ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" травня 2021 р. справа № 300/714/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно , -
01.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 14 789,50 грн.
05.03.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, в супереч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 178 від 16.03.2016, після його звільнення зі служби не провів з ним остаточний розрахунок та не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 14 789,50 грн.
24.03.2021 відповідач подав суду відзиву на позовну заяву, у якому зазначив, що у 2017 році у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України бюджетними призначеннями не передбачено видатків для компенсації військовослужбовцям за недоотримане речове майно. У 2021 році затверджено бюджетні призначення військовій частині НОМЕР_1 довідкою про зміни кошторису на 2021 рік від 04.03.2021 №27/11/1-974/11/3. Кошти для виплати компенсації військовослужбовцям за недоотримане речове майно отримано 09.03.2021 та 18.02.2021 зараховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 у Приватбанку у сумі 14 567,66 грн. З урахуванням наведеного, просив у задоволення позову відмовити (а.с.20-26).
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника групи бойової та спеціальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національного гвардії України (по строковій службі) за № 175 від 24.07.2017 майора ОСОБА_1 , начальника групи бойової та спеціальної підготовки, звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 14.07.2017 №96 о/с за станом здоров?я, у запас Збройних Сил України 24.07.2017, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено для постановики на військовий облік направити до Івано-Франківського МВК м. Івано-Франківська (а.с.8).
02.01.2020 начальником речової служби військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі, за№2 від 02.01.2020, якій зазначено відомості про найменування речового майна, місяць і рік виникнення права на отримання предметів речового майна (липень 2017 року), кількість предметів, вартість за одиницю та суму грошової компенсації у загальному розмірі 14 789,50 грн. (а.с.9).
16.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації за недоотримане речове майно у загальному розмірі 14 789,50 грн. згідно довідки від 02.01.2020 за №2.
18.02.2021 відповідач, за результатами розгляду заяви позивача від 16.02.2021, листом за №50/41-253 повідомив ОСОБА_1 про те, що виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 14 789,50 грн. буде проведено у найкоротший термін після поступлення до військової частини НОМЕР_1 коштів на вказані цілі (а.с.10).
Позивач, не отримавши грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються, а також єдина система їх соціального та правового захисту встановлюється і гарантується законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.За правилами статті 1-1 Закону №2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Абзацом першим частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178), визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункти 4-5 Порядку №178).
Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі -Інструкція №232) основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України <...> в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) <...>; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України <...> на речове забезпечення; організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції №232).
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Таким чином, з вищевикладених норм права слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Зазначені норми права та висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі за № 480/3105/19, провадження №К/9901/5696/20 та застосовні в даній адміністративній справі.
Як уже встановлено судом, відповідно до виданої відповідачем довідки за №2 від 02.01.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно становить 14 789,50 грн. Згідно цієї довідки право на отримання позивачем предметів речового майна виникало у липні 2017 року і цей період включений до вартості речового майна, що належало до видачі позивачу.
Судом встановлено, що згідно платіжного доручення відповідача від 17.03.2021 №424 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ перераховано ОСОБА_1 на його картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АА «Приватбанк», кошти у сумі 14 567,66 грн. Призначення платежу - компенсація за неотримане речове майно (а.с.24-25).
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідачем не відшкодовано позивачу 221,84 грн. (14 789,50 грн. - 14 567,66 грн.).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 221,84 грн., та стягнення з відповідача такої грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.
Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб?єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно частиною 3 статті 134 цього Кодексу для цілей витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2).
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії: договору про надання правової допомоги від 08.12.2019, витягу додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 08.12.2019, акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1/04 від 02.04.2021 на суму вартості наданих послуг 6 000,00 грн., квитанції №0.0.2074601137.1 від 02.04.2021 про сплату коштів у сумі 6 000,00 грн. В матеріалах справи також міститься ордер про надання правничої допомоги серії ВС №1052733 від 24.02.2021 (а.с.11, 28-32).
Суд зазначає, що згідно пункту 5 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.12.2019, укладеного між Адвокатським бюро «Руслан Трофімов» в особі керівника Трофімова Руслана Валерійовича та Ковалем Вадимом Івановичем, вартість правових послуг, відповідальність за невиконання умов договору та порядок розрахунків визначається додатковими угодами та додатками до договору.
Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2019 витрати позивача на правничу допомогу адвоката складено на підставі наступного обсягу наданих послуг з визначеною вартістю, а саме: 1 000,00 грн. - вартість первинної консультації (1 год.), 1 000,00 грн. -пошук та аналіз судової практики (1 год.) та 1 000,00 грн. - вартість підготовки та подання позовної заяви до суду, включаючи усі необхідні додатки у потрібній кількості (1 год.) (а.с.29-30).
В той же час, згідно акту №1/04 від 02.04.2021 здавання -приймання виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 02.04.2021 розмір винагороди, сплаченої клієнтом (позивачем) адвокату, становить 6 000,00 грн. Розрахунок розміру винагороди за надані послуги адвоката складено на підставі наступного обсягу наданих послуг з визначеною вартістю, а саме: 1 000,00 грн. - вартість первинної консультації (1 год.), 2 000,00 грн. - пошук та аналіз судової практики (2год.) та 3 000,00 грн. - вартість підготовки та подання позовної заяви до суду, включаючи усі необхідні додатки у потрібній кількості (3 год.) (а.с.28).
Вказані кошти сплачені позивачем, що підтверджується копією квитанції №0.0.2074601137.1 від 02.04.2021 про сплату коштів у сумі 6 000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем судових витрат суд виходить із наступного.
Згідно частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що вказана справа не є справою особливої складності, розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також те, що надані послуги щодо аналізу практики, підготовки позову не потребують складних правових досліджень.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи те, що адвокатом позивача не обгрунтовано збільшений вдвічі розмір винагороди згідно акту здавання - приймання виконаної роботи №1/04 від 02.04.2021 (6 000,00 грн.) такий склад та розмір у порівнянні з розміром винагороди, що зазначений у Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2019 (3 000,00 грн.), з огляду критеріїв розумності, виправданості, співмірності із складністю справи сума заявлена до відшкодування є завищеною та надмірною. Доказів доцільності понесення таких витрат та необхідності їх понесення суду не надано.
Виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 3 000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 221,84 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об?єднання Національної Гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 221 (двісті двадцять одну) гривню 84 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об?єднання Національної Гвардії України - код ЄДРПОУ 14323422, вулиця Чорновола, 161, місто Івано-Франківськ, 76005).
Суддя Главач І.А.