Справа № 420/3174/21
21 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн.; скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн.
Ухвалою суду від 25.03.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що він був зареєстрований як самозайнята особа (адвокат) і здійснював незалежну адвокатську діяльність. У 2016 р. позивач захворів та отримав інвалідність 1 групи і не має можливості, в силу обмежень, займатися індивідуальною адвокатською діяльністю та отримувати від цієї діяльності дохід. У лютому 2017 року позивач зареєстрував ПП "Тім Юрис" та, з серпня 2018 року очолив вказане підприємство в якості директора і починаючи з серпня 2018 року по теперішній час є працівником ПП "Тим Юрис", отримує дохід у вигляді заробітної плати від діяльності у зазначеному підприємстві. Позивач вказав, що від заробітної плати, при кожній виплаті, здійснюються всі необхідні податкові відрахування, в тому числі і єдиний соціальний внесок. Позивач зазначив, що виходячи з того, що фактично з грудня 2015 року він не отримував дохід від незалежної адвокатської діяльності, та враховуючи гарантії захисту прав інвалідів він не мав обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску. Позивач зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Разом з тим, позивач, посилаючись на практику ЄСПЛ зазначив, що вважає, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію «пропорційності», адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами позивача як особистості, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем, та підтверджена неможливістю займатися діяльністю, яка регламентується як самозайнята, а тому відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-7389-52.
12.04.2021р. до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, вказавши, що обов'язок стати на облік в контролюючих органах як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності. Платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до п.5 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для таких платників є сума доходу ( прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід ( прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, така особа зобов'язана визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до ЗУ « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, як зазначив відповідач, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та відповідно відповідачем правомірно прийнято вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
06.11.2020р. ГУ ДПС в Одеській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 про те, що станом на 31 жовтня 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 складає 35 584,27 грн.(а.с.51). Зазначена вимога направлялась на адресу ОСОБА_1 , однак повернулась із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52).
Як вбачається з інтегрованої картки платника зазначена заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 35 584,27грн. виникла за період з квітень 2018 року по жовтень 2020 року(а.с.54-60).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК дає визначення поняттю працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19.
Як зазначалось позивачем та вбачається з матеріалів справи (дані Пенсійного фонду щодо страхувальника ОСОБА_1 ) та не спростовано відповідачем, позивач з серпня 2018 року по листопад 2020 року працював в ПП «Тим Юрис» на посаді директора підприємства та отримував заробітну плату, з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 працевлаштований в ПП «Тим Юрис» та сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як працівник вказаного підприємства, суд приходить до висновку, що стягення відповідачем єдиного внеску з ОСОБА_1 , як самозайнятої особи суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску та відповідно позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн. та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн.
Скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, м.Одеса, вул. Семінарська,5) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7389-52 від 06.11.2020р. у розмірі 35584,27грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра