ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" травня 2021 р. справа № 300/1271/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) 30.03.2021 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) у якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові в здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимальним розміром, згідно із довідкою прокуратури Івано-Франківської області №21-85 вих.20 від 28.10.2020;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №926160185677 від 06.11.2020 в частині здійснення перерахунку пенсії в розмірі 60 відсотків (замість 90 відсотків) від суми місячної (чинної) заробітної плати і застосування при здійсненні перерахунку пенсії обмеження її максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років, у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 в первинній редакцій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області №21-85 вих.20 від 28.10.2020, з подальшою виплатою пенсії в розмірі, встановленому після її перерахунку та виплати з 01.10.2020 різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером, якому 16.12.2004 призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у відсотковому розмірі від суми місячної заробітної плати, встановленому на час виникнення у нього права на призначення пенсії.
Позивач вказує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019 відновлено порядок перерахунку пенсій призначених працівникам прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції, внаслідок чого, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з 01.10.2020 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , обчисливши її у розмірі 70% від суми місячної заробітної плати та обмеживши виплату перерахованої пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись із такими рішеннями та діями відповідача, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку його пенсії, однак відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати та здійснення її виплати без обмеження максимального розміру пенсії, посилаючись на приписи частин 2 та 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки право на перерахунок пенсії в розмірі 90% від заробітної плати виникло у нього на момент призначення пенсії за вислугу років, а тому стверджує, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на час призначення йому такої пенсії, тобто 90% від місячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру такої пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовну заяву залишено без руху, недоліки якої позивачем 12.04.2021 усунуто, що підтверджується заявою від 08.04.2021 та долученими до неї документами (а.с.24-25, 27-37). Відтак, ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.39-40).
На адресу суду від позивача 30.04.2021 надійшло клопотання про виправлення технічної помилки шляхом внесення технічної правки в текст ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 (а.с.44-45), у задоволенні якого, ухвалою суду від 20.05.2021, відмовлено.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який отримано судом 06.05.2021. У відзиві за №0900-0803-7/15394 від 28.04.2021 представниця відповідача проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечила та вказала на те, що пенсія позивача призначена за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991. З 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014, згідно з яким, втратили чинність норми статті 501 Закону №1789, крім частин 3, 4, 6 та 11. Так, частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697 встановлено, що пенсія прокурорам призначається у розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, а частиною 15 цієї ж статті 86 Закону встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Окрім цього, Конституційний Суд України зазначив, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. У зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорам обласних прокуратур, з 01.10.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії, розмір якої, враховуючи встановлений Законом відсоток від суми місячної (чинної) заробітної плати позивача, склав 45 236,79 грн, та з урахуванням обмеження максимальним розміром, перерахована пенсія виплачувалась ОСОБА_1 з 01.10.2020 по 30.11.2020 у розмірі 17 120,00 грн та з 01.12.2020 - 17 690,00 грн.
Разом з цим, обґрунтовуючи правомірність застосованого обмеження максимальним розміром пенсії, представниця звернула увагу на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та виснувала, що з часу набрання чинності цим Законом, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України, а тому на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Враховуючи наведені обставини, представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Позивач, не погоджуючись із доводами представниці відповідача, наведеними у відзиві на позов, 13.05.2021 подав до суду відповідь на відзив, у якій висловив власні заперечення щодо позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Однак, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачем у відповіді на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом не враховано.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. З 16.12.2004 позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у розмірі 88 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Надалі, згідно із копією розпорядження №185677 від 02.10.2006 здійснено перерахунок пенсії позивача, у зв'язку зі зміною розміру надбавки, та призначено до виплати пенсію за вислугу років у загальному розмірі 90% від місячного заробітку ОСОБА_1 (а.с.89).
В результаті здійснення чергового перерахунку пенсії позивача, з 01.03.2019 відповідачем встановлено до виплати пенсію ОСОБА_1 у загальному розмірі 80 відсотків місячного заробітку (а.с.133) та внаслідок здійсненого на підставі довідки Івано-Франківської обласної прокуратури від 28.10.2020 №21-85 вих 20 (а.с.137), пенсію ОСОБА_1 обчислено у розмірі 60 відсотків місячної заробітної плати прокурора та обмежено максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (зворотна сторона а.с.133).
Не погоджуючись із таким перерахунком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із проханням здійснити перерахунок пенсії та у відповідь отримав листа від 09.02.2021 №528-249/Ф-02/8-0900/21, згідно зі змістом якого, ОСОБА_1 , з посиланням на положенням статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, роз'яснено про відсутність правових підстав для обчислення основного розміру його пенсії, виходячи з 90 відсотків від місячного заробітку та здійснення виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром (а.с.35-36).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивача, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (надалі, також Закон №1789-ХІІ).
Відповідно до частини 1 цієї статті Закону (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 статті 501 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ).
До статті 501 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (надалі, також Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою.
Надалі, 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (надалі, також Закон №1697-VІІ).
У первинній редакції частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів).
Починаючи з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (надалі, також Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 501 Закону №1789-ХІІ, яка діяла до 15 липня 2015 року та частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, що набрала чинності 15 липня 2015 року, викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Упродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII ухвалено Рішення №7-р(II)/2019, яким:
- визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина 20 статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Таким чином, реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), здійснюється, зокрема, й у зв'язку з підвищення заробітної плати прокурорських працівників, що мало місце з 11.09.2020.
Так, Івано-Франківською обласною прокуратурою 28.10.2020 видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за №21-85 вих 20, згідно із якою, станом на 11.09.2020 розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії позивача, становить 75 394,66 грн. (а.с.137).
Відповідно до відомостей, вказаних у довідці відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020, однак у розмірі 60% від заробітної плати та з обмеженням максимального розміру пенсії, що передбачено чинною на час здійснення перерахунку редакцією статті 86 Закону №1697-VІІ.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Так, пенсійне забезпечення працівників прокуратури регламентовано частиною 2 статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697, в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, максимальний розмір пенсії визначений в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
При цьому, згідно зі змістом частини 20 статті 86 Закону №1697-VII в редакції, відновленій рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, максимальний розмір пенсії - 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати застосовується не лише під час призначення пенсії, але й під час здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
Щодо доводів позивача про те, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії чинною була стаття 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ згідно із якою, максимальний розмір пенсії визначений на рівні 90% від заробітної плати, яка й мала бути застосована при перерахунку пенсії позивача, то суд вказує на таке.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, у випадку перерахунку призначеної пенсії працівникам органів прокуратури, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 по справі №640/1744/20 виснував що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень). При цьому не має значення з настанням якої обставини позивач пов'язує право на перерахунок пенсії, Постанови №657 чи №1013, оскільки як було зазначено судом вище, перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність (статті 501 Закону №1789-XII).
Частина 20 статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 правомірно застосувало максимальний розмір пенсії, визначений в розмірі 60% від заробітної плати за прирівняною посадою діючого прокурорського працівника, що відповідає приписам статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за №1697.
Разом з цим, суд повторно наголошує, що чинна на час призначення позивачу пенсії редакція статті 501 Закону №1789-XII встановлювала розмір пенсії на рівні 80 відсотків, та первинно пенсію ОСОБА_1 призначено у розмірі 88% від місячного заробітку, а не 90%, як помилково вважає позивач.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимального розміру, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач не зауважив, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу та станом на час розгляду цієї справи чинними є положення статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI, згідно із якими, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2020, ухваленій по справі №580/234/19 (провадження №К/9901/16845/19), де касаційний суд зазначив, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Верховний Суд зауважив, що з часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Відтак, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, в тому числі на підставі Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що окрім пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження максимального розміру пенсії колишніх працівників прокуратури встановлені також і Законом України «Про прокуратуру» №1697.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Враховуючи, що таке перевищення виникло в результаті перерахунку в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI та спеціальної норми абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаних статей, які визначають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697 неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
У постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 Верховний Суд також звернув увагу на положення Європейської соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року. Вказаним міжнародно-правовим актом передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).
Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Як встановлено судом вище, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорам обласних прокуратур, з 01.10.2020 позивачу проведено перерахунок пенсії, розмір якої склав 42236,79 грн (75 394,66*60%). З урахуванням обмеження максимальним розміром пенсія позивача становить з 01.10.2020 - 17 120,00 грн (10*1 712 грн) та з 01.12.2020, у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму, - 17 690,00 грн (10*1 769 грн).
Суд звертає увагу на те, що до здійсненого перерахунку з 01.10.2020, розмір пенсії позивача становив 7 480,90 грн (а.с.133), тобто після спірного перерахунку розмір пенсії позивача збільшився більш ніж вдвічі.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно застосувало обмеження пенсії позивача максимальним розміром, який не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, що передбачено приписами чинної статті 2 Закону «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697.
Окрім цього, суд зважає також і на позицію Верховного Суду стосовно того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 за результатом розгляду справи №537/48/17 зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, пункт 35, заяви № 68385/10 та 71378/10) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань", які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
Отже, зважаючи на висновок суду про правомірність та обґрунтованість дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині проведення спірного перерахунку пенсії та призначення її у розмірі 60% сум місячного заробітку та з обмеженням максимального її розміру десятьма прожитковими мінімумами, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на рішення суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені сторонами у з'язку із розглядом справи розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 263, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.