Справа № 420/4099/21
21 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №795-VIII від 25.02.2021 р. «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської область у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, наступним громадянам: 1.32. ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки, які передані в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228 - 30,00 га, 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, або іншої вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має намір отримати земельну ділянку із земель комунальної власності Куяльницької сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара.
Позивач вказав, що рішенням Одеського Окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі №420/6698/19 вирішено: визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області; зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Мардарівка та Перишори на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду.
Куяльницька сільська рада повторно розглянула звернення, але відмовила надати дозвіл позивачу.
Позивач вказав, що Куяльницька сільська рада одним громадянам надає такі ділянки за рахунок сформованих земельних ділянок загальним масивом значно більшим 2.00 га, а іншим громадянам безпідставно і необґрунтовано відмовляє. В обґрунтуванні відмови Куяльницька сільська рада не зазначає, що не надає земельні ділянки у зв'язку з тим, що зазначені земельні ділянки сформовані.
У зв'язку з цим позивач повторно подав до Куяльницької сільської ради заяву на отримання різних дозволів, які по суті зводяться до одного і того ж, щоб отримати у власність земельну ділянку площею 2 га. Різниця між дозволами в тому, що при отримання земельної ділянки за рахунок несформованої земельної ділянки потрібно спочатку отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, а при отриманні земельної ділянки за рахунок сформованої земельної ділянки потрібно отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
15.10.2020 року позивач подав до Куяльницької сільської ради у Подільському районі Одеської області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок інших земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки, які передані в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228 - 30,00 га, 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області.
Позивач вказав, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням ним не використано.
Позивач зазначив, що відповідачем не оприлюднена інформація про вільні земельні ділянки комунальної власності, на які громадяни можуть отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га.
Тому, позивач самостійно вибрав вказані земельні ділянки та впевнився, що на публічній Кадастровій карті Держгеокадастру позначено: «Кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228, 5122984800:01:001:0385 «Тип власності: Комунальна власність Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)».
25.02.2021 року Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області розглянула звернення позивача та прийняла рішення від 25.02.2021 року №795-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в якому пунктом 1 вирішила відмовити у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, наступним громадянам: 1.32. ОСОБА_1 .
Вказане рішення позивач вважає протиправним.
Ухвалою від 23.03.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Роз'яснено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
09.04.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що рішенням сесії від 25.02.2021 року №795-VIII “Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” позивачу було відмовлено у наданні дозволу на підставі ч.7 ст.118 ЗК України.
Відповідач вважав, що дане рішення прийнято до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 15.10.2020 року ОСОБА_1 подав до Куяльницької сільської ради у Подільському районі Одеської області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок інших земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки, які передані в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228 - 30,00 га, 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області (а.с. 17).
До заяви позивачем було надано копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228 - 30,00 га, 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, за межами населеного пункту.
25.02.2021 року Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області прийняла рішення №795-VIII “Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства”, в якому пунктом 1 вирішила відмовити у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, наступним громадянам: зокрема, 1.32. ОСОБА_1 (а.с. 53-57).
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної або комунальної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.
Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав, а позивач у заяві від 15.10.2020 року підтвердив, що він такого права не використав.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
У ч.6 ст.79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про землеустрій”:
- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Тобто, згідно з ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв рішення №795-VIII від 25.02.2021 року “Про відмову у наданні дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства”, в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, наступним громадянам: 1.32. ОСОБА_1 .
Жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу відповідач в оскаржуваному рішенні не конкретизував, лише процитувавши вказану норму закону, без зазначення того, в чому саме полягає: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Така відмова є формальною, а спірне рішення є таким, що не відповідає принципу юридичної визначеності, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Також суд зауважує, що відповідач порушив встановлений частиною 7 ст.118 ЗК України місячний строк розгляду заяви позивача від 15.10.2020 року, ухваливши оскаржуване рішення лише 25.02.2021 року.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до п. 2, 4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер: 5122984200:01:002:0228 - 30,00 га, її цільове призначення - "01.02 Для ведення фермерського господарства", і вказана земельна ділянка перебуває в оренді іншої фізичної особи з 28.10.2013 року, номер запису про право в державному реєстрі прав - 3270402 (а.с.51-52).
Таким чином, дана земельна ділянка з кадастровим номером 5122984200:01:002:0228 площею 30,00 га не є вільною.
Щодо іншої земельної ділянки, запитуваної позивачем, з кадастровим номером 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, то вказана земельна ділянка згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за цільовим призначенням - "16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)", категорія земель - "земля сільськогосподарського призначення", вид використання - "землі запасу". Тобто вказана земельна ділянка є вільною.
Крім того, з офіційного сайту відповідача за посиланням https://kuyalnyksr.odessa.gov.ua/ судом з'ясовано, що 25.02.2021 року Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області прийняте рішення № 947-VIII, яким затверджено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставаляється на земельні торги окремими лотами у 2021 році, та про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах. Серед земельних ділянок, право оренди на які виставлено на торги, за номером 1 у додатку № 1 до рішення значиться земельна ділянка з кадастровим номером 5122984800:01:001:0385 площею 113,6620 га (а.с.58-60).
Суд зауважує, що вказане рішення № 947-VIII від 25.02.2021 року було прийняте вже після ухвалення відповідачем рішення №795-VIII від 25.02.2021 року, а тому рішення № 947-VIII від 25.02.2021 року не могло бути перешкодою для надання позивачу відповідного дозволу на розробку технічної документації з землеустрою. Крім того, відповідач на дану обставину в оскаржуваному рішенні №795-VIII від 25.02.2021 року не посилається.
За викладених обставин, враховуючи повторне порушення відповідачем прав позивача на отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі № 420/6698/19 (рішення в ЄДРСР №87231932), та в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про можливість органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення на користь позивача, яке виключає право відповідача діяти на власний розсуд, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки, яка передана в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984800:01:001:0385 - 113,6620 га, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, де відповідачем також був орган місцевого самоврядування у подібних правовідносинах.
При цьому, вимога позивача в частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки за рахунок "іншої вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області" - задоволенню не підлягає, оскільки така вимога є неконкретною, і заява позивача не містила відомостей документації із землеустрою з позначкою орієнтовного місця розташування "інших вільних земельних ділянок" на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122984200:01:002:0228 площею 30,00 га, то як зазначено судом вище, вона не є вільною. Тому в частині вимог позивача відносно цієї земельної ділянки також слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Також у прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що позивач не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Опальком О.М., попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, акт виконаних робіт від 17.03.2021 року та квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт 17.03.2021 року на суму 5000 грн. (а.с. 10-11, 23, 26).
Суд зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України.
Тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Часткове задоволення позову не впливає на розподіл судових витрат, оскільки друга вимога позивача є похідною від основної вимоги про протиправність рішення.
З огляду на зазначене, стягненню підлягають судові витрати у розмірі 5908 грн. (судовий збір у розмірі 908 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (вул. Соборна, 105, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 04379835) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №795-VIII від 25.02.2021 р. «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської область у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, наступним громадянам: 1.32. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки, яка передана в комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122984800:01:001:0385 - 113,6620 га, за межами населеного пункту в Подільському районі Одеської області.
У задоволенні решти позову - відмовити.
У встановленні судового контролю - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5908 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів