Рішення від 20.05.2021 по справі 420/4237/20

Справа № 420/4237/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про стягнення середнього заробітку, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 2 березня 2020 року по 13 березня 2020 року включно в розмірі 13076,01 грн. шляхом перерахування коштів в АТ «Райффайзен Банк Аваль», у якому позивач має відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 та перебуває на зарплатному картковому обслуговуванні з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (з урахуванням строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)).

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- 27 лютого 2020 року позивачем подано на ім'я прокурора Одеської області заяву, що зареєстрована в ІСЕД за № 05/1-86вн-20, про звільнення з 02 березня 2020 року з посади прокурора прокуратури Одеської області та з органів прокуратури за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Наказом виконувача обов'язків прокурора Одеської області Заперченка В.С. від 02 березня 2020 року № 449к, згідно з заявою позивача від 27 лютого 2020 року позивача звільнено з 2 березня 2020 року з посади прокурора прокуратури Одеської області та з органів прокуратури за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Цим наказом зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Одеської області провести з позивачем розрахунок;

- в силу вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Днем мого звільнення є останній робочий день - 02 березня 2020 року. Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлено вимогу, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, обов'язок з виплати середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України виникає у роботодавця у разі не проведення зі звільненим працівником розрахунку у день звільнення;

- згідно з розрахунковим листом від 02 березня 2020 року, у день звільнення прокуратурою Одеської області належало позивачу сплатити наступні суми: матеріальну допомогу у розмірі 30510,00 грн., заробітну плату (без премії) за один відпрацьований позивачем у березні 2020 року робочий день (02 березня 2020 року) у розмірі 649,40 грн., індексацію доходу у розмірі 17,72 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у кількості 69 днів у розмірі 62063,43 грн., усього на суму - 93241,24 гривень. За утриманням з цієї суми прибуткового податку та військового збору прокуратурою області відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України належало виплатити позивачу у день звільнення (02 березня 2020 року) 75059,19 гривень. Спір щодо належних до сплати сум між позивачем та прокуратурою області відсутній. Проте у день звільнення, 02 березня 2020 року, прокуратурою Одеської області, яку завчасно заявою від 27 лютого 2020 року повідомлено про звільнення позивача з 02 березня 2020 року з посади прокурора прокуратури Одеської області та з органів прокуратури за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», позивачу не було виплачено жодних сум;

- остаточний розрахунок прокуратурою Одеської області проведено з позивачем лише 13 березня 2020 року шляхом зарахування належної позивачу при звільненні грошової суми у розмірі 75059,19 грн. на картковий рахунок, що підтверджується історією по картковому рахунку НОМЕР_1 з 01.03.2020 по 14.04.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль». Оскільки право позивача на отримання остаточного розрахунку у день звільнення 02 березня 2020 року прокуратурою Одеської області було порушено, тому 17 березня 2020 року позивачем через скриньку «Для звернень громадян» прокуратури Одеської області (у зв'язку з карантином через пандемію коронавірусу) подано заяву, яку зареєстровано за № 16333-20, з питання затримки виплати мені прокуратурою Одеської області належних сум при звільненні, з урахуванням обов'язкових податків та зборів, у розмірі 75059,19 грн. та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні. Час затримки по день фактичного розрахунку прокуратури Одеської області зі мною склав 12 календарних днів (з 02 березня 2020 року по 13 березня 2020 року);

- у заяві позивач просив виплатити середній заробіток за весь час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України, тобто з 2 березня 2020 року по 13 березня 2020 року включно та зазначив, що здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Про результати розгляду заяви позивач також просив повідомити та надати розрахунок середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні;

- 14 квітня 2020 року позивачем отримано лист прокуратури Одеської області за підписом начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера прокуратури Одеської області Слісаренко А.О. від 31 березня 2020 року № 18-299вих-20, який не містить відомостей про допущене правопорушення по затримці вказаного розрахунку з позивачем, причини невиплати середнього заробітку у день звільнення та у ній також не зазначено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні в період з 02 березня 2020 року по 13 березня 2020 року включно. Відповідь прокуратури області від 31.03.2020 № 18-299вих-20 свідчить про відмову в задоволенні заяви про виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні;

- за таких обставин позивачем 14 квітня 2020 року повторно надіслано заяву замовним листом з повідомленням про вручення до прокуратури Одеської області з вимогами: - повторно розглянути заяву від 17 березня 2020 року з питання затримки виплати позивачу прокуратурою Одеської області належних сум при звільненні; - надати розрахунок середнього заробітку за весь час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні; - виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні, тобто з 02 березня 2020 року по 13 березня 2020 року;

- листом прокуратури Одеської області від 22.04.2020 № 18-321вих-20 позивача повідомлено, що «кошти для виплати заробітної плати були нараховані та замовлені в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області 12.03.2020. 13.03.2020 кошти в сумі 75059,19 грн. були зараховані на картковий рахунок позивача відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Таким чином відповідачем підтверджено, що розрахунок з позивачем було проведено не у день звільнення, а лише 13 березня 2020 року, та жодних дій спрямованих на своєчасний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме 02 березня 2020 року, у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України ним вчинено не було;

- закон не пов'язує неможливість своєчасного остаточного розрахунку роботодавця з працівником у день його звільнення з встановленим роботодавцем порядком обліку робочого часу. За таких обставин затримання з виплати позивачу 02 березня 2020 року остаточного розрахунку при звільненні сталося виключно з вини прокуратури Одеської області. Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку позивачу до теперішнього часу не виплачено, розрахунок такого заробітку відповідачем йому також не надано;

- при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України, визначальним є з'ясування тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, тобто, невиплата або несвоєчасна виплата належних йому сум, та наявність у цьому вини власника або уповноваженого ним органу. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 806/82/17, Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13;

- з огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який регулював би питання розрахунку середньої заробітної плати прокурора, на підставі п. 6 ст. 7 КАС України до спірних правовідносин застосовуються наведені вище приписи КЗпП України, та приписи, що регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників, в частині визначення періоду, за який враховується середня заробітна плата;

- за своєю природою компенсація за час затримки розрахунку при звільненні є мірою покарання роботодавця за неналежне виконання обов'язків і сплачується на користь працівника. Такий правовий висновок відображений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 справа № 910/4518/16;

- наведені у відзиві на позов заперечення позивач не визнає, оскільки ними не спростовується правомірність заявлених позивачем та підтверджених наданими доказами вимог згідно з положеннями статті 116 КЗпП України про те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, у моєму випадку - 02 березня 2020 року. Вказаний відзив підтверджує фактичну затримку з вини відповідача остаточного розрахунку зі мною до 13 березня 2020 року включно та не вчинення відповідачем послідовних, активних дій, спрямованих на проведення розрахунку в день звільнення. Відповідачем також не наведено правової підстави, яка б дозволяла йому проводити остаточний розрахунок при звільненні після складання табелю використання робочого часу та надходження його до відділу фінансування та бухгалтерського обліку для нарахування заробітної плати. Закон не звільняє роботодавця від обов'язку остаточного розрахунку з працівником у день його звільнення у зв'язку із встановленим роботодавцем порядком обліку робочого часу. Затримка з виплати позивачу 02 березня 2020 року остаточного розрахунку при звільненні сталася виключно з вини прокуратури Одеської області;

- відповідачем порушено вимогу ч. 1 ст. 117 КЗпП України про те, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому наявні правові підстави для притягнення прокуратури Одеської області до відповідальності у вигляді обов'язку сплатити середній заробіток відповідно до статті 117 КЗпП України.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі наказу прокуратури Одеської області від 02.03.2020 № 449к його звільнено з посади прокурора відділу прокуратури області та з органів прокуратури за власним бажанням згідно заяви від 27.02.2020 відповідно до пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- цим же наказом від 02.03.2020 також визначено провести розрахунок при звільненні позивача;

- відділом фінансування та бухгалтерського обліку на підставі вказаного наказу, табелю обліку робочого часу та довідки відділу кадрів щодо кількості невикористаних позивачем відпусток наразі проведено остаточний розрахунок при звільненні. Так, за нарахуванням: - матеріальна допомога на оздоровлення - 30510,69 грн.; - оклад (за 1 робочий день) - 272,86 грн., - вислуга років - 109,14 грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи - 267,40 грн., компенсація невикористаних відпусток (69 днів) - 62063,43 грн., індексація - 17,72 грн.;

- згідно положень глав IV - VІІ Кодексу законів про працю України в прокуратурі області ведеться табель обліку використання робочого часу - основним документом для нарахування заробітної плати працівникам та дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним працівником;

- табель обліку використання робочого часу відділу організації представництва в суді, в якому працював ОСОБА_1 за березень 2020 року, надійшов до відділу фінансування та бухгалтерського обліку 11.03.2020, оскільки надання цього звітного документу передбачено двічі на звітний місяць до 10 та 22 числа відповідно для забезпечення виплати заробітної плати двічі на місяць (авансу та основної частини заробітної плати), у зв'язку із чим грошові кошти для виплати заробітної плати були своєчасно нараховані та замовлені в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області 12.03.2020;

- з урахуванням обов'язкових податків та зборів 13.03.2020, на картковий рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» було перераховано кошти в сумі 75059,19 грн.;

- із урахуванням вказаного, прокуратурою області вчинено дії для виплати коштів та здійснення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у єдиний можливий спосіб - за даними табелю обліку використання робочого часу як звітного бухгалтерського документу, на підставі якого можливе таке нарахування і виплата коштів;

- викладене свідчить про відсутність вини прокуратури області у спірних правовідносинах як роботодавця в розумінні статей 116, 117 КЗпП України, що виключає відповідальність відповідача та є підставою відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

31.07.2018 року наказом № 1511к від 31.07.2018 позивача призначено на посаду прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області. (а.с.11)

2 березня 2020 року прокуратурою Одеської області, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про прокуратуру», прийнято наказ № 449к (а.с.14), яким наказано:

- звільнити позивача з посади прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 02 березня 2020 року за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- відділу фінансування та бухгалтерського обліку провести розрахунок.

Не погоджуючись з невиплатою позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2 березня 2020 року по 13 березня 2020 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано, зокрема, копії (а.с.16-27):

- розрахункового листа про нарахування за березень 2020 12.03.2020 року;

- історії по картковому рахунку з 01.03.2020 по 14.04.2020, відповідно до якої, зокрема, дата транзакції (заробітна плата) в сумі 75059,19 грн. - 12.03.2020, дата списання -13.03.2020;

- заяви позивача від 17.03.2020 року до відповідача з проханням виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні сум з 2 по 13 березня включно, з наданням розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні;

- листа-відповіді відповідача № 18-299вих-20 від 31.03.2020 на заяву позивача від 17.03.2020, у якому зазначено таке:

- відділом фінансування та бухгалтерського обліку на підставі наказу від 02.03.2020 № 449к та довідки відділу кадрів щодо кількості невикористаних відпусток проведено остаточний розрахунок при звільненні;

- нарахування: матеріальна допомога на оздоровлення - 30510,69 грн.; оклад (за 1 робочий день) - 272,86 грн.; вислуга років - 109,14 грн.; надбавка за виконання особливо важливої роботи - 267,40 грн.; компенсація невикористаних відпусток (69 днів) - 62063,43 грн.; індексація - 17,72 грн.;

- в урахуванням обов'язкових податків та зборів на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» було перераховано кошти в сумі 75059,19 грн.;

- скарги позивача від 15.04.2020 року на не розгляд порушеного у заяві від 17.03.2020 року питання та залишення заяви без розгляду по суті;

- листа-відповіді відповідача № 18-321вих-20 від 22.04.2020 на скаргу позивача, у якому зазначено таке:

- на виконання вимог глав IV - VІІ Кодексу законів про працю України в прокуратурі Одеської області ведеться табель обліку використання робочого часу;

- він являється основним документом для нарахування заробітної плати працівникам та дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним працівником;

- табель заповнює відповідальна особа, яка визначена в структурному підрозділі, підписує керівник підрозділу та здійснює перевірку працівників відділу роботи з кадрами. Після перевірки Табель передають до відділу фінансування та бухгалтерського обліку для нарахування заробітної плати;

- оскільки, оформлений згідно чинного законодавства, Табель обліку використання робочого часу відділу організації представництва в суді за березень 2020 року надійшов до відділу фінансування та бухгалтерського обліку 11.03.2020, кошти для виплати заробітної плати були нараховані та замовлені в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області 12.03.2020;

- 13.03.2020 кошти в сумі 75059,19 грн. були зараховані на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- Табеля обліку використання робочого часу за березень 2020 року;

- довідки № 548 від 12.03.2020 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), виданої прокуратурою Одеської області станом на 02.03.2020 року, із довідковим зазначенням, що чинна заробітна плата за відповідною посадою прокурора відділу становить 27843,03 грн.;

- довідки про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсій) № 548/1 від 12.03.2020 року, виданої прокуратурою Одеської області, відповідно до якої останньому нарахована заробітна плата, зокрема, за: грудень 2019 року - 28761,91 грн.; січень 2020 року - 16215,50 грн.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що остаточний розрахунок при звільненні позивача здійснено відповідачем 13.03.2020 року.

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Кодексом законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП).

Як встановлено судом вище 2 березня 2020 року прокуратурою Одеської області, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про прокуратуру», прийнято наказ № 449к (а.с.9), яким наказано:

- звільнити позивача з посади прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 02 березня 2020 року за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- відділу фінансування та бухгалтерського обліку провести розрахунок.

Відповідачем здійснено остаточний розрахунок з позивачем 13.03.2020 року.

Відповідно до абз. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до абз. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі № 0540/9613/18-а, від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як встановлено судом, позивача звільнено з посади 02.03.2020 року, а повний розрахунок із ним проведений 13.03.2020 року.

Оскільки кошти перераховані позивачу 13.03.2020 року, відтак період затримки визначається із 02.03.2020 по 12.03.2020 включно та складає 11 календарних днів, а не 12 днів, як вказано позивачем. Тобто, позивачем до розрахунку періоду затримки помилково включено 13.03.2020 року - день фактичного розрахунку.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог позивача за 13.03.2020 року - слід відмовити.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 0540/9613/18-а.

При цьому щодо обґрунтування заперечень відповідача проти позовних вимог, із посиланням на те, що: згідно положень глав IV - VІІ Кодексу законів про працю України в прокуратурі області ведеться табель обліку використання робочого часу - основним документом для нарахування заробітної плати працівникам та дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним працівником; табель обліку використання робочого часу відділу організації представництва в суді, в якому працював ОСОБА_1 за березень 2020 року, надійшов до відділу фінансування та бухгалтерського обліку 11.03.2020, оскільки надання цього звітного документу передбачено двічі на звітний місяць до 10 та 22 числа відповідно для забезпечення виплати заробітної плати двічі на місяць (авансу та основної частини заробітної плати), у зв'язку із чим грошові кошти для виплати заробітної плати були своєчасно нараховані та замовлені в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області 12.03.2020, - слід зазначити таке.

По-перше, ні позивачу з листом-відповіддю відповідача № 18-321вих-20 від 22.04.2020 на скаргу позивача, у якому зазначено аналогічні зі змістом відзиву обставини, ні суду відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вищезазначених відповідачем обставин, як таких, що, на думку відповідача, свідчать про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних останньому, як звільненому працівникові, сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

По-друге, відповідачем не наведено жодних правових підстав (законодавчих норм), з яких відповідач вважає, що наведені відповідачем обставини звільняють відповідача від обов'язку виконання вимог ст. 116 КЗпП при звільненні позивача провести виплату всіх сум, що належать йому від відповідача, саме в день звільнення, або виключають вину відповідача у невиконанні цього обов'язку.

Отже, наведена позиція відповідача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, правова позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини.

Щодо обрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у певному розмірі - слід зазначити таке.

На доведення обставин, на яких ґрунтується обрахунок позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у певному розмірі, наведений у позовній заяві, позивачем суду надано копії, зокрема:

- довідки № 548 від 12.03.2020 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), виданої прокуратурою Одеської області станом на 02.03.2020 року, із довідковим зазначенням, що чинна заробітна плата за відповідною посадою прокурора відділу становить 27843,03 грн.;

- довідки про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсій) № 548/1 від 12.03.2020 року, виданої прокуратурою Одеської області, відповідно до якої останньому нарахована заробітна плата, зокрема, за: грудень 2019 року - 28761,91 грн.; січень 2020 року - 16215,50 грн.

Проте, надані позивачем довідки - не є довідками інформаційного характеру, видами відповідачем про розрахунок середнього та середньомісячного грошового утримання позивача, отже не є належними та допустимими доказами для правильного розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Наведена позиція суду узгоджується з обставинами, врахованими Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про правильність здійснення розрахунків середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеними у постанові від 3 червня 2020 року по справі № 809/366/17.

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів для розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд об'єктивно позбавлений можливості правильно розрахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача з 2 березня 2020 року по 12 березня 2020 року включно.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та з метою ефективного захисту порушеного права, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, та вищенаведених, врахованих судом висновків Верховного Суду, на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 2 березня 2020 року по 12 березня 2020 року включно (за 11 календарних днів).

Обраний судом спосіб захисту порушеного права узгоджується з усталеною судовою практикою, в т.ч. у врахованій судом вище справі № 0540/9613/18-а, та з аналогічного питання у справах № 280/5328/18, № 815/42/16 тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, 382, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Прокуратури Одеської області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552) про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Зобов'язати Прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 2 березня 2020 року по 12 березня 2020 року включно (за 11 календарних днів).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова