Справа №761/8135/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2718/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 травня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП УГНП В м.Києві ОСОБА_9 по матеріалам кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42019101100000018 від 22.01.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України, про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 26.02.2021 року, в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , та на майно, яке було вилучено за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: ноутбук марки «НР» с/н 5CD2224W2U, ноутбук марки «ACER» моделі «5560» сім мобільних телефонів («Xiaomi Redmi Note 5» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; «Xiaomi» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_4 ІМЕІ1: НОМЕР_5 ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; «Xiaomi Note 8Т» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ІМЕІ1: НОМЕР_9 ІМЕІ2: НОМЕР_10 ; «lenovo» без карток мобільного оператора; «Lenovo S660» ІМЕІ1: НОМЕР_11 ІМЕІ2: НОМЕР_12 ; «Astro» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_13 ІМЕІ1: НОМЕР_14 ІМЕІ2: НОМЕР_15 ); два лиска паперу із записами; грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США та 6 (шість) гривень; шість мобільних телефонів («Ergo» ІМЕІ1: НОМЕР_16 ІМЕІ2: НОМЕР_17 ; «Nokia» «Nokia» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_18 ІМЕІ1: НОМЕР_19 ІМЕІ2: НОМЕР_20 ; «Nokia» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_21 ІМЕІ: НОМЕР_22 ; «Philips» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_23 ІМЕІ1: НОМЕР_24 ІМЕІ2: НОМЕР_25 ; «Sharp» ІМЕІ1: НОМЕР_26 ІМЕІ2: НОМЕР_27 ); планшет марки «Pixus»; банківські картки з номерами: НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , НОМЕР_32 ; тридцять одну картку мобільних операторів та чотири ваучери від карток; два блокноти, три зошити із записами, чеки, квитанції; ноутбук марки «Acer» с/н LXRLQ012116435D01601 та зарядний пристрій до нього.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати частково оскаржувану ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року по справі № 761/8135/21, та винести нову ухвалу, якою скасувати арешт, який накладений на грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, які вилучені 26 лютого 2021 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, були вилучені 26 лютого 2021 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , які належить йому. Дані грошові кошти були вилучені у нього та належать йому особисто, він працює, має власний дохід, також, грошові кошти були ним позичені у знайомого для придбання ліків. Йому не було відомо чим займається його дружина ОСОБА_10 .
Також апелянт зазначає, що жодними доказами слідчим не доведено, що грошові кошти здобуті злочинним шляхом, а відтак вони не мають ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.
Крім того апелянт вказує на те, що він не являється свідком по даному кримінальному провадженню, не був допитаний в якості свідка, тому вважає, що слідчий суддя незаконно наклав арешт на грошові кошти в сумі 1000 доларів США.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що йому не було відомо про те, що ухвалою слідчого судді від 10 березня 2021 року був накладений арешт на грошові кошти, копію ухвали про накладення арешту на майно отримав адвокат, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження даної ухвали.
ОСОБА_6 , в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.
В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, думку представника ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, при цьому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 10.03.2021 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що в провадженні слідчого відділу ВП №1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019101100000018 від 22.01.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 набувши досвіду у вчиненні злочинів, що посягають на моральні засади суспільства в частині задоволення статевих потреб за грошову винагороду, визначивши їх вчинення як основне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, з метою незаконного збагачення, з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо моральних засад суспільства, в частині задоволення статевих потреб, діючи групою осіб, організувала вчинення злочинів, спрямованих на забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої статі, з метою отримання прибутку (створення та утримання місць розпусти, звідництво для розпусти, вчинені з метою наживи та сутенерство).
З цією метою, у невстановлений слідством час та у невстановленому місці ОСОБА_11 вступила з ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою в злочинну змову, спрямовану на створення та утримання місця розпусти, з метою власної наживи та сутенерства, тобто дії по забезпеченню заняття проституцією іншими особами щодо кількох осіб. Зокрема, ОСОБА_11 , маючи на меті власне збагачення, вирішила зайнятися сутенерством та організувати по місту Києву місця по наданню послуг інтимного характеру та звідництво їх із клієнтами з метою власної наживи.
З цією метою, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, організовували роботу дівчат, які повинні надавати інтимні послуги сексуального характеру, звідництво їх із клієнтами для надання послуг інтимного характеру та ведення контролю за оплатою вказаних послуг між особами жіночої статі. Так, ОСОБА_11 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою власної спільної наживи, інструктували по телефону дівчат, які бажали займатися проституцією, проводили співбесіди, інструктажі з приводу оплати вступу в статевий акт з клієнтами, при цьому вартість такої послуги складала від 1200 (одна тисяча двісті) гривень, з яких половину особа, яка надавала інтимні послуги, повинна віддати (або переказати шляхом безготівкового переказу) ОСОБА_11 , яка в свою чергу розділяла грошові кошти між ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою. Місцем для звідництва виступали, переважно подобово орендовані ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, квартири серед яких були квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_11 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою власної спільної наживи, відповідно до розподілених ролей, у період часу із жовтня 2020 року по 26 лютого 2021 року, виплачували дівчатам, які надавали інтимні послуги клієнтам, у якості заробітної плати грошові кошти отримані в результаті злочинної діяльності та забезпечували надання сексуальних послуг за грошову винагороду дівчатами, серед яких зокрема ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Знаходячись за місцем мешкання, ОСОБА_11 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою власної спільної наживи отримували від дівчат, які надавали інтимні послуги, грошові кошти за вступ останніх в інтимний зв'язок із клієнтом та згідно домовленості 50 (п'ятдесят) відсотків залишали останнім, а іншу частину розподіляли між собою.
Крім того, 26.02.2021 ОСОБА_11 , діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_10 , з метою власної наживи, перебуваючи за місцем мешкання ( АДРЕСА_2 ), займалась звідництвом осіб для розпусти з дівчатами, які надають послуги інтимного характеру за грошову винагороду, з метою власного збагачення. Використовуючи номер телефону НОМЕР_13 , ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 , приймала телефонні дзвінки, консультувала клієнтів з приводу асортименту інтимних послуг та їх вартості і усно спрямовувала клієнтів або осіб жіночої статі за адресою орендованої квартири на території міста Києва.
Так, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 , виконуючи роль по звідництву чоловіків для розпусти, маючи на меті отримання грошової винагороди, 26.02.2021 о 13 год. 30 хв. отримала на свій мобільний номер телефону дзвінок з номеру НОМЕР_33 , з якого телефонував ОСОБА_14 та в ході розмови проконсультувала останнього з приводу надання інтимних послуг сексуального характеру за грошові кошти, та повідомила, що для їх отримання необхідно прибути за адресою: АДРЕСА_4 . За вказаною адресою на той момент перебувала ОСОБА_12 , яка с свою чергу повинна була надати ОСОБА_14 , інтимні послуги сексуального характеру за грошові кошти. Після отримання даного дзвінка від ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , повідомила останній про те, що за адресою розташування ОСОБА_12 , повинен прибути клієнт. Після цього, в свою чергу, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , зателефонувала ОСОБА_12 та повідомила їй, що до неї прибуде клієнт, якому необхідно надати інтимні послуги сексуального характеру.
Знаходячись у приміщенні квартири, що за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_14 зустрів ОСОБА_12 , яку ОСОБА_11 , за попередньою змовою із ОСОБА_10 , звела із ним для надання послуг інтимного характеру та отримав від неї вказані послуги. Після цього, ОСОБА_14 , передав ОСОБА_12 грошові кошти за вступ з нею в статевий зв'язок у кількості 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
26.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено: ноутбук марки «НР» с/н 5CD2224W2U, ноутбук марки «ACER» моделі «5560»сім мобільних телефонів («Xiaomi Redmi Note 5» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_1 ІМЕІ1: НОМЕР_2 ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; «Xiaomi» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_4 ІМЕІ1: НОМЕР_5 ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; «Xiaomi Note 8Т» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ІМЕІ1: НОМЕР_9 ІМЕІ2: НОМЕР_10 ; «lenovo» без карток мобільного оператора; «Lenovo S660» ІМЕІ1: НОМЕР_11 ІМЕІ2: НОМЕР_12 ; «Astro» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_13 ІМЕІ1: НОМЕР_14 ІМЕІ2: НОМЕР_15 ), два лиска паперу із записами, грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США та 6 (шість) гривень.
26.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , де було виявлено та вилучено: шість мобільних телефонів («Ergo» ІМЕІ1: НОМЕР_16 ІМЕІ2: НОМЕР_17 ; «Nokia» «Nokia» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_18 ІМЕІ1: НОМЕР_19 ІМЕІ2: НОМЕР_20 ; «Nokia» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_21 ІМЕІ: НОМЕР_22 ; «Philips» з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_23 ІМЕІ1: НОМЕР_24 ІМЕІ2: НОМЕР_25 ; «Sharp» ІМЕІ1: НОМЕР_26 ІМЕІ2: НОМЕР_27 ), планшет марки «Pixus», банківські картки з номерами: НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , НОМЕР_32 , тридцять одну картку мобільних операторів та чотири ваучери від карток, два блокноти, три зошити із записами, чеки, квитанції, ноутбук марки «Acer» с/н LXRLQ012116435D01601 та зарядний пристрій до нього.
Постановами слідчого у кримінальному провадженні, вказані вище речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
02.03.2021 слідчий СВ Шевченківського УП УГНП В м.Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської міської прокуратури № 10 ОСОБА_15 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42019101100000018 від 22.01.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України, про накладення арешту на майно, що було тимчасово вилучене в ході проведення 26.02.2021 року обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , та на майно, яке було вилучено за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування слідчий послався на те, що вищевказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також може бути використане як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження, у зв'язку із чим, з метою забезпечення схоронності (збереження) вказаних вище речових доказів, слідчий просив накласти арешт з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
10.03.2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.
Оскільки зазначена ухвала слідчого судді оскаржена тільки в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, які вилучені 26 лютого 2021 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна на яке теж накладено арешт вищезгаданою ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на грошові кошти, перевірялись судом першої інстанції, при цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що винесено слідчим постанову про визнання майна, в тому числі грошових коштів в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США речовим доказом, а також наявність достатніх доказів того, що майно, зазначене у клопотанні відповідає критеріям ст. ст. 98, 167 КПК України.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження відповідною постановою слідчого та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, тому доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_6 не являється свідком по даному кримінальному провадженню, не був допитаний в якості свідка, не спростовують висновків слідчого судді щодо підстав для накладення арешту на майно.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Окрім цього, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Надана представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_16 , розписка на підтвердження того, що грошові кошти взяті у ОСОБА_17 , та ОСОБА_6 зобов'язаний їх йому повернути, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки оскаржувана ухвала перевіряється на момент її постановлення, та таких відомостей в слідчого судді при її винесенні не було, тому дана обставина може бути підставою для звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Поновити власнику майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 26.02.2021 року, в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме накладено арешт на грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4