Справа № 420/1616/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Селих Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКОМ” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКОМ” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2020р. №3332/15-32-04-12.
Ухвалою суду від 08.02.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.05.2021р., яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача по справі з Головного управління ДПС в Одеській області ( код ЄДРПОУ 43142370, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул.Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що ТОВ«ОКОМ» у лютому 2020 року скористалось своїм правом з подачі уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2016, 2017, 2018 роки. Позивач вказав, що приймаючи до уваги Наказ Міністерства Фінансів України № 193 від 10.08.2000р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №515/4736 від 17 серпня 2000 року про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів” за 2016 рік в уточнюваній декларації було враховано збиток в розмірі 288 692 грн. у зв'язку зі значним падінням курсу гривні при перерахуванні тіла кредиту в іноземній валюті. Згідно норм звітності, що діють, ці зміни послідовно відображаються в податкових деклараціях за 2017 рік, 2018 рік та звітній декларації 2019 року, які були надані до Державної служби статистики у єдине вікно пдання електронних документів, у паперовому вигляді. Позивач вказав, що до TOB “ОКОМ” повідомлень від контролюючого органу, щодо невизнання уточнюваних податкових декларацій не надходило, а в електронному реєстрі податкових накладних було відображено квитанцію із поміткою отримано -підтвердженням поданої звітності є квитанції № 1,2. Як зазначив позивач, про те що подані уточнюючи декларації з податку на прибуток за 2016, 2017 та 2018 року не були визнані податковою, ТОВ “ОКОМ” дізналося лише із акту про результати камеральної певірки податкової звітності з податку на прибуток № 385/15-32-04-12/37946597 від 06.11.2020 р. Позивач вказав, що наказом №897 зареєстровано лише форму декларації з податку на прибуток та, що подана позивачем звітність відповідає формі. Поряд з цим, позивач вказав, що викладені в актах висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства виходять за межі предмета камеральної перевірки, а акт перевірки було направлено на сьомий календарний день, всупереч вимогам ст. 42 ПК України. Також, як зазначив позивач, камеральна перевірка уточнюючого розрахунку в силу положень п. 76.3 ст.76 Податкового кодексу України може бути проведена лише протягом 30 днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання.
Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 05.03.2021р., вказавши, що порушення виникло у зв'язку з тим, що підприємством були враховані дані уточнюючих декларацій з податку на прибуток за 2016, 2017 та 2018 роки, які були не визнані податковою звітністю, так як податкові декларації було надано з порушенням вимог пункту 46.2 статті 46, статті 137 Податкового кодексу України. Таким чином, як зазначив відповідач, підприємством безпідставно перенесено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років -14 413 089 грн., що призвело до завищення збитків в сумі 14 413 089 грн., заниження об'єкту оподаткування на 10 705 559 грн. по рядку 04 декларації та заниження податку на прибуток на 1 927 001 грн. по рядку 06, 17, 19 декларації та зазначене порушення призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 927 001,00 грн. За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 30.03.2018 року №385/15-32-04- 12/37946597, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 3332/15-32-04-12 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 927 001,00 гривень за податковими зобов'язаннями, та на 481 750,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідач вказав, що листом ГУ ДПС в Одеській області від 19.02.2020 №2457/10/25-32-04-07 ТОВ «ОКОМ» було повідомлено, що уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2016, 2017 роки надані з порушенням вимог п. 46.2 ст. 46, ст. 137 ПК України та не визнані податковою звітністю. Листом ГУ ДПС в Одеській області від 20.02.2020р. №2549/10/25-32-04-07 ТОВ «ОКОМ» було повідомлено, що уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік надано з порушенням вимог п. 46.2 ст. 46, ст. 137 ПК України та не визнано податковою звітністю. Зазначені листи про невизнання податкової звітності було направлено платнику в поштовому конверті, який було повернуто поштою 07.05.2020 року у зв'язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин та посилаючись на те, що у додатках до відзиву наявні докази направлення зазначених листів на адресу позивача, які були повернуті на адресу контролюючого органу, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог товариства у повному обсязі.
15.03.2021р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначив, що не погоджується із відзивом відповідача, додатково зазначивши, що з урахуванням п.12, 14 Порядку №557 позивачем уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2016, 2017, 2018 роки вважають прийнятими та, що листування контролюючих органів з платниками податків здійснюється засобами електронного зв'язку шляхом надіслання в електронний кабінет.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
06.11.2020р. головним державним ревізором - інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 2019 рік платника податку ТОВ «ОКОМ», за результатами якої складено акт №385/15-32-04-12/37946597(а.с.17-19 т.1).
У ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено, що у порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України ТОВ «ОКОМ» завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування, визначеного відповідно до п.54.1 ст.54, п.57.1 гл. 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та вимог Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015р. №897. Так, підприємством у дод РІ ряд. 3.2.4 перенесено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років -16162930,00грн., що призвело до від'ємного значення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України в сумі 16162930,00грн. у ряд. 03 декларації. Однак підприємством було задекларовано в декларації з податку на прибуток за 2019 рік фінансовий результат до оподаткування (прибуток) в сумі 1749841,00грн. Порушення виникло у зв'язку з тим, що підприємством були враховані данні уточнюючих декларацій з податку на прибуток за 2016, 2017, 2018 роки, які були не визнані податковою звітністю, так як податкові декларації було надано з порушенням вимог п. 46.2 ст.46, ст.137 Податкового кодексу України. Таким чином, підприємством безпідставно перенесено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років-14413089,00грн., що призвело до завищення збитків в сумі 14413089,00грн., заниження об'єкту оподаткування на 10705559 грн. по ряд. 04 декларації та заниження податку на прибуток на 1927001 грн. по ряд. 06, 17, 19 декларації.
Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 17.12.2020р. №3332/15-32-04-12 на підставі акту №385/15-32-04-12/37946597 від 06.11.2020р. збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1927001,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 481750,25грн. (а.с.15 т.1).
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 76.1. ст.76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Таким чином, Податковим кодексом України не передбачено обов'язку контролюючого органу повідомляти платника податків про проведення камеральної перевірки.
Згідно із п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 48.3 ст.48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);місцезнаходження (місце проживання) платника податків;найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п.49.11. ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Згідно з пунктом 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
За приписами пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Статтею 50 ПК України регламентовано особливості внесення змін до податкової звітності.
Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи, ТОВ“ОКОМ” направлено уточнюючі декларації з податку на прибуток за 2016, 2017, 2018 роки у зв'язку зі збитками у 2016 році у розмірі 15288 692,00 грн., пов'язані з падінням курсу гривні при перерахуванні тіла кредиту в іноземній валюті.
Згідно квитанцій №2 уточнюючі декларації з податку на прибуток за 2017, 2018, 2019 роки доставлено до ДПС та прийнято -18.02.2020р, 19.02.2020р. та 20.02.2020р.(а.с.69, 86, 105 т.1).
Таким чином, на момент прийняття податкового повідомлення - рішення від 17.12.2020р. №3332/15-32-04-12 контролюючим органом було отримано від ТОВ “ОКОМ” уточнюючі показники податкових зобов'язань з податку на прибуток, однак не врахувало під час його прийняття.
Щодо посилання Головного управління ДПС в Одеській області на листи відповідача від 19.02.2020 №2457/10/25-32-04-07 та від 20.02.2020 №2549/10/25-32-04-07, яким ТОВ «ОКОМ» було повідомлено, що уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2016, 2017,2018 роки надані з порушенням вимог п. 46.2 ст. 46, ст. 137 ПК України та не визнані податковою звітністю, суд зазначає наступне.
Згідно п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною. Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків). Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року. Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності", подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність. Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.
Статтею 137 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати.
У матеріалах справи наявні листи Головного управління ДПС в Одеській області від 19.02.2020 №2457/10/25-32-04-07 та від 20.02.2020 №2549/10/25-32-04-07, яким ТОВ«ОКОМ» було повідомлено, що уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2016, 2017,2018 роки надані з порушенням вимог п. 46.2 ст. 46, ст. 137 ПК України та не визнані податковою звітністю (а.с.159-160).
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи так і у відзиві на позовну заяву Головним управлінням ДПС в Одеській області не зазначено яким саме вимогам, що передбачені п.46.2 ст. 46 та ст.137 Податкового кодексу України не відповідають уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток.
При цьому, як вбачається з уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України, вказані декларації в собі містять.
Суд зазначає, що вказані листи Головного управління ДПС в Одеській області від 19.02.2020р. №2457/10/25-32-04-07 та від 20.02.2020р. №2549/10/25-32-04-07 є необґрунтованим та невмотивованим, не містить конкретних підстав та мотивів неприйняття уточнюючих декларацій.
В свою чергу, вживання податковим органом загального посилання на невідповідність декларацій статтям Податкового кодексу України без конкретизації, не може вважатись обгрунтованим.
За таких обставин, оскільки відповідачем не встановлено дійсний обов'язок платника зі сплати податку на прибуток, з урахуванням даних уточнюючих декларацій, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.12.2020р. №3332/15-32-04-12, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 21202,00грн.сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКОМ” - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2020р. №3332/15-32-04-12.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул.Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКОМ” (код ЄДРПОУ 37946597, м.Одеса, вул.. Мала Арнаутська,100) сплачений судовий збір у сумі 22270,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 21.05.2021р.
Суддя К.О. Танцюра