперечення на клопотання позивача, в яких зазначено, що з наданої представником Позивача таблиці демонстрації витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку гонорару за договором вбачається, що такі послуги, як аналіз законодавства, що регулює спірні відносини, пошук необхідної судової практики, підготовка заяви про намір подати докази понесених витрат на правничу допомогу, направлення її відповідачам та до СУДУ: підготовка клопотання про залучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, його належне оформлення і направлення відповідачам; підготовка письмових пояснень; підготовка адвокатського запиту є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Крім того зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Міністерство юстиції України вважає, що гонорар успіху в розмірі 50000 грн не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаної адвокатом роботи, часом, витраченим адвокатом на виконання цієї роботи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд враховує, що дана справа є справою незначної складності; розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.
Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному опису робіт (наданих послуг) переліком.
Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4540,00 грн.
Згідно ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, враховуючи, що судом не вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення від 21 квітня 2021 року у справі № 420/2431/20, суд дійшов до висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись ст.ст.139,143,205,241,247,252 КАС України суд, -
Заяву представника позивача представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/2431/20, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) та на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (65039, м.Одеса, просп. Гагаріна, 12-А, БЦ «Шевченківський») судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4540,00 грн.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко