справа№380/2510/21
18 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участі секретаря судового засідання Шведа Б.В.
представника позивача Ікавого М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі позивач)
до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (відповідач 1),
до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2)
про визнання протиправними та скасування постанов
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.07.2020 № 193824 та визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.09.2020 № 212311.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно постанов №193824 від 21.07.2020 та №212311 від 22.09.2020 було притягнуто до відповідальності неналежного суб'єкта господарювання, оскільки позивач є власником транспортних засобів Renault НОМЕР_1 та Volvo НОМЕР_2 , однак у спірний період не здійснював комерційну діяльність пов'язану з перевезенням вантажів вказаним транспортом і жодних послуг з використанням зазначених автомобілів не надавав. Вказані транспортні засоби були передані в оренду ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди транспортних засобів від 08.12.2017 та договору про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 11.04.2019, що зареєстрований за № 798. ФОП ОСОБА_1 не вручалась/видавалась/надсилалась довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, як того вимагає пп.5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України (далі Порядок № 1007/1207), суб'єкт господарювання не повідомлявся про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій; справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянула не уповноважена особа - в.о. начальника управління Укртранбезпеки у Львівській області Ярослав Яцик, оскільки Інструкцією про оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 24.04.2013 № 254 (надалі Інструкція 254) не передбачено посади «виконувача обов'язків» як уповноваженої особи для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивач вказує, що Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачено обов'язок отримання дозволу для перевезення подільного вантажу. Якщо б мала місце фіксація факту перевищення вагового нормативного параметру транспортним засобом Volvo НОМЕР_2 , то уповноважені особи Укртрансбезпеки заборонили б подальший рух транспортного засобу, однак, у даному випадку жодних таких обставин з'ясовано не було.
Ухвалою від 15.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
28.04.2021 при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження призначено судове засідання на 18.05.2021, до участі у даній справі залучено в якості другого відповідача Державну Службу України з безпеки на транспорті (відповідач 2).
Відповідач 2 правом для подання відзиву не скористався.
Відповідач 1 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що позивач запрошувався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт завчасно до такого розгляду, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 11.07.2020 щодо розгляду справи про перевищення встановлених габаритно-вагових норм 04.06.2020 (автомобіль Volvo НОМЕР_2 ) та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 11.09.2020 щодо розгляду справи про перевищення встановлених габаритно-вагових норм 11.08.2020 (автомобіль Renault НОМЕР_1 ); законами не встановлено жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (сипучі вантажі, рідини, тощо); Інструкція № 254 регулює порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а порушення допущені позивачем не тягнуть адміністративну відповідальність; посадові особи державної служби з безпеки на транспорті не уповноважені здійснювати заборону руху транспортних засобів, це належить до компетенції Національної поліції; на посадових осіб Укртрансбезпеки покладено обов'язок надавати довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю лише водію, а не перевізнику, як зазначає позивач.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідач не пересвідчися чи повідомлений позивач про розгляд справи про порушення, не повідомив позивача про розгляд справи під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, що передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспортів № 1567 від 08.11.2006, та розглянув справу у відсутності позивача, чим суттєво порушив права ОСОБА_1 . Позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті не уповноважені здійснювати заборону руху транспортних засобів. Позивач вказує, що Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, будучи правонаступником відповідного територіального підрозділу ліквідованої Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті керується Інструкцією 592, стверджує, що адміністративно-господарські санкції є видом адміністративної відповідальності суб'єктів господарювання за вчинення ними правопорушень у сфері господарської діяльності.
Відповідач вказує, що позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки оскаржувані постанови були направлені позивачу 23.07.2020 та 29.07.2020 відповідно.
Позивач стверджує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що строк на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 почав свій відлік раніше, ніж це вказано у позовній заяві - з моменту отримання відповіді на адвокатський запит 15.02.2021, до якої долучено копії оскаржуваних постанов.
Оскільки відповідачі не надали належних доказів направлення ОСОБА_1 копій постанов від 21.07.2020 № 193824 та від 22.09.2020 № 212311 (доказів направлення зазначених документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повідомлень про вручення їх позивачу), суд приймає до уваги твердження ОСОБА_1 , що такі направлені лише у відповідь на адвокатський запит, тому строк на звернення до суду поновлено, про що прийнято протокольну ухвалу від 18.05.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.06.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу Volvo НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт перевірки № 237005 від 04.06.2020, акт № 0021969 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020, довідку № 0016622 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.06.2020, оформлено розрахунок № 52 від 04.06.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 04.06.2020 № 0021969.
Перевіркою встановлено порушення ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутній дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм, а саме навантаження на одиничну вісь становить 11,75 т.
21.07.2020 Управлінням Укртранбезпеки у Львівській області прийнято постанову № 193824 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої ФОП ОСОБА_1 (автомобіль Volvo НОМЕР_2 ) 04.06.2020 допустив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн.
11.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо належного ОСОБА_1 транспортного засобу Renault НОМЕР_1 . За результатами перевірки складено акт перевірки № 227650 від 11.08.2020, акт № 034802 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.08.2020, довідку № 034920 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.08.2020, оформлено розрахунок № 802 від 11.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 11.08.2020 № 034802.
Перевіркою встановлено порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення нормативних вагових обмежень - осьове навантаження на одну одиничну вісь становить 11,70 т. при допустимому 11.00 т.
22.09.2020 Управлінням Укртранбезпеки у Львівській області прийнято постанову № 2123114 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої ФОП ОСОБА_1 (автомобіль Renault НОМЕР_1 ) 11.08.2020 допустив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн.
Не погодившись з вказаними постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103)
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення № 103).
Відповідно до вимог частин 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, виданий компетентними уповноваженими органами, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил № 30).
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до підпунктів 1, 5 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволів на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку № 879)
Згідно з пунктом 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879).
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Суд зазначає, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд встановив, що позивач є власником транспортних засобів Renault НОМЕР_1 та Volvo НОМЕР_2 , однак у спірний період не здійснював комерційну діяльність пов'язану з перевезенням вантажів вказаним транспортом і жодних послуг з використанням зазначених автомобілів не надавав. Вказані транспортні засоби були передані в оренду ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди транспортних засобів від 08.12.2017 та договору про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 11.04.2019, які нотаріально посвідчені та зареєстровані у реєстрі.
Відповідно до ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позивачем не доведено, що станом на дату проведення перевірок посадовим особам відповідача були надані будь-які матеріали, які б свідчили, що перевезення здійснюються саме позивач, як і не доведено, що такі матеріали взагалі існували.
Натомість, відповідно до товарно-транспортної накладної № 10358 від 11.08.2020, яка надавалась під час перевірки, перевізником вантажу вказана ФОП ОСОБА_2 . Так само у товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв від 03.06.2020, копія якої долучена до справи, перевізником вказано ФОП ОСОБА_2 .
Оскільки позивач не є автомобільним перевізником при надані послуг з перевезення вантажу відповідно до вказаних вище товарно-транспортних накладних, останній не може бути суб'єктом відповідальності, встановленої абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Згідно п.25, п.26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Суд приймає до уваги покликання позивача на те, що справа про порушення розглянута у відсутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання, не повідомленого належним чином про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій. До матеріалів справи відповідачем 1 долучено лише фіскальні чеки про направлення рекомендованих листів ОСОБА_1 11.07.2020, 23.07.2020, 11.09.2020, однак не долучено повідомлення про отримання вказаних листів позивачем. Таким чином, відповідач не пересвідчися чи повідомлений позивач про розгляд справи про порушення, не повідомив позивача про розгляд справи під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, що передбачено Порядком 1567.
Європейський суд з прав людини у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04), зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)
Враховуючи наведені доводи та обґрунтування, оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної Служби України з безпеки на транспорті на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Державної Служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 193824 від 21.07.2020 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 212311 від 22.09.2020 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 21.05 2021 року.
Суддя Крутько О.В.