«19» травня 2021 року м. Херсон
Справа № 766/9721/19
Провадження № 22-ц/819/444/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.
суддів:Вейтас І. В.,
Радченка С. В.
секретарПлохотніченко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О. В. від 24 грудня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Антонівської селищної ради міста Херсона, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення,
У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Антонівської селищної ради міста Херсона, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення.
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 20 березня 2019 року вона отримала лист Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради за вих. № 114-7573-15, яким її повідомлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 882 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Антонівської селищної ради м. Херсона від 07 лютого 2019 року № 359, передана у власність третій особі.
06 травня 2019 року її адвокатом Долгополовим О. В. направлено на адресу Антонівської селищної ради м. Херсона адвокатський запит № 06/06 з метою отримання відповідної інформації з копією рішення селищної ради № 359 від 07 лютого 2019 року. Відповідь на адвокатський запит на момент звернення з даним позовом до суду не отримана.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Антонівської селищної ради від 02 жовтня 1996 року № 85 «Про питання землекористування» виділена присадибна ділянка в розмірі 0,0822 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , як забудовнику для будівництва будинку та передана їй у користування на підставі акту від 03 жовтня 1996 року.
На підставі п. 2.7 рішення Антонівської селищної ради від 15 серпня 2012 року № 288 на даний час триває процедура безоплатної приватизації раніше наданій їй земельної ділянки.
Позивач, вважаючи рішення Антонівської селищної ради м. Херсона від 07 лютого 2019 року № 359 щодо передачі у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що суперечить чинному законодавству України та порушує її права, просила суд: визнати рішення Антонівської селищної ради м. Херсона від 07 лютого 2019 року № 359 щодо передачі у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 недійсним.
В ході розгляду справи 22 грудня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що третьою особою здійснюються заходи щодо реалізації земельної ділянки, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6510165300:02:001:1440 та отримана нею на підставі рішення Антонівської селищної ради м. Херсона, що підтверджується інформацією з сайту ДомРіа, на якому 21 грудня 2020 року розміщене відповідне оголошення щодо продажу земельної ділянки.
Позивач, зазначаючи, що на даний час вчиняються дії щодо реалізації земельної ділянки, яка є предметом розгляду у даній справі, така реалізація в подальшому істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення її порушених прав, просила суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6510165300:02:001:1440).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 грудня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6510165300:02:001:1440).
В апеляційних скаргах поданих окремо, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2019 року відбувся перехід права власності спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; позивач позовні вимоги про витребування майна у добросовісного набувача земельної ділянки, в порядку ст. 388 ЦК України, не пред'являв, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним заявлені не були; скасування рішення органу місцевого самоврядування на тягне за собою правових наслідків щодо зареєстрованого належним чином договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки; власник земельної ділянки - ОСОБА_2 не був залучений до участі у розгляді справи, ні як третя особа, ні як відповідач; накладення арешту на майно особи, яка не є учасником справи, може свідчити про порушення прав і основоположних свобод останнього щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відзив на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є визнання недійсним рішення щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, тому даний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірну земельну ділянку є співмірним із заявленими позовними вимогами; необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав для обґрунтованого припущення вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.
В оцінці доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Предметом спору у даній справі є рішення Антонівської селищної ради м. Херсона від 07 лютого 2019 року № 359 щодо передачі у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .
Позитивне судове рішення у даній справі не підлягає примусовому виконанню, тому суд першої інстанції помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в цій справі.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно зазначав, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, можливо у спорах майнового характеру.
Накладення арешту на земельну ділянку не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не забезпечить ефективний захист або поновлення порушеного/ оспореного права позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент подачі заяви про забезпечення позову, 29 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупцю належну йому земельну ділянку під АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6510165300:02:001: 1440, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /а. с. 57-60/.
Тобто, судом першої інстанції не взято до уваги інтереси особи, права якої можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням заходів забезпечення позову та яка не є учасником справи.
Накладення судом арешту на майно особи, яка не є учасником справи за встановлених обставин, може свідчити про порушення прав і основоположних свобод ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не звернув уваги на те, що накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та передбачає обмеження прав законного власника та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню, ухвала суду - скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 грудня 2020 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Антонівської селищної ради міста Херсона, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складання повного судового рішення 20 травня 2021 року.
Головуючий Л. П. Воронцова
Судді: І. В. Вейтас С. В. Радченко