21 травня 2021 року справа №380/2420/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) до товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль» (79017, м.Львів, вул. Водогінна, 2; код ЄДРПОУ 39072340) із вимогою про підтвердження обґрунтованісті умовного адміністративного арешту майна ТОВ «МТ-Стиль» згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення фактичної перевірки, начальником Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення від 18.11.2020 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, податковий орган просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль».
Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано п'ятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду позивач усунув недоліки.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
16.04.2021 за вх. №26177 на адресу суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Проти позовних вимог заперечив та зазначив, що відповідно до пп.94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п. 94.10 (96 годин), рішення суду про визнання арешту обгрунтованим. Тобто, в разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту не було прийнято. Враховуючи те, що на час звернення ГУ ДПС в Одеській області з даним адміністративним позовом, адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «ТМ-СТИЛЬ», застосований рішенням від 18.11.2020 є припиненим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 09.11.2020 №5461-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «МТ-Стиль» , посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області 10.11.2020 здійснено вихід за місцем фактичного провадження ТзОВ «МТ-Стиль».
З метою вручення наказу та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки контролюючим органом пред'явлені направлення №122, №123 від 09.11.2020, наказ від 09.11.2020 №5461-п менеджеру зі збуту ТзОВ «МТ-Стиль» ОСОБА_1 .
10.11.2020 ОСОБА_1 вручено запит від 10.11.2020 щодо надання документів, доступу фахівців Головного управління ДПС в Одеській області до територій, приміщень та іншого майна, що використовується для здійснення господарської діяльності, спільне з працівниками контролюючого органу, зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, спільне з працівниками контролюючого органу, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за місцем зберігання та/або реалізації, в тому числі, зняття проб.
11.11.2020 директором ТзОВ «МТ-Стиль» Баков К.С. направлено лист головним державним ревізорам-інсекторам ГУ ДПС в Одеській області Даніхі І.А., Насирову Р.Г., яким повідомлено про неможливість виконати вимоги запиту щодо надання оригінали первинних документів, забезпечення доступу до приміщень та майна у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 на самоізоляції та відсутності інших відповідальних або уповноважених представників.
У зв'язку із чим, начальником Головного управління ДФС у Одеській області прийнято рішення від 18.11.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «МТ-Стиль».
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 Податкового Кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
В основу проведення фактичної перевірки платника податків позивачем вказані підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
За нормою пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Суд зазначає, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
З наведеної норми вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Судом встановлено, що 11 листопада 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «МТ-Стиль».
Ухвалою суду від 25.11.2020 заяву Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль» про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 283 КАС України
У зв'язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «МТ-Стиль».
Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 18.11.2020 адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому, позовні вимоги контролюючого органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018, в постанові по справі №820/4710/16 від 15.05.2018, постанові по справі №820/2040/17 від 22.05.2018, та в постанові по справі №520/9872/18 від 13.01.2021.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області не підлягають задоволенню.
В задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Стиль» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.