Справа № 748/809/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/12/21
Категорія - ч. 2 ст. 289 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 травня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
за участю секретарів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28 вересня 2015 року за № 12015270270000836, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, фізична особа - підприємець, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та фактично проживаючий по АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) 21.09.1998 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3, ч.3 ст. 222, ст. 42 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;
2) 22.01.1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч.3 ст. 42 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією ? частини майна; звільнився 10.08.2000 року умовно-достроково на не відбутий термін 10 місяців 20 днів;
3) 08.06.2001 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.12.2001 року вирок змінено, виключено конфіскацію майна; звільнився 26.03.2005 року по відбуттю строку покарання;
4) 29.01.2009 року Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 07.07.2011 умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 3 місяці,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та виправдано його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10 у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів у сумі 32 000 грн. - скасовано, та повернуто суму застави заставодавцю.
Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 861 грн. 00 коп. постановлено відшкодувати за рахунок держави.
Речові докази:
- автомагнітолу «Кеnwооd», яку передано на відповідальне зберігання ОСОБА_14 , ухвалено залишити в останнього;
-цифровий носій з файлом під назвою “вх.36896/4”, цифровий носій (оптичний диск), що зберігається в матеріалах кримінального провадження, ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження.
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що досудовим розслідуванням ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що 24 вересня 2017 року, в післяобідній час, перебуваючи на узбіччі автошляху “Київ - Чернігів - Нові Яриловичі”, поблизу с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, переслідуючи корисливу мету на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме, автомобілем марки “Ореl” модель “Оmеgа”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 37440,50 грн., згідно висновку експерта № 3774/15-24 від 15.12.2015 року, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_15 , та яким користувався ОСОБА_14 , умисно, повторно, шляхом буксирування на тросі за допомогою іншого автомобіля, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, чим спричинив ОСОБА_15 та ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 37440,50 грн. Місцевий суд виправдав ОСОБА_10 в інкримінованому йому злочині у зв'язку з недоведеністю винуватості.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Також просить допитати обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також дослідити письмові матеріали кримінального провадження.
Вважає, що вирок є незаконним, необгрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам
кримінального провадження, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що відповідно до вироку, досудовим розслідуванням ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що незаконно заволодів транспортним засобом 24.09.2017 року, хоча, згідно обвинувального акту та матеріалів досудового слідства, злочин вчинено 24.09.2015 року. Зауважує, що показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 суттєво відрізняються між собою, не спростовують причетність ОСОБА_10 до скоєного та не доводять вину ОСОБА_20 у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також судом безпідставно не взято до уваги заяву ОСОБА_10 щодо повернення ним автомігнітоли. Також вказує на суттєві розбіжності показань ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_18 , однак, судом не аргументовано у вироку, чому показання саме обвинуваченого визнано правдивими. Вважає, що показання обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, є суперечливими, мають сприйматись судом критично, оскільки є способом уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. На думку прокурора, до показань свідка ОСОБА_17 , наданих в судовому засіданні про те, що він відмовляється від своїх раніше наданих свідчень, слід ставитись критично, оскільки таким чином він намагається допомогти обвинуваченому ОСОБА_10 , з яким впродовж тривалого часу перебував у дружніх відносин, уникнути кримінальної відповідальності. Вважає, що слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_17 судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою. Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги рапорт старшого оперуповноваженого від 03.12.2015 року, також інформацію про телефонні дзвінки з абонентського номеру в період часу з 07 год. 00 хв. 21.09.2015 по 20 год. 00 хв. 27.09.2015, та інформацію, що отримана від оператора телекомунікаційних послуг ПрAT “МТС Україна” на виконання ухвали слідчого судді від 25.12.2015 року. Наголошує, що даний моніторинг трафіку мобільного номеру та слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_17 узгоджуються між собою та підтверджують вину ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, проте, ці обставини судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою. Зауважує, що прокурором в судовому засіданні 10.05.2018 року було заявлено клопотання про долучення інформації з Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Чернігівській області щодо візуалізації з нанесенням на карту місцевості трафіку абонента НОМЕР_3 за період з «15:27:25» 23.09.2015 р. по «11:32:29» 25.09.2015 р., судом вказану інформацію було долучено до матеріалів кримінального провадження, проте безпосередньо в судовому засідання не досліджено. Акцентує увагу, що в матеріалах провадження містяться журнали судових засідань від 20.06.2018 (том 1, а.с. 203-204), 20.07.2018 (том 1, а.с. 210), 16.05.2019 (том 2, а.с. 2-4), 11.09.2019 (том 2, а.с. 14-15), однак, відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовано дані судові провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Положення ст. 94 КПК України вимагають від суду належної оцінки кожного доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності, а сукупності доказів з точки зору їх достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд дотримався зазначених вище вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 412 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурор про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд доходить висновку, що вони є необґрунтованими.
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_10 , місцевий суд у своєму вироку вказав, що стороною обвинувачення не доведена його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а можливість отримання нових доказів вичерпана.
За клопотанням сторони захисту колегією суддів апеляційного суду було повторно безпосередньо досліджено запропоновані стороною обвинувачення докази.
Так, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_10 , як і в місцевому суді, не визнав себе винним і показав, що до незаконного заволодіння автомобілем потерпілого він непричетний. На прохання свого знайомого на прізвище ОСОБА_21 він домовлявся на металобазі в м. Чернігові, де приймали металобрухт, здати автомобіль. Кому належав автомобіль, він не знав. Автомобіль не було прийнято в металобрухт у зв'язку з відсутністю на нього документів. За свої послуги він зняв з автомобіля магнітолу, яку в подальшому видав працівникам поліції. Про те, що автомобілем незаконно заволоділи, він не знав. На його думку, автомобілем незаконно заволодів громадянин Курочка, який, під час досудового розслідування, перебуваючи за кордоном, пропонував ОСОБА_22 взяти вину за незаконне заволодіння автомобілем на себе, на що ОСОБА_22 спочатку погодився, очікуючи від ОСОБА_21 грошової винагороди, потім від цього відмовився. На даний час громадянин ОСОБА_21 помер, грошової винагороди він нього ОСОБА_22 не отримав.
Свідок ОСОБА_16 в засіданні апеляційного суду фактично підтвердив його ж показання, дані в суді першої інстанції.
Свідок ОСОБА_17 в засіданні апеляційного суду показав, що до автомобіля, який є предметом злочину в даному провадженні, він ніякого стосунку не має. Під час досудового розслідування він давав неправдиві свідчення щодо своєї та ОСОБА_10 причетності до доставки автомобіля в Чернігів. В засіданні місцевого суду він розповів правду, показавши, що до транспортування автомобіля непричетний, а усі попередні показання його попросив дати ОСОБА_22 за грошову винагороду.
Свідок ОСОБА_18 в засіданні апеляційного суду показав, що в 2015 році він працював приймальником на металобазі в ОСОБА_23 і бачив, як на буксирі туди було доставлено автомобіль «Опель-омега», за кермом автомобіля, який здійснював буксирування, знаходився ОСОБА_10 . До цього про здачу автомобіля в металобрухт з ним домовлявся його знайомий на прізвище ОСОБА_24 . У зв'язку з відсутністю документів на цей автомобіль, його в металобрухт прийнято не було і куди він потім подівся, свідок не знає.
Цим показанням свідка про те, що вони не доводять факту незаконного заволодіння автомобілем саме ОСОБА_10 суд дав відповідної оцінки у вироку, з якою погоджується колегія суддів.
На допиті інших свідків і потерпілого прокурор не наполягала, тому колегія суддів не здійснювала їхнього повторного допиту, давши оцінку їх показанням в суді першої інстанції.
Щодо інших доказів - документів, які знаходяться в справі, колегія суддів дослідила їх безпосередньо і дійшла наступного висновку.
Згідно актового запису про смерть від 28 лютого 2017 р., громадянин ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с. 12).
Сторона обвинувачення посилалась як на доказ - документи, що надійшли з Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Чернігівській області щодо з'єднання та місцезнаходження телефонного апарату з номером НОМЕР_4 за період з 23 по 25.09.2015 р. (т.1 а.с. 146-152).
Місцевий суд, даючи оцінку цьому доказу, зазначив у вироку, що відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що даним телефоном з таким номером у зазначений час користувався ОСОБА_10 . З такою оцінкою доказу погоджується колегія суддів і вважає, що цей доказ не свідчить про винуватість ОСОБА_10 . Рапорт співробітника поліції про те, що телефоном з таким номером користувався обвинувачений, ніякими доказами не підтверджений, перевірити цю інформацію неможливо, тому колегія суддів вважає, що даний документ обґрунтовано був визнаний неналежним (тобто таким, що не підтверджує певних обставин) доказом.
Місцевий суд дав належної оцінки доказу - протоколу слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_17 . Беручи до уваги, що його показання під час проведення цієї слідчої дії фактично є похідними від його ж показань, а в судових засіданнях він заявив про свою повну непричетність до викраденого автомобіля та порушення під час проведення слідчого експерименту, колегія суддів також знаходить, що місцевий суд дав правильної оцінки цьому доказу.
Свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції показала, що була понятою при проведенні слідчого експерименту з ОСОБА_17 і на місце цієї слідчої дії усіх учасників слідчої дії привозив ОСОБА_10 на своєму автомобілі.
Таке залучення обвинуваченого до слідчої дії ставить під сумнів її належність і допустимість та підтверджує правильність висновків місцевого суду.
В матеріалах провадження знаходиться заява ОСОБА_10 , в якій зазначено, що він добровільно видає авто магнітолу, яку взяв з автомобіля «Опель». (т.1 а.с. 155).
Місцевий суд також дав цьому документу свою оцінку, що він факту незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_10 не доводить і з такою оцінкою також погоджується колегія суддів.
Можливості отримання нових доказів повністю вичерпані.
У відповідності до ч. 2 ст. 17 КПК, особа має бути виправданою, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Колегія суддів спирається на практику Верховного суду щодо поняття розумного сумніву (Постанова ККС ВС від 23.06.2020 р., справа 159/3738/16-к), в якій зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Проаналізувавши докази, колегія суддів дійшла висновку, що доказів поза розумним сумнівом того, що інкримінований злочин вчинив саме ОСОБА_10 у справі немає, тому оскаржуване судове рішення є по суті правильним.
На думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування вироку те, що у справі відсутні записи деяких судових засідань, наведені в апеляційній скарзі. Перевіркою матеріалів кримінального провадження та витребуванням з місцевого суду резервних копій аудіо записів судових засідань встановлено, що в справі відсутні записи судових засідань тільки за 20.06.2020 р. та 20.07.2020 р. Проте, їхня відсутність ніяким чином не позначається на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного вироку, оскільки в ці дні ніякі докази судом не досліджувались, а судові засідання відкладались на інші дати у зв'язку з неявкою до суду викликаних туди осіб.
Колегія суддів не вбачає у тексті вироку суттєвої суперечності між формулюванням підстав виправдання ОСОБА_10 , які б були підставою для його скасування, як це зазначено в апеляційній скарзі прокурора (т.2 а.с.44). Зокрема, суд послався в мотивувальній частині на п.3 ч.1 ст.373 КПК, зазначивши, що не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Колегія суддів вважає, що суд в даному випадку розмірковував правильно, адже в судовому засіданні судів обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_10 вчиняв певні дії щодо автомобіля - предмета злочину, проте в цих його діях суд складу злочину не знайшов. З іншого боку, ОСОБА_10 обвинувачувався в незаконному заволодіння транспортним засобом, подія цього злочину була встановленою, проте доказами, наданими суду, не підтверджено, що цей злочин скоїв саме ОСОБА_10 . Тому формулювання підстав для виправдання його в мотивувальній частині вироку відповідає вимогам закону і є правильним.
Під час ухвалення вироку місцевим судом допущено дві описки у ньому: зазначено рік , у який скоєно злочин 2017 замість 2015, а також прізвище свідка ОСОБА_21 зазначене як ОСОБА_21 . Ці недоліки можна виправити шляхом постановлення ухвали про виправлення описок в судовому рішенні, в тому числі за ініціативою суду, який це рішення ухвалив.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року відносно ОСОБА_10 - залишити без змін.
Запропонувати суду, який ухвалив вирок, виправити описки у вироку, зазначені в мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4