Іменем України
17 травня 2021 р. № 400/955/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Ісламова І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 20.11.2020 № Ф-79278,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.11.2020 № Ф-79278.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вимога від 20.11.2020 про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно. Платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування, то позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску за період з 2018-2021 роки.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що платники єдиного внеску зобов'язані в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок. Відповідно до інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Миколаївській області, проводить незалежну професійну діяльність, за період за ІІІ- ІV квартал 2018 року, І- ІV квартал 2019 року, І-ІІІ квартал 2020 року за нею значиться борг зі сплати єдиного внеску, у неї виник обов'язок щодо сплати ЄСВ навіть у разі не отримання доходу.
Суд розглянув справу 17.05.2021 у відкритому судовому засіданні. 17.05.2021 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повний текст судового рішення підписано 19.05.2021.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Згідно інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" відповідач сформував вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне від 20.11.2020 за № Ф-79278-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 22226,38 гривень за ІІІ- ІV квартал 2018, І- ІV квартал 2019 року, І-ІІІ квартал 2020 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 2019 і по теперішній час перебуває у трудових відносинах із Квартирно - експлуатаційним відділом у м. Миколаєві, працює на посаді юрисконсульта та відповідно протягом цього періоду зазначене підприємство сплачувало ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 .
Згідно довідки Квартирно - експлуатаційного відділу у м. Миколаєві № 3 від 05.05.2021 року (арк. спр. 54) за період 2019-2020 роки підприємством здійснено нарахування ЄСВ за вказаний період.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Частина друга статті 6 Закону № 2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 2019 і по теперішній час працює у Квартирно - експлуатаційному відділі у м. Миколаєві на посаді юрисконсульта.
Отже, саме на вищезазначене підприємство як страхувальника-роботодавця у спірний період були покладені обов'язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача. Водночас, матеріали справи не містять жодних відомостей про отримання позивачем доходу від здійснення незалежної професійної діяльності адвокатом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у період з 2019 позивачка перебувала у трудових відносинах із Квартирно - експлуатаційним відділом у м. Миколаєві, у неї відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок з цього періоду.
Щодо періоду зобов'язання сплачувати єдиний внесок за ІІІ- ІV квартал 2018 року, суд зазначає наступне.
З урахуванням того, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою та має сплачувати єдиний внесок.
З матеріалів справи вбачається, що за ІІІ- ІV квартал 2018 року позивачем не надано підтверджуючих документів, що ОСОБА_1 у вказаний період була найманим працівником та за неї роботадавцем сплачено єдиний внесок. Тому, за вказаний період підстави звільнення позивача від обов'язку сплати єдиного внеску відсутні.
В цій частині позову належить відмовити.
Позов задовольнити частково.
Сума сплаченого позивачем судового збору в сумі 726,40 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно частині задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити частково.
2. Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області № Ф-79278-17 від 20.11.2020 року в частині нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску за період з 2019-2020 роки в сумі 17312,02 гривень.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області № Ф-79278-17 від 20.11.2020 року щодо нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску за 2018 рік в сумі 4914,36 гривень.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 726,40 (сімсот двадцять шість грн сорок коп) гривень.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 19.05.2021.